Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №644/11900/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/11900/25

Провадження № 3/644/263/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі судді Маркосян М.В., за участю секретаря судового засідання Скорик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.в.о. заступника командира танкового батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

До Індустріального районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, з якого вбачається, що 06.12.2025 о 10:28 за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 320, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД відмовилася.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Кутовой Г.І. в судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/16834/25, в якому представляє інтереси відповідача.

Справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду 11.12.2025.

23.12.2025 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кутового Г.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами про адміністративне правопорушення.

19.01.2026 адвокат Кутовой Г.І. подав до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у якому просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння після телефонної розмови з командиром підрозділу, а до цього погоджувався на проходження такого огляду. Крім того вказував, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

26.01.2026 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кутового Г.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в судовому засіданні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 179/2223/25.

24.02.2026 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кутового Г.І. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з зайнятістю в судовому засіданні Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/26555/25.

11.03.2026 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кутового Г.І. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з зайнятістю в судовому засіданні Київського апеляційного суду у справі № 753/24208/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невипрадане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на те, що ОСОБА_1 обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи, судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням захисника ОСОБА_1 – адвоката Кутового Г.І., враховуючи подання ним письмових заперечень на протокол, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його представника – адвоката Кутового Г.І.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність водія як за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову від проходження у встановленому законом порядку від огляду на стан сп`яніння.

Згідно витягу з бойового розпорядження командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2026, долученого до заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, т.в.о. заступника командира танкового батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_1 наказано до 10-00 06.12.2025 вибути на склад служби РЕБ в АДРЕСА_1 з метою отримання засобів радіоелектронної боротьби; до 12-00 06.12.2025 повернутись в тимчасове місце розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_1 та приступити до встановлення засобів радіоелектронної боротьби на ОВТ.

Таким чином, на час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, під час спілкування з працівниками поліції повідомляв про те, що виконує бойове розпорядження та не може затримуватися для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, як свідчать досліджені в судовому засіданні відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак після спілкування по телефону з командиром підрозділу відмовився від такого огляду.

Відповідно до ч.2ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Згідно ч. 9 ст.266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відсторонювався.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16-а (п. 39 постанови).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, та «Коробов проти України» від 21.10.2011, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд вважає, що наявні матеріали справи дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 під час зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення подій перебував в стані крайньої необхідності, оскільки виконував бойове розпорядження командира танкового батальйону військової частини по транспортуванню засобів радіоелектронної боротьби, тобто виконував спеціальне бойове завдання по захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку ОСОБА_1 , виконуючи наказ командира, діяв у стані крайньої необхідності, оскільки виконання цього наказу було невідкладним, отже вчинене ним порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 4 ч.1ст. 247 КупАП.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: М.В. Маркосян