Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №289/1677/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/1677/25 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Номер провадження №33/4805/412/26

Категорія ч.3 ст.154 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн, з конфіскацією тварини - собаки породи кане-корсо з кличкою «Барс» тигрового кольору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 06.09.2025 приблизно о 17 год 40 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи власником собаки породи кане-корсо, неналежним чином здійснював нагляд за утриманням тварини, допустив її вільне пересування без повідка та намордника, внаслідок чого собака покусав ОСОБА_2 , спричинивши тілесні ушкодження лівої руки, чим порушив правила утримання собак та котів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду, адвокат Міхненко С.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, оскільки він не містить відомостей про норму права (нормативний акт, статтю, пункт, розділ), яка встановлює правила утримання собак, за порушення яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказує, що диспозиція ст. 154 КУпАП є бланкетною, а тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу правопорушення необхідно аналізувати відповідні нормативні акти. Також, зазначає, що згідно Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» утримання домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій огородженій території(дворі) не є вигулом тварини, тобто її супроводженням поза межами місця утримання. У судовому засіданні, за твердженням сторони захисту, учасники справи, зокрема потерпіла підтвердили, що собака під час події перебував у дворі, а відтак вигул собаки у розумінні ч.ч.3,5 ст.9 вказаного Закону не здійснювався. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що мало місце порушення вимог щодо вигулу собаки, а відповідні обставини не можуть бути предметом розгляду у даній справі. Крім того, зазначає, що суд не вправі виходити за межі фабули протоколу про адміністративне правопорушення, самостійно змінювати її на шкоду особі або відшукувати докази винуватості, оскільки це суперечить принципу неупередженості суду та порушує гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку апелянта, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, належними та допустимими доказами не підтверджена.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Частиною 1 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Згідно з ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Таким чином диспозиція статті 154 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил утримання та вигулу собак, у тому числі вигулювання без повідка та намордника, а частина третя цієї статті передбачає підвищену відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Також особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1164 від 10.11.2021, затверджено Перелік небезпечних порід собак, до якого віднесено, зокрема, породу кане-корсо.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником собаки породи кане-корсо, допустив її перебування без повідка та намордника, внаслідок чого собака вкусив потерпілу, спричинивши тілесні ушкодження.

Факт належності собаки ОСОБА_1 підтверджується його власними поясненнями, а також поясненнями потерпілої та свідків.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №292109 від 06.09.2025, 06.09.2025 приблизно о 17 год 40 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи власником собаки породи кане-корсо неналежним чином здійснював нагляд за утриманням тварини, допустив її вільне пересування без повідка та намордника, внаслідок чого собака покусав ОСОБА_2 , спричинивши тілесні ушкодження лівої руки, чим порушив своїми діями правила утримання собак та котів, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 154 КУпАП (а.с.2).

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 06.09.2025 близько 17 год 40 хв він прийшов до домоволодіння, яке належить йому та його батькам, з метою забрати металеві кутики. У цей час на подвір`ї перебували його батьки. Підійшовши до металевих кутиків до нього підбігла мати – ОСОБА_2 та почала кричати, що кутики не віддасть і щоб він йшов до себе додому. В подальшому між ним та його батьком ОСОБА_3 стався конфлікт, під час якого мати вдарила його дерев`яною дошкою, а також завдала ударів його дружині. В подальшому сутичка переросла в словесний конфлікт. Він заперечив, що його собака вкусив ОСОБА_2 (а.с.3).

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він проживає без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , який належить його матері - ОСОБА_2 . Остання проживає окремо, однак приїжджає до будинку та провокує конфлікти. 06.09.2025 мати разом із батьком спровокували конфлікт, а собака, яка належить йому, «захищала свого хазяїна», так як батьки били його дружину. Він особисто собаку на матір не натравлював. Просив долучити до справи та дослідити в судовому засіданні відеозапис події, яка сталася 06.09.2025. Також ОСОБА_1 підтвердив, що являється власником собаки породи кане-корсо на кличку «Барс» тигрового кольору, який не є агресивним, у зв`язку з чим перебував без повідка та намордника. Окрім цього собаки він також має ще трьох собак.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що між нею та її сином ОСОБА_1 відбувся словесний конфлікт з приводу металевих труб. Син прийшов до неї та попросив, щоб вона дала металеві труби. Вона відповіла, щоб приходив, коли буде у тверезому стані. В подальшому він ввімкнув камеру на телефоні та почав знімати, розпочалася суперечка через труби. Під час конфлікту, за її словами, до неї підбіг собака, який належить ОСОБА_1 та вкусив за руку, захищаючи свого господаря. На прохання посадити собаку на повідок ОСОБА_1 не реагував (а.с.5).

В судовому засіданні ОСОБА_2 додатково пояснила, що під час конфлікту, який виник у приміщенні господарської будівлі, собака декілька разів вкусив її за руку, що спричинило кровотечу, однак ні син, ні невістка не відреагували, після чого вона викликала поліцію та поїхала в лікарню, де їй обробили рану. Також зазначила, що син зі своєю дружиною провокує конфлікти, які призводять до сварок та бійок.

