Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №645/6693/20 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/6693/20 Номер провадження 22-ц/814/1771/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Жарової-Титарьової Лариси Миколаївни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 09 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного тексту судового рішення – 09 грудня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування будинком та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування будинком і земельною ділянкою.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду, залучено ОСОБА_2 у якості співвідповідача.

Після уточнення позовних вимог з врахуванням висновку судової експертизи № 8043 від 25.03.2024 ОСОБА_1 остаточно просив:

1. Визначити порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , виділивши йому в користування приміщення 3-3, 3-4 в житловому будинку «А-1», а також ганок літ. а7, паркан №8, паркан №11, хвіртку №17, вимощення I,

- в користування відповідачу ОСОБА_2 виділити приміщення 2-5, 2-2, 2-8 в житловому будинку «А-1», льох літ. Ж, навіс літ.Ч, паркан №9, хвіртку №10, вигрібну яму №12, свердловину №13, паркан №14, паркан №15, хвіртку №17,

- в користування відповідачу ОСОБА_3 виділити приміщення 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-3, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, прибудову літ.а3, льох літ.В, ганок літ.а6, альтанку літ.П, вбиральню літ.У, душ літ.Х, ворота з хвірткою №6, паркан №7, вигрібну яму №16,

2. Визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 згідно четвертого варіанту, запропонованого експертом.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на такі обставини і доводи.

Позивач і відповідачі є співвласниками житлового будинку «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями:

ОСОБА_1 є власником 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.11.1995 р.,

ОСОБА_2 є власником частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на спадщину від 31.01.1997 р.,

ОСОБА_3 є власником 1 /2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.09.2003 року (реєстровий номер 2714).

У позасудовому порядку співвласники не можуть дійти згоди щодо порядку користування будинком і земельною ділянкою, на якій він розташований.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 09 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі адвокатка Жарова-Титарьова Л.М., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд, ухвалюючи рішення, залишив поза увагою такі істотні обставини.

Експерт, як у основному, так і у додатковому висновку експертизи, на виконання ухвали суду про призначення експертизи, вирішуючи питання про визначення порядку користування земельною ділянкою, взяв до уваги дані про розмір земельної ділянки, які містяться у технічному паспорті від 23 червня 2021 року, довідці від 09 липня 2021 року і відомостях геодезичної зйомки, виконаної ФОП ОСОБА_4 у 2021 році; вказаними документами підтверджено, що площа земельної ділянки, на якій розташоване спірне домоволодіння, становить 840 м.кв.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визначення порядку користування будинком, суд не звернув уваги на те, що експерт запропонував варіант користування приміщеннями будинку без врахування самочинної прибудови літ. «а4», що він підтвердив безпосередньо суду. З наведених підстав суд мав врахувати висновки, викладені у постанові ВС від 12 квітня 2023 року у справі №511/2303/19, згідно яких самочинною є лише житлова прибудова (літ. «А1»), збудована у 2006 році, і це не перешкоджає поділу домоволодіння в натурі. Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 29 травня 2023 року, що не було враховано судом першої інстанції.

Суд не дав належної оцінки висновкам експерта (в експертизі №8043 від 25 березня 2024 року) про те, що всі досліджувані будівлі і споруди, у тому числі і самочинні, відповідають технічним нормам ДБН, а також обставинам, які визнаються усіма учасниками спору про те, що між співвласниками склався фактичний порядок користування спільним майном, згідно якого кожен із співвласників користується ізольованими квартирами (групами приміщень), до складу яких входять житлові кімнати, кухні і санвузли , але на частину приміщень дозволи на будівництво не видавалися, при цьому у кожного співвласника мається відокремлені виходи (входи) до належних їм приміщень на земельну ділянку.

Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 про те, що прибудова літ. «а4» належить йому, не може бути прийнята до уваги як доказ з огляду на приписи ст.90-93 ЦПК України.

У відзиві ОСОБА_3 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на право на спадщину від 03.11.1995 р.

ОСОБА_2 є власником 1/4 частини житлового будинку згідно свідоцтва про право на спадщину від 31.11.1995 р.

ОСОБА_3 є власником 1/2 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2003 р.

