Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №212/1947/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/1947/26

2/212/3045/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого, судді Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2026 року представником позивача ОСОБА_3 було подано позову заяву до ОСОБА_2 про стягнення за договором позики у сумі 190 000,00 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 07 березня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики зі строком дії до 30 грудня 2024 року, на підтвердження якого останньою було власноручно написано йому розписку, за умовами якої вона отримала від позивача 190 000 грн., та зобов`язувалась їх повернути саме до 30 грудня 2024 року.

Факт передання ОСОБА_1 грошових коштів відповідачу в обумовленому розмірі та з вказаною метою також можуть підтвердити свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були присутні при переданні коштів та написанні Розписки.

У вищевказаний строк ОСОБА_2 позику в порушення своїх договірних зобов`язань ОСОБА_1 не повернула. На численні прохання позивача про добровільну сплату заборгованості за останній рік ніяким чином не відреагувала та в усній формі відмовилась сплатити заборгованість, а в останній час взагалі перестала виходити на зв`язок та відповідати на його дзвінки та СМС, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не залишається іншого варіанту, як звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 18.03.2026 рік, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.03.2026 року справу було відкладено на 16.04.2026 рік.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, у позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте 17.03.2026 року до суду надійшла заява, згідно якої ОСОБА_2 підтвердила обставини, які зазначені у позовній заяві та підтвердила борг в розмірі 190 000,00 грн. Також, у заяві зазначила, що не заперечує проти задоволення позову та просила розглянути справу у її відсутність.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в якості позики в борг грошові кошти в сумі 190 000,00 гривень і зобов`язувалась повернути суму до 30.12.2024 року, що підтверджується копією розписки від 07.03.2022 року (а.с.8,зворот).

Також, представником позивача надано копію паспорту громадянина України, копію паспорту України для виїзду закордон, та копію картки фізичної особи – платників податків (а.с.7-8).

Оцінка суду.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Згідно із ч.1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимогст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №161/11436/21 викладено висновок за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення борг за договором позики у розмірі 190 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та вважає за необхідне 50 відсотків судового збору, тобто 760,00 грн., компенсувати за рахунок державного бюджету. Решта 50 відсотків судового збору у сумі 760 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 190 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% судового збору – 760,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 760,00 грн судового збору, сплаченого ним при подачі позовної заяви згідно платіжної інструкції № 0333-6186-3434-1659 від 03.02.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16.04.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Л. В. Шевченко