Свідок ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_1 ) пояснила, що 06.09.2025 близько 17 год 40 хв між її чоловіком ОСОБА_1 та його матір`ю- ОСОБА_2 стався конфлікт через металеві кутики, які останній хотів взяти для власного використання, однак мати не дозволяла цього зробити. За її словами, під час конфлікту батьки ОСОБА_1 висловлювались нецензурною лайкою, після чого мати чоловіка взяла дерев`яну палицю, почала йому погрожувати та вдарила його. Вона підійшла, щоб заспокоїти свекруху, але та у відповідь вдарила її по спині декілька разів, потім почала тягати за волосся. Собака захищала свого господаря ОСОБА_1 , та стрибнула на ОСОБА_2 , поранивши їй руку (а.с.4).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пвідтвердила, що під час конфлікту між сторонами відбулося фізичне протистояння, у ході якого собака вкусив ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що близько 17 год 44 хв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стався словесний конфлікт через металеві труби. Під час конфлікту собака ОСОБА_1 вкусила його дружину (а.с.6).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 додатково пояснив, що під час конфлікту собака вкусив потерпілу, а також повідомив, що раніше ця ж собака вже проявляла агресивну поведінку, у зв`язку з чим він звертався до поліції.

Фактичні обставини заподіяння потерпілій шкоди здоров`ю у виді укушеної рани лівого передпліччя підтверджено матеріалами справи, зокрема медичними документами та відеозаписом.

З копії виписки з медичної картки вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до лікаря-травматолога з приводу наявності укушеної рани лівого передпліччя, отриманої 06.09.2025, зі слів потерпілої – внаслідок укусу собаки її сина ОСОБА_1 . Їй була надана медична допомога (а.с.26).

Із дослідженого відеозапису вбачається, що під час конфлікту ОСОБА_2 розмахувала палицею, а собака, яка належить ОСОБА_1 , вкусила її за руку (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що між учасниками події, які є родичами, тривалий час існують неприязні відносини, що супроводжуються конфліктами, що підтверджується їх зверненнями із взаємними обвинуваченнями до правоохоронних органів та їх відповідями (а.с.28-32,33-38).

Оцінивши досліджені у справі докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень унаслідок укусу собаки, яка належить ОСОБА_1 , а також перебування тварини без належного контролю з боку власника, знайшов своє підтвердження.

Встановлені обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 правил утримання домашніх тварин, що спричинило шкоду здоров`ю потерпілої, а відтак у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Посилання апеляційної скарги на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП у зв`язку з відсутністю конкретизації нормативного акта, що встановлює правила утримання собак, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У протоколі відображено фактичні обставини події – неналежне здійснення нагляду за твариною, перебування собаки без повідка та намордника і заподіяння шкоди здоров`ю особі, що у сукупності розкриває об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та давало можливість особі належним чином розуміти суть інкримінованого правопорушення і реалізувати своє право на захист.

Доводи апеляційної скарги про те, що собака перебував у межах двору і тому не здійснювався його вигул, не спростовують наявності складу адміністративного правопорушення. Факт перебування тварини на території домоволодіння не звільняє власника від обов`язку забезпечити безпеку оточуючих та контроль за поведінкою тварини. У разі, якщо тварина фактично перебуває поза належним контролем власника і заподіює шкоду, такі дії (бездіяльність) охоплюються поняттям порушення правил утримання тварин незалежно від формального розмежування понять «вигул» чи «вільне утримання».

За таких обставин доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини, суд першої інстанції не врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КпАП України встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 КпАП України, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2023 року № 1010.

Відповідно до п.4 та п.5 вказаного Порядку тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Крім того, відповідно до ст.313 КпАП України постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.26 вказаного Закону під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення якого санкцією передбачене стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

Водночас матеріали справи не містять жодних відомостей про тимчасове вилучення собаки, складання протоколу її огляду чи опису, а також інших документів, необхідних для виконання рішення в частині конфіскації.

Відсутність таких документів унеможливлює виконання постанови суду в частині конфіскації тварини.

Крім того, з досліджених доказів вбачається, що подія відбулася на тлі конфлікту між учасниками, під час якого собака фактично реагувала на поведінку осіб, які брали участь у конфлікті. Водночас належних та допустимих доказів того, що тварина проявляла агресивну поведінку поза межами цієї ситуації або становить підвищену небезпеку для оточуючих, матеріали справи не містять. Також відсутні дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення.

За таких обставин підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини не вбачається.

Водночас адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному судом першої інстанції, є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Отже, постанову судді необхідно змінити, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Міхненка Сергія Сергійовича задовольнити частково.

Постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини - собаки породи кане-корсо з кличкою «Барс» тигрового кольору.

В іншій частині постанову судді місцевого суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Галацевич