Спірне домоволодіння складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 118.5 кв.м, житловою площею 68,9 кв.м з надвірними будівлями: прибудови літ. «а», літ. «а4», сіни літ. «а1», літ. «а2»; тамбур літ. «а3»; сараї: літ. «Б», літ. «К», літ. «Л»; вбиральня літ. «Д»; льохи: літ. «В», літ. «Ж»; огорожа №1, 2, 3, 5.

Згідно договору на право забудови частки землі від 20 червня 1946 р. між районним комунальним Господарством Орджонікідзевської Райради (“Райкомгосп”) і громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 «Райкомгосп» віддав забудовникові для безоплатного користування під забудову ділянку землі, що знаходиться в АДРЕСА_2 під. АДРЕСА_3 ) та загальний розмір зазначеної ділянки становить 648 (шістьсот сорок вісім) кв. метрів.”

Згідно договору купівлі-продажу від 21 листопада 1947 р. ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 належне їй право на половинну частину права забудування з будівлями, що містяться в АДРЕСА_4 . Загальна міра земельної ділянки 648 кв.м.

Згідно договору дарування від 25.03.1948 р. ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 право на половинну частину права забудови земельної дільниці в м.Харкові, ХТЗ, Ново-Західний виселок квартал №2 дільниця №15 з будівлями, земельна дільниця має розмір 648 кв.м.

З договору купівлі-продажу від 18.04.1978 р. вбачається, що житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 648 кв.м.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.11.1995 р., виданого ОСОБА_1 , спадкове майно - 1/4 частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 648 кв.м.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.1997 р., виданого ОСОБА_2 , спадкове майно складається з 1/4 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 648 кв.м.

Відповідно до договіру купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.09.2003 р. ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_11 , продала, а ОСОБА_3 купив 1/2 частину житлового будинка АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 648 кв.м.

Згідно технічного паспорта на будинок від 12.09.2003 р. загальна площа земельної ділянки складала 822 кв.м.

Згідно технічного паспорта на будинок від 28.11.2016 р. загальна площа земельної ділянки складала 841 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 просить визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 згідно четвертого варіанту, запропонованого експертом: залишити у користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 210 кв.м, у користуванні ОСОБА_2 земельну ділянку площею 210 кв.м, у користуванні ОСОБА_3 земельну ділянку площею 420 кв.м., а відтак загальна площа земельної ділянки повинна становити 840 кв.м., однак саме така площа не передбачена жодною документацією.

У висновку експерта №8043 від 25.03.2024 р. запропонований один варіант порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями згідно якого:

в користування позивача ОСОБА_1 виділяється: в житловому будинку літ. «А-1» житлова кімната 3-3 площею 14,1 кв.м та житлова кімната 3-4 площею 11,9 кв.м, ганок літ «а7», паркан №8, паркан №11, хвіртки №17, вимощення I,

в користування відповідача ОСОБА_2 виділяється: в житловому будинку літ. «А-1» житлова кімната 2-5 площею 9,3 кв.м, частина кухні 2-2 площею12.6 кв.м літ. «а», коридор 2-8 площею 2,4 кв.м літ. «а2», льох літ.»Ж», навіс літ. «Ч», паркан №9, хвіртка №10, вигрібна яма №12, свердловина №13, паркан №14, паркан №15, хвіртки №17,

в користування відповідача ОСОБА_3 виділяється: в житловому будинку літ. «А» коридор 1-4 площею 3,9 кв.м, житлова кімната 1-5 площею 13,5 кв.м, житлова кімната 1-6 площею 14,1 кв.м, житлова кімната 1-7 площею 5,9 кв.м, санвузол 1-3 площею 3,9 кв.м, коридор 1-8 площею 1,9 кв.м, комора 1-9 площею 0,2 кв.м, комора 1-10 площею 0,2 кв.м, комора 1-11 площею 0,2 кв.м, коридор 1-12 площею 5 кв.м, прибудова літ. «а3», льох літ. «В», ганок літ «а6», альтанка літ «П», вбиральня літ. «У», душ літ. «Х», ворота з хвірткою №6, паркан №7, вигрібна яма №16.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що експерт проводив дослідження та надав свій висновок щодо можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , за відсутності документів на підтвердження площі земельної ділянки, закріпленої за цим будинковолодінням.

