Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №697/3387/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 697/3387/25

Провадження № 22-ц/821/827/26

Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року (ухваленого під головуванням судді Сивухіна Г.С. в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 04 лютого 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, щоз відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, в період якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2021 з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07.02.2017 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

За двома судовими рішеннями з нього стягується половина його доходу.

Вважає, що його сімейний та матеріальний стан змінився, при стягнення аліментів на користь відповідача, не було взято до уваги рішення Маньківського районного суду Черкаської області.

На підставі викладеного, позивач просив суд постановити рішення, яким зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент винесення Канівським міськрайонним судом Черкаської області судового рішення у справі №697/1829/21 від 18.11.2021, позивач знав про зміну свого сімейного стану та не заперечував щодо зміни розміру стягнутих з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь відповідача ОСОБА_7 , з твердої грошової суми в розмірі 1000,00 грн, на частку від заробітку, а саме 1/4 частини його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Крім того, згідно наданої позивачем довідки Форми ОК-7 від 16.12.2025 вбачається, що матеріальний стан позивача не погіршився, а навпаки покращився.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що на даний час він є платником аліментів по двох рішеннях та з нього стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі частини його доходів.

Розмір аліментів, які стягуються із нього на користь відповідача, фактично є таким, що забезпечує утримання не лише сина , а й дружини.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції не врахував, що він вже є платником аліментів за рішенням Маньківського районного суду Черкаської області.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/1829/21 від 18.11.2021 змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2560/18 від 09.01.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 1 000,00 грн, на частку від заробітку, а саме 1/4 частини його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відкликано з виконання виконавчий лист Канівського міськрайонного суду №697/2560/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000,00 грн, щомісячно з урахуванням індексації відповідно до закону (а.с.3,4).

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07.02.2017 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.10.2016 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що з нього на підставі двох судових рішень стягуються аліменти по частини його доходів на кожну дитину, загальний розмір яких становить частину його доходу.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 27 листопада 2024 у справі №613/1404/23.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

При вирішенні спору суд встановив, що на момент винесення Канівським міськрайонним судом Черкаської області судового рішення у справі №697/1829/21 від 18.11.2021, позивач знав про зміну свого сімейного стану та не заперечував щодо зміни розміру стягнутих з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь відповідача ОСОБА_7 , з твердої грошової суми в розмірі 1 000,00 грн., на частку від його заробітку, а саме 1/4 частину його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Судом вірно встановлено, що матеріальний стан позивача не погіршився, а навпаки, покращився, зокрема, за 2021 рік дохід ОСОБА_1 склав 71 941,23 грн; за 2022 рік - 68 124,35 грн; за 2023 рік - 473 731,14 грн; за 2024 рік - 713 157,81 грн та за 2025 рік 524 863,71 грн (а.с.9-11).

Також судом вірно констатовано і враховано, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану після визначення судовим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2021 у справі №697/1829/21 розміру аліментів на сина, а навпаки прослідковується покращення його матеріального стану.

Доводи скаржника, що на даний час він є платником аліментів по двох судових рішеннях, на підставі яких з нього стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі частини його доходів, відхиляються колегією суддів, оскільки загальний розмір аліментів, які стягуються з позивача, не перевищує встановлений законом розмір.

Відповідно до ст. 128 КЗпП України та ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», при стягненні аліментів на двох і більше дітей, загальний розмір утримань може становити до 50% заробітної плати, що, у даному випадку, не вважається порушенням прав платника аліментів.

Також є необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір аліментів, які стягуються із позивача на користь відповідача, є фактично таким, що забезпечує утримання не лише сина, а й дружини, оскільки вказані посилання не підтверджені належними та достатніми доказами.

Колегія суддів акцентує увагу, що зменшення розміру стягуваних аліментів можливе лише при доведенні зміни матеріального/сімейного стану чи стану здоров`я платника, тоді як збільшення доходів позивача (за наданими доказами) унеможливлює задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков