Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №337/1883/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.04.2026

Справа№337/1883/26

Провадження № 3/337/452/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Ширіна Світлана Анатоліївна, розглянув матеріали, які надійшли з ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянки України,працюючої на посаді товарознавця ТОВ «Ювелірний виробник №1», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу серії ВАД №681070 від 17.03.2026 ,11.03.2026 року о 12:40 гр. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання ухилялась від передбачених законодавством батьківських обов`язків у відношенні свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_2 ,який у вищезазначений час перебуваючи за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.27-А у підземній школі «Логос», наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого завдав фізичного болю та спричинив загрозу здоров`ю дитини.В цей час ОСОБА_1 про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток не піклувалась, не виховувала дитину в дусі поваги до інших людей, чим порушила ч.2 ст.150 СК України за що передбачена відповідальність ч.1 ст.184 КУпАП. Свідки, потерпілий відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП не визнала, зазначила, що займається вихованням сина. Тілесні ушкодження, які її син наніс 11.03.2026 ОСОБА_4 відбулися внаслідок провокації

ОСОБА_5 адвокатом Красулею Н.В. надано до суду клопотання про закриття відносно ОСОБА_1 адміністративного провадження в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки в матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо навчання та виконання малолітнього сина.

Дослідивши матеріали справи,вислухавши пояснення адвоката Красулі Н.В., суддя дійшла наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

За порушення таких обов`язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов`язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3 визначено термін «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя», що зазначає: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якої сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особами за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №681070 від 17.03.2026, складеного відносно ОСОБА_1 , неможливо встановити, які саме порушення нею допущено.

Фабула протоколу належним чином не розкриває суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже у ній не зазначено від виконання яких саме обов`язків вона ухилилася, що стало наслідком вчинення її малолітнім сином дій щодо ОСОБА_3 ..

З матеріалів справи неможливо встановити причинний зв`язок між діями (чи бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками, які настали внаслідок поведінки її сина у школі.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 зазначено, що 11.03.2026 року о 12:40 перед початком першого уроку, перебуваючи в аудіторії, Вайсман-Міновський Мойсей почав заважати їй сісти за парту, після чого вона дала йому по потилиці, на що у відповідь він вдарив її в ніс.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 зазначено, що 11.03.2026 року о 12:40 перед початком першого уроку,перебуваючи в аудіторії, у Вайсман-Міновського Мойсея був конфлікт з ОСОБА_7 , бо той зайняв місце Мойсея. В цей час прийшла ОСОБА_4 та спитала у всього класу, чи може вона вдарити ОСОБА_8 , ніхто не відповів. Єлізавета спочатку вдарила Мойсея по голові, а потім ногою по сідницям . Мойсей стиснув кулак та вдарив її в ніс.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 неможе бути визнаний належнимдоказом поданій справів розумінністатті 251КУпАП,оскільки за своєю правовоюприродою вінне єсамостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Таких доказів матеріали даної справи не містять.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку,що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.9,184,245,247,251,252,283 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Хортицький районний суд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня її проголошення.

Суддя

Хортицького районного суду С.А. Ширіна

м. Запоріжжя