Суперечливість даних про площу земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 , інформація про яку міститься в технічних паспортах на будинок, де по-різному зазначена площа цієї земельної ділянки та відсутність інформації про те, на підставі яких документів в плані земельної ділянки, розробленому ФОП ОСОБА_4 , зазначена площа земельної ділянки 840 кв.м., унеможливлює визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.

Щодо позовних вимог про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 просить суд виділити йому в користування приміщення 3-3, 3-4 в житловому будинку №А-1», а також ганок літ.а7, паркан №8, паркан №11, хвіртку №17, вимощення I.

Такий варіант визначення порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами можливий, як зазначено експертом, лише за умови визнання права власності на прибудову літ. «а 4», яка є самочинною.

Проте, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо визнання за ним права власності на прибудову літ. «а4».

Позивач ОСОБА_1 просить виділити йому у користування тільки житлові кімнати без підсобних приміщень, що є неприпустимим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст.367 ЦК України майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників визначається окрема площа, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ч.ч.5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта оцінюється судом на загальних підставах відповідно до приписів ст.89 ЦПК України

Дослідивши висновки експертів у сукупності з іншими доказами, які надані суду, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є обгрунтованими з огляду на таке.

Стосовно порядку користування будинком.

У висновку експерта №10378/18157-18193 від 30 серпня 2022 року (т.1 а.с.106-139) містяться такі відомості і твердження.

«… до розподілу (порядку користування) не включаються будівлі і споруди, дозвільні документи на будівництво яких не надано та особисто побудовані.» (т.1.а.с.111).

«…всі співвласники садиби про АДРЕСА_1 фактично користуються відокремленими – ізольованими квартирами (групами приміщень), до складі яких входять житлові кімнати, кухні та санвузли, але на частину цих приміщень дозволи на будівництво не надано, наявні відокремлені виходи (входи) на прилеглу земельні ділянку.» (т.1 а.с.115)

« З аналізу фактичного об?ємно-планувального рішення житлового будинку літ. «А-1» вбачається, що співвласником ОСОБА_1 виконано добудову (улаштовано) приміщення кухні 2-1 площею 9,8 кв.м., що відповідає вимогам п.5.19 ДБН В.2.2.-15-19, туалету (обладнаного унітазом та душем, замість вмивальника), що відповідає вимогам п.5.20 ДБН В.2.2-15-19 та заскленої верандою-коридор 3-5 площею 3,7 кв.м., що відповідає вимогам п.5.10, 5.22 ДБН В.2.2-15-19, без дозвільних документів.

Тобто приміщення прибудови літ. «а4» відповідають чинним будівельним нормам і правилам та пропонуються для врахування при виділі частки – як проектна пропозиція у відповідності до п.4.3.14 Методичних рекомендацій [6.5].

З урахуванням вище вкикладеного, за умови визнання права власності на прибудову літ. «а4», на розгляд суду представляється можливим запропонувати варіант порядку користування будівлями та спорудами про АДРЕСА_1 за фактично сформованим порядком користування з виділом частки ОСОБА_1 » (т.1 а.с.117)

«На підставі вище викладеного, визначити порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за яким виділити у користування ОСОБА_1 у житловому будинку «А-1» приміщення 3-3,3-4 – можливо, за умови визнання права власності на прибудову літ. «а4».» (т.1 а.с.119)

Аналогічні (ідентичні) висновки викладені у додатковій експертизі №8043 від 25 березня 2024 року (т.2 а.с.8,11,13,14,16), де додатково зазначено, що «для відокремленого користування співвласником ОСОБА_1 частиною житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами (окремою квартирою), необхідно улаштування приміщень кухні площею не менше 8,0 кв.м., туалету площею не менше1,5 кв.м. та веранди або тамбуру. Тобто необхідно виконати добудови цих приміщень.» (т.2 а.с.15).

Отже, за змістом висновків експертів для відокремленого користування ОСОБА_1 приміщеннями 3-3, 3-4 у будинку літ. «А-1» необхідне улаштування кухні, туалету і веранди чи тамбуру; такі улаштування фактично виконані, але вони (улаштування - прибудова літ.«а4») є самочинними, тобто потребують узаконення.

