Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №465/4591/20 — Франківський районний суд м. Львова

465/4591/20

1-кп/465/58/26

Вирок

Іменем України

16.04.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020140080001348 від 22.07.2020 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт - Петербург, російської федерації, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -

встановив:

22 липня 2020 року близько 16:20 год., ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що її дії не були помічені іншими особами, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрала із рюкзака, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гаманець червоного кольору у якому знаходились грошові кошти у розмірі 3 050 грн. 200 злотих та дві банківських картки, чим завдала майнової шкоди ОСОБА_5 на загальну суму 4 478 грн. 86 коп.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнала повністю, підтвердила обставини, які викладені в обвинувальному акті.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого, а також документів, що стосуються речових доказів у справі.

Отже, суд вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

З огляду на викладене, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечного діяння, особу ОСОБА_4 , яка раніше судима, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно,

У зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити їй покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст. 185 КК України.

Встановлені судом обставини в сукупності та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення її від призначеного покарання із випробуванням.

Відтак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливим є застосуванням ст.75КК України, звільнивши від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченій в межах даного кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 30.07.2020 року у справі №465/4381/20, провадження №1-кс/465/1303/20- скасувати.

Речові докази:

гаманець червоного кольору у якому знаходились грошові кошти у розмірі 3 050 грн., а саме: купюра номіналом 50 грн. АБ2188841, купюра номіналом 200 грн. ЕЄ 8713539, купюра номіналом 200 грн. ПА3681527, купюра номіналом 200 грн. СД3433114, купюра номіналом 200 грн. МБ6564948, купюра номіналом 200 грн. ТИ2073558, купюра номіналом 200 грн. ЄЕ1994440, купюра номіналом 200 грн. УН6278071, купюра номіналом 200 грн. УЄ1438234, купюра номіналом 200 грн. УФ0924443, купюра номіналом 200 грн. У9899037, купюра номіналом 500 грн. ХЄ7468066, купюра номіналом 500 грн. БГ1096345, 200 злотих РП, а саме: купюра номіналом 50 злотих АР6645388, купюра номіналом 50 злотих GP1670278, купюра номіналом 100 злотих GJ4720278 та банківські картки: карта «Універсальна» «Приват Банк» № НОМЕР_1 , карта «Кредобанк» № НОМЕР_2 , карта мобільного зв?язку «Лайфсел» № НОМЕР_3 та його вміст, який був виявлений та вилучений під час огляду місця події 22.07.2020 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 167 - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_5 згідно її розписки від 30.07.2020 року.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1