Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №711/1257/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/965/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/1257/26 Категорія: на ухвалу Скляренко В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіВасиленко Л. І., Сіренко Ю. В.

секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Драченка В. В. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2026 (повний текст складено 09.03.2026, суддя в суді першої інстанції Скляренко В. М.) про задоволення заяви представника позивача адвоката Шумейка Я. В. про забезпечення позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

в с т а н о в и в :

у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Разом з позовною заявою представником позивача адвокатом Шумейком Я. В. подано до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказано, що 23.05.2015 між сторонами було укладено шлюб, в якому народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що з часом подружнє життя стало погіршуватися, а після від`їзду на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну відповідачки разом з дітьми до Польщі шлюбні відносини сторін остаточно припинились. Як наслідок, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачці було відновлено дошлюбне прізвище – « ОСОБА_6 ».

Наразі відповідач створює перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, з приводу чого ОСОБА_1 був змушений звернутися до органів поліції.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, тому просив суд:

- забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми і їх вихованні, шляхом визначення часу спілкування батька ОСОБА_1 з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без суперечок між батьками шляхом відеоконференцзв`язку через застосунки Viber/WhatsApp/Zoom/Telegram кожного вівторка, четверга, суботи з 19-00 години до 20-00 години за київським часом у присутності матері ОСОБА_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням у справі № 711/1257/26 забезпечувати:

кожного вівторка, четверга та суботи тижня у своїй присутності спілкування ОСОБА_1 через відеоконференцзв`язок у часовому проміжку з 19:00 год до 20:00 год. (за київським часом) за допомогою месенджерів та/або мобільних застосунків Viber/WhatsApp/Zoom/Telegram із малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте тривалість таких відеодзвінків має визначається за бажанням дітей з урахуванням їх розпорядку дня.

Суд першої інстанції вказав, що у даній справі батько дитини, який проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування із дітьми, а матір не має права перешкоджати у цьому. Батько також має право знати про місце перебування чи постійного проживання його дітей, мати інформацію про умови їх проживання, забезпечення, тощо.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції представник відповідача адвокат Драченко В. В. подав 18.03.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає про те, що заходом забезпечення позову позивач зазначив особисте спілкування з дітьми без суперечок між батьками шляхом відеоконференцзв`язку через застосунки Viber/WhatsApp/Zoom/Telegram кожного вівторка, четверга, суботи з 19:00 до 20:00 за київським часом у присутності матері ОСОБА_2 , що є тотожним із однією з позовних вимог. Водночас, ч. 10 ст. 150 ЦПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вказує, що дійшовши висновку про забезпечення позову, суд першої інстанції хоч і зазначив про необхідність спілкування з батьком у дусі найкращих інтересів дитини, але не обгрунтував ризиків незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.

Відзив на вказану апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 3 якої передбачено, що позов може забезпечуватись встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року).

У рішенні від 04.09.2018 року у справі Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14 ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, з встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом трьох років і п`яти місяців, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (§33-34).

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

Батько, який на час вирішення справи проживає окремо від дітей та взагалі наразі проходить службу в лавах ЗСУ, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дітей в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно існує спір з приводу участі батька у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, які на час звернення позивача з даним позовом проживали разом з матір`ю.

Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані на їх підтвердження, свідчать про наявність фактичних обставин, з яким пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи предмет позову, обраний позивачем вид його забезпечення в частині зобов`язання відповідача забезпечити спілкування дітей з батьком шляхом відеоконференцзв`язку не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту дітей з їх батьком, який проходить військову службу в країні, де оголошено військовий стан та невизначена ситуація на майбутнє щодо життя та здоров`я кожного, тим більше батька дітей, а враховуючи можливий тривалий розгляд даної справи без спілкування дітей з батьком може призвести до втрати емоційного зв`язку між батьком та дітьми, що в свою чергу ускладнить або зробить взагалі неможливим чи неактуальним виконання судового рішення в разі задоволення його позову.

Надання можливості спілкування дітей з батьком, який є віськовослужбовцем, до вирішення даного спору по суті необхідне для нормального розвитку дітей та відповідає їх інтересам, а також може запобігти їх подальшому травмуванню через відсутність будь-якого контакту з рідним батьком в їх житті, що може призвести до непоправних наслідків.

Установивши наявність обставин, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з сином та дочкою, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дітьми та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову, правильно застосував норми процесуального права з урахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Водночас забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.

За наведених підстав доводи апеляційної скарги є безпідставними, несуттєвими, висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2026 про застосування заходів забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2026 про застосування заходів забезпечення позову у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 15.04.2026.

Суддя-доповідач

Судді