Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №525/1501/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1501/24 Номер провадження 22-ц/814/1691/26Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Синенко Олени Михайлівни, представниці Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 15:24:32 год до 15:49:35 год, дата складення повного текста судового рішення – 24 грудня 2025 року) у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агроінвест-транзит» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

З грудня 2024 року у провадженні Великобагачанського районного суду Полтавської області перебуває справа за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агроінвест-транзит» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

17 грудня 2025 року адвокат Бибик В.А., представник ПП «Агроінвест-транзит», подав суду клопотання про поновлення процесуального строку для подання клопотання про призначення експертизи та про призначення по справі земельно-технічної експертизи.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, посилався на те, що для вирішення питання про накладення земельних ділянок необхідні спеціальні знання, сторонами висновків експерта до справи долучено не було, документи, які надані стороною позивача, містять інформацію суперечливого характеру, відповідач взагалі не визнає факту перетину земельних ділянок.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року клопотання представника відповідача задоволено.

Поновлено Приватному підприємству «Агроінвест-Транзит» строк на звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи.

Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

1) чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1619 площею 2,00 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку лісового фонду Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» квартал 64 виділ 7?

2) у разі накладання земельних ділянок, визначити розмір, межі та конфігурацію такого накладання.

Проведення експертизи доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ПП «Агроінвест-Транзит».

На час проведення експертизи зупинено провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , представниця Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні клопотання представника ПП «Агроінвест-транзит» про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що позивачем у справі надані достатні, належні і достовірні докази на підтвердження обставин, якими обгрунтовуються заявлені вимоги, зокрема технічний звіт з топографо-геодезичної зйомки, щодо визначення координат поворотних точок земельної ділянки лісового фонду (квартал 64, виділ 7) та земельної, належної відповідачу, у якому міститься опис накладки спірної земельної ділянки на землі лісового фонду.

Наголошується, що з огляду на предмет спору – витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, питання про те, чи існує накладення земельних ділянок, є правовим питанням, вирішення якого не потребує спеціальних знань.

В апеляційній роз?яснено, що таке судова експертиза і для вирішення яких питань вона призначається.

Звертається увага, що суд першої інстанції, поновлюючи строк для подання доказів, проігнорував приписи ст.44 і ст.81 ЦПК України.

Зазначається, що вже дві аналогічні справи за позовами ДСГП «Ліси України» вже розглянуті Полтавським апеляційним судом.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи подане клопотання, суд першої інстанції, посилаючись на принципи рівності учасників справи і змагальності, визнав за можливе поновити строк для подання доказів (призначення експертизи), і керувався тим, що для вирішення спірного питання (існування накладення земельних ділянок), для з`ясування обставин, які мають значення для справи потрібні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, а сторонами не подано висновків експертиз.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на такі міркування.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Згідно статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно ст.252, ст.253 ЦПК України суд може за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи строком на час проведення такої експертизи.

Відповідно до ст.125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, тобто, такий період не зараховується до встановленого процесуальним законодавством строку на вирішення спору, перебіг процесуальних строків продовжується з дня відновлення провадження.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору за заявленим позовом є вимога про витребування на користь Держави земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 і перебуває в оренді ПП «Агроінвест-транзит».

Підставою заявлених вимог є, на думку позивача, накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на землі лісового фонду, що заборонено законом.

У підтвердження вказаної обставини позивач подав суду письмові докази (т.1 а.с.41-54), які вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми (ст.77 – ст.80 ЦПК України), що за змістом апеляційної скарги виключає можливість і необхідність реалізації іншими учасниками справи свого процесуального права подавати свої докази на підтвердження заперечень проти позову.

Така позиція позивача суперечить базовим принципам цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст.ст.11-13 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Очевидним є те, що позбавлення особи права власності (користування) на землю, яке він набув на підставі рішень органу місцевого самоврядування, за відсутності доводів і відповідних доказів про умисні недобросовісні дії такої особи, є чутливим питанням, яке не може бути вирішено поспіхом без надання можливості усім учасникам справи довести доступними, передбаченими законом, доказами свою позицію у спорі.

Отже, відмова у задоволенні клопотання відповідача, є фактичним обмеженням його процесуальних прав та порушенням принципів цивільного процесу, що є неприпустимим та не відповідає завданням цивільного судочинства.

Відповідач, заперечуючи проти позову і доведеності факту накладення земельних ділянок, вважає докази позивача недостовірними і недостатніми, посилаючись, зокрема на висновки, викладені у постанові ВП ВС від 22 січня 2025 року (т.2 а.с.92), за змістом яких у справах про накладення земельних ділянок обов?язковим є проведення земельно-технічної експертизи для підтвердження факту накладення.

Наведені доводи відповідача заслуговують на увагу і спростовують твердження апеляційної скарги про те, що питання про накладення земельних ділянок є виключно правовим питанням, яке не потребує спеціальних знань.

Стосовно доводів апеляційної скарги про добросовісність учасників справи і дотримання приписів ст. 81, ст.83 ЦПК України апеляційний суд зауважує таке.

З огляду на приписи ст.2, ст.6. ст.12 ЦПК України суд має забезпечити сторонам рівні можливості у реалізації їхніх процесуальних прав.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 29 квітня 2025 року за участю представниці позивача закрите підготовче провадження у справі (т.2 а.с.54).

Через три місяці – 22 липня 2025 року, а потім - 08 серпня 2025 року представниця позивача подала суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для подання нового доказу – технічного звіту (т.2 а.с.126,154), при цьому представницею позивача суду не надано переконливих доказів про існування у позивача об?єктивних перешкод для подання такого доказу разом із позовом або ж у межах підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року (т.2 а.с.165-169) клопотання представниці позивача задоволено – до справи долучений технічний звіт.

Апеляційний суд звертає увагу, що 20 жовтня 2025 року (т.2 а.с.204) представниця позивача не заперечувала проти відкладення судового засідання у зв?язку із неявкою представника відповідача адвоката Бибика В.А., який у подальшому 18 листопада 2025 року подав заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.217), проте у судове засідання 20 листопада 2025 року представниця позивача не з?явилася також (т.2 а.с.221) і у справі відсутні будь-які докази про існування об?єктивних перешкод для явки до суду.

Враховуючи наведені факти, слід дійти висновку, що представниця позивача, реалізувавши своє право на подання доказів поза строками, встановленими законом, по суті, за відсутності на те поважних причин, не наполягала на розгляді справи по суті ні 20 жовтня, ні 18 листопада 2025 року, диспозитивно розпорядившись своїми процесуальними правами. Отже, доводи апеляційної скарги про добросовісність учасників справи є некоректними.

На переконання апеляційного суду у цій конкретній ситуації суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про поновлення строку і призначення у справі експертизи, забезпечив баланс інтересів обох сторін з огляду на їхню процесуальну поведінку, тобто надав можливість обом сторонам реалізувати своє право на подання доказів.

Вирішення питання про накладення меж земельних ділянок та/або розташування спірної земельної ділянки на території лісового фонду безумовно потребує спеціальних знань.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.367, ч.1 п.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представниці Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», залишити без задоволення.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року про призначення судової земельно-технічної експертизи залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов