Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №571/1556/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Рівне

Справа № 571/1556/25

Провадження № 33/4815/18/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І.

з участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

захисника – адвоката Якобчука П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що категорично заперечує факт свідомої та безумовної відмови від проходження медичного огляду. Доводить, що працівники поліції, зупинивши його вночі на дорозі, наполегливо пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння то на місці зупинки, то в медичному закладі, що за перебування вперше у такій ситуації викликало у нього плутанину та стресовий стан. Стверджує, що не розумів, яка саме з вимог є обов`язковою, а яка є добровільною та правові наслідки кожної з пропозицій. Порадився із знайомим та вирішив погодитися пройти огляд у медичному закладі, сказавши поліцейським: «Давайте поїдемо у медзаклад». Після цього його помістили в автомобіль патрульної поліції та повезли у невідомому, зважаючи на нічну пору часу, напрямку. До медзакладу його не довезли, автомобіль зупинився і патрульні повідомили йому про складання щодо нього протоколу. Такий психологічний тиск призвів до того, що у подальшому він просто погоджувався зі словами працівників поліції.

Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника – адвоката Якобчука П.О. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи й докази, надані в розпорядження апеляційного суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №342822 від 27 травня 2025 року слідує, що 27 травня 2025 року о 03 год. 18 хв. на автодорозі Вежиця-Рокитне-Борове, поблизу населеного пункту Кисоричі Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKYMOTO BIRD» з явними ознаками алкогольного сп`яніння і від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту – Інструкція, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом оформлення письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.

У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.

З наведеного слідує, що огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є невід`ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов`язаний запропонувати йому пройти такий медичний огляд, а в разі незгоди – зафіксувати відмову.

При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Здійснення працівником поліції відеофіксації огляду на стан сп`яніння не звільняє його від обов`язку належного оформлення адміністративних матеріалів, які лежать в основі доведення обставин протоколу про адміністративне правопорушення.

Встановлений Інструкцією порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння дотриманий не був.

З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкогольних напоїв та на прохання патрульного декілька разів дихав йому в обличчя з метою виявлення запаху алкоголю з порожнини рота водія.

При цьому, вищевказана ознака алкогольного сп`яніння працівником поліції виявлена не була, оскільки працівник поліції двічі зазначав, що запаху не чує, (файл «clip-0.mp4» 01:30-02:15), однак, була озвучена водію, та внесена до акту огляду і направлення на огляд до медичного закладу.

Фактично, процедура освідування водія на стан алкогольного сп`яніння була ініційована поліцейським на підставі формально виявлених у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які не можуть слугувати правовою підставою для освідування, а тому такий огляд вважається недійсним.

Разом з цим, незважаючи на те, що поведінка ОСОБА_1 на місці події не свідчила про очевидне небажання пройти огляд на стан сп`яніння, адже він, зважаючи на нічну пору доби, то погоджувався пройти освідування, то відмовлявся, працівником поліції не внесено до акту огляду та направлення на огляд до медичного закладу відомостей про відмову водія ОСОБА_1 від такого огляду.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що він являється працівником ДСНС і вночі прямував на терміновий виклик по роботі, у зв`язку з чим після зупинки поліцейськими в нічну пору перебував у стресовому стані та не розумів правових наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які йому працівниками поліції не роз`яснювалися. Наголосив, що відмовився від огляду за наведених обставин з метою якнайшвидшого з`ясування своїх службових обов`язків, а не з метою уникнення від відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у якому не перебував.

Зазначив, що після оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП та отримання правової консультації, негайно поїхав у медичний заклад, де пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, який показав негативний результат.

З наданого ОСОБА_1 висновку лікаря та акту огляду від 27 травня 2025 року вбачається, що він пройшов освідування в медичному закладі КП «РОЦПЗН» в межах двох годин після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За результатами огляду ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто, таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а обставини, зазначені у протоколі, "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Відтак, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року скасувати.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська