Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №302/481/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/481/26

Провадження № 1-кп/302/104/26

364

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши, за відсутності учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 12.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078110000036 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Закарпатської області Міжгірського району, с. Репинне, мешканця АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 3-ї групи за загальним захворюванням, розлученого, депутатом не являється, який притягався до адміністративної відповідальності протягом року згідно з постановою поліцейського ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 за ст. 178 ч.2 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу 119 гривень (сплачено), згідно з постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП з накладенням стягнення у виді громадських робіт строком 30 годин (відбуте), згідно з постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.02.2026 за ст. 173-2 ч.3 КУпАП з накладенням стягнення у виді громадських робіт строком 50 годин (не відбуте), раніше судимий вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024, за ч.1 ст. 129 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 3 статті 389 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вироком Міжгірського районного суду від 03 грудня 2024 року, за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.129 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік шість місяців, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин, тобто, умисно ухилявся від даного покарання. А саме 27 лютого 2025 року ОСОБА_3 , був поставлений на облік в Хустському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, 27 березня 2025 року ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Однак, не зважаючи на призначене вироком суду покарання, 05.09.2025 біля 11.50 години ОСОБА_3 перебував у громадському місці на території КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ», що за адресою: с-ще Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, Хустського району Закарпатської області, у брудному та порваному одязі, чим ображав людську гідність та громадську мораль, зазначене підтверджується постановою поліцейського ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області серії ЕГА №1865067 від 05.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 178 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 119,00 гривень (сплачено).

Крім цього, 05.09.2025, біля 08.00 години, ОСОБА_3 перебуваючи вдома по місцю проживання, в будинку АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті особистих неприязних відносин, висловлював погрози та образи нецензурними словами в сторону своєї сестри ОСОБА_4 , що проживає разом із ним, що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої. Зокрема, зазначене підтверджується постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 (справа №302/1276/25), відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 годин (відбув).

Тоді, 31.01.2026, біля 19:00 години ОСОБА_3 перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, учинив насильство в сім`ї відносно своєї сестри ОСОБА_4 , а саме ображав її нецензурними словами та словесно висловлював погрози, внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої, чим учинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Окрім цього, 1 лютого 2026 року близько о 01:30 год ОСОБА_3 знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, учинив насильство в сім`ї відносно своєї сестри ОСОБА_4 , а саме ображав її нецензурними словами та словесно висловлював погрози, внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої, чим учинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Зазначене підтверджується постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.02.2026 (справа №302/149/26), відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 50 годин (не відбув).

Згідно статті 49-3 КВК України наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду:

1. У разі невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 491 цього Кодексу, вчинення адміністративного правопорушення із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда та застосовується письмове п письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Письмове попередження не застосовується, якщо покладений обов`язок не був виконаний з поважних причин. У разі ухилення засудженого від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації письмове попередження вважається винесеним, якщо його направлено через Національного оператора поштового зв`язку або вручено в інший спосіб та отримано підтвердження про його вручення.

2. Стосовно засудженого, який ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

3. Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 491 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 491 цього Кодексу, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

Отже, вказаними діями ОСОБА_3 незважаючи на неодноразові, письмові його попередження про кримінальну відповідальність, після індивідуальних профілактичних бесід, умисно ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, заходів до виконання вказаного вироку не вжив, не виконував визначені законом та покладені судом обов`язки, а саме систематично не виконав засудженим обов`язків, тобто вчинив вищевказані адміністративні правопорушення.

ОСОБА_3 вказаними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена 09.04.2026 у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень статті 302 КПК України, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, враховуючи заяву обвинуваченого про визнання винуватості, його згоду зі встановленими під час дізнання обставинами та з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, відображені в обвинувальному акті.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, враховуючи, що встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження не оспорюються сторонами, керуючись законом, дійшов висновку про встановлення й доведення під час розгляду обвинувального акту факту вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за частиною 3 статті 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України: суд при призначенні покарання ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (частина 2).

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до статті 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та його наслідки, особу обвинуваченого, який є судимим, офіційно не працевлаштований, не має регулярного доходу та постійного джерела прибутку, відсутні стійкі соціальні зв`язки: він не одружений, утриманців не має, ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, а також обставини, що впливають на його покарання, з яких пом`якшуючими, відповідно до статті 66 КК України, визнає щире каяття, про що свідчить повне визнання своєї вини, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обтяжуючі обставини, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його майнового стану, усіх обставин провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального проступку та його наслідків, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, дотримуючись принципів об`єктивності та неупередженості розгляду справи, суд доходить висновку, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, слід призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді обмеження волі.

Крім того суд установив, що за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, ОСОБА_3 засуджений до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 один рік шість місяців, вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024 в справі № 302/1746/24, який 03.01.2025 набрав законної сили. 27 лютого 2026 року ОСОБА_3 був поставлений на облік у Хустському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області. Відповідно до положень ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України з вказаного дня засуджений ОСОБА_3 почав відбувати призначене покарання у виді пробаційного нагляду.

Положеннями ч. 1 і 4 ст. 71 КК України регламентовано, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення – одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Відповідно до ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Строк невідбутого ОСОБА_3 покарання за попереднім вироком становить 4 (чотири) місяці 10 (десять) днів пробаційного нагляду.

Відтак на підставі ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за сукупністю вироків, із застосуванням ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази й процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався .

Керуючись статтями 100, 124, 368, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винниим у вчиненні кримінального поступку, передбаченого частиною 3 статті 389 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, із застосуванням ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги на вирок до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1