Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №935/1550/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 935/1550/25Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М. М.

Категорія 130 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокум. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,

за участю захисника Кушніренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 10.03.2026 року, якою неї визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 10.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, 22.06.2025 о 23 год 25 хв у м. Коростишів по вул. Київській,43 керувала автомобілем Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження процедури освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та від проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги

На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням усіх обставини справи, недослідженням і ненаданням належної оцінки доказам та обставинам, тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 мотивує апеляційну скаргу наступним:

- зупинка транспортного засобу була здійснена без визначених законом підстав, таким чином і подальші дії працівників поліції, щодо оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП є протиправними і не можуть мати жодних юридичних наслідків, у тому числі і пропозиція пройти огляд і результати відповідного огляду.

- судом першої інстанції вказано на те, що порушення в діях ОСОБА_1 полягає у тому, що вона не пройшла огляд на стан сп`яніння через недотримання порядку використання спеціального технічного засобу Драгер 6820, що не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП і не може тлумачитись, як правопорушення, тим більше у вигляді відмови від проходження огляду. Внаслідок проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного засобу Драгер 6820 приладом не було зафіксовано його результат з підстав, що не залежали від ОСОБА_1

- працівник поліції не роз`яснив належним чином порядок проходження огляду за допомогою технічного засобу. Підтвердженням належного ознайомлення з порядком використання технічного засобу є відповідна розписка про роз`яснення такого порядку, проте, працівник поліції навіть після оформлення протоколу не надав розписку про ознайомлення з порядком проходження огляду за допомогою технічного засобу, а відмітка про те, що водій відмовилася від ознайомлення і підпису є незаконною, оскільки відеозаписом не підтверджено таку відмову.

- дії ОСОБА_1 були спрямовані на бажання пройти огляд на стан сп`яніння.

- працівники поліції не роз`яснили належним чином порядок проходження огляду у медичному закладі, наголосивши на тому, що в лікарні необхідно буде пройти такий самий огляд за допомогою технічного приладу Драгер (23 год. 36 хв. відеозапису). Працівники поліції не казали на можливість альтернативних способів отримання результатів огляду, у тому числі шляхом здачі на аналіз зразків біологічної рідини (крові), тощо, що зумовило те, що водійці не надали можливості пройти огляд.

- беззаперечних доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у матеріалах справи немає.

- відеозапис не містить відображення факту керування транспортним засобом та факту його зупинки, факту наявності ознак алкогольного сп`яніння, процедури та факту їх виявлення працівниками поліції.

- зі змісту протоколу вбачається, що правопорушення виявлено працівниками поліції о 23 год. 25 хв. 22 червня 2025 року, проте, відеозапис з нагрудного відеореєстратора розпочинається о 23 год. 30 хв. - з моменту, коли водій уже перебувала за межами власного транспортного засобу і спілкувалась з поліцейськими. На відеозаписах не зафіксовано процедуру оформлення інших матеріалів справи крім протоколу, оголошення їх водію та надання пропозиції підпису цих документів. Водночас, відомості, щодо відмови водія від ознайомлення і підпису цих документів також не зафіксовані на відео, проте самі ці документи містять відмітки про це.

Позиції учасників справи

В судовому захисник Кушніренко А.В. підтримав апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її інтереси представляв захисник Кушніренко А.В., тому суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважав за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_1 .

Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення захисника Кушніренка А.В. на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.

За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.п. 2-4 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п. 6,7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання суду першої інстанції, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369985 від 22.06.2025; розпискою від 22.06.2025 про роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, від підпису в якій остання відмовилась; розпискою від 22.06.2025 про ознайомлення ОСОБА_1 з вимогами ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, від підпису в якій остання відмовилась; актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, підставою для проведення якого були виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ; направленням ОСОБА_1