Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №442/2770/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2770/26

Провадження № 1-кп/442/249/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142110000070 від 07.04.2026 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, уродженця міста Дрогобич Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, неодруженого, на утримані дітей не має, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, старший навідник З механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні солдат, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

встановив:

Судом встановлені наступні фактичні обставини кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження та визнано доведеним, що солдат ОСОБА_2 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16,49, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, 06 квітня 2026 року близько 19 год. 10 хв., перебуваючи біля закладу громадського харчування «Містер Хот-Дог», що на вулиці Володимира Великого, 5/5 в місті Дрогобичі, Львівської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_3 , в ході якої вирішив умисно завдати йому удар з метою заподіяння фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння фізичного болю іншій людині без спричинення тілесних ушкоджень, 06 квітня 2026 року близько 19 години 10 хвилин, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_3 , наніс один удар ногою в живіт, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_3 фізичну біль, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, солдат ОСОБА_2 обвинувачується в умисному завданні удару, яким завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінальногопроступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 надійшов до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку ст. 302 КПК України.

Прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, в обвинувальному акті заявив клопотання про розгляд кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви від 09.04.2026 обвинуваченого ОСОБА_2 , яка була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, тобто в умисному завданні удару, яким завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити у судове засідання розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального правопорушення та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також вимоги Закону, та те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисно завдав удар, якими завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 в поданій заяві обставини вчиненого кримінального правопорушення не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Потерпілий ОСОБА_3 в поданій заяві від 09.04.2026 зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, йому роз`яснено ч. 2 ст. 302 КПК України, надає згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_2 кримінального проступку, і дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 67 КК України, - не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке в силу положень статті 12 КК України є кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, його характеристику, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, наслідки та обставини вчиненого, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу.

Вказане покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_5