Вирішуючи спір про поділ в натурі об?єкта нерухомого майна, суд не вправі виділити у власність (у користування) одному із співвласників певні приміщення за умови виконання останнім певних умов, зокрема якщо останній у майбутньому у встановлену законом порядку визнає право власності на інші приміщення, які збудовані самочинно і без яких виділені приміщення окремо не можуть бути використані для проживання.

Позивач ОСОБА_1 з часу виготовлення висновку експертизи №10378/18157-18193 - 30 серпня 2022 року, не вчинив дій для узаконення прибудови літ. «а4», на що обгрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №511/2303/19 і №707/2516/18, не є релевантним з огляду на таке.

У постанові від 12 квітня 2023 року (справа №511/2303/19) ВП ВС підтвердила сталість таких висновків:

особа не набуває права власності на самочинне будівництво;

до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна);

у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію;

визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Розглядаючи по суті позовні вимоги у справі №511/2303/19, ВП ВС зазначила: «Позивачка наполягала, що первинний об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 69,4 кв. м, житловою площею 46 кв. м, що придбаний сторонами 11 серпня 2005 року у період шлюбу, не є самочинним будівництвом і його можна поділити у рівних частинах між сторонами.

…

…у житловому будинку (літ. «А») здійснено ремонтно-будівельні роботи (заміна дверних та віконних заповнень, демонтаж внутрішніх не несучих конструкцій, переоснащення внутрішніх систем електропостачання, опалення без втручання в несучі та огороджувальні конструкції, демонтована веранда літ. «а»), що на підставі пунктів 1, 3-5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» не відносяться до самочинного будівництва.

Самочинною є житлова прибудова (літ. «А1»), збудована у 2006 році.

Вказувала, що з висновку експерта вбачається, що житловий будинок, придбаний сторонами за час шлюбу, є самостійним об`єктом і відповідно до вимог статей 60, 69 СК України може бути поділений між ними.

Позивачка на такій обставині наголошувала й у своїй касаційній скарзі, і в позовній заяві та апеляційній скарзі, однак суди першої та апеляційної інстанцій їй належної оцінки не надали, доказів у цій частині не дослідили, чим не дотрималися принципу змагальності сторін, а суд касаційної інстанції таких повноважень позбавлений.»

Отже, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виснував про те, що суди мають дослідити питання про можливість поділу в натурі тієї частини нерухомого майна, яка є самостійним об`єктом і не належить до самочинно збудованого майна, на яке право власності не виникає.

Розгляд справи №707/2516/18 зупинявся Верховним Судом (Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 511/2303/19.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі №707/2516/18 зроблений висновок про те, що ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд врахував, що при встановлені варіантів виділу частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності, самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна експертом не враховувалися і вони не були предметом поділу.

У справі, що переглядається, висновками експертів підтверджено, що та частина будинку, яка є легальною (у законний спосіб створеною), тобто приміщення 3-3, 3-4 у будинку літ. «А-1», не може функціонувати окремо від прибудови літ. «а4», яка є самочинно збудованою і потребує узаконення. Хоча експертом у висновку і стверджується, що до розподілу (порядку користування) не включалися будівлі і споруди, дозвільні документи будівництво яких не надано (читай – «самочинні»), але експерт пропонує виділити у користування ОСОБА_1 два приміщення, які не можуть використовуватися самостійно без самочинно збудованих приміщень.

Вирішуючи вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції обгунтовано виснував про те, що матеріали справи не містять документів, які підтверджують відведення у встановленому законом порядку земельної ділянки розміром 840 кв.м.

Як слідує із висновків обох експертиз (т.1 а.с.122; т.2 а.с.21) порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визначався експертом відповідно до площі та меж, визначених у технічному паспорті від 23 червня 2021 року, даних топографо-геодезичної зйомки, виконаної ФОП ОСОБА_4 у 2021 році, але ні технічний паспорт, ні топографо-геодезична зйомка не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку і не містять посилань на відповідні документи (рішення), які підтверджують правомірність (легальність) користування земельною ділянкою у розмірі 840 кв.м

Слід визнати, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону та у відповідності до приписів ст.89 ЦПК України дав належну оцінку встановленим обставинам і поданим доказам, зробив правильні висновки по суті заявлених вимог та у відповідності до вимог ч.4 ст.265 ЦПК України у своєму рішенні надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвокатки Жарової-Титарьової Лариси Миколаївни, представниці ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2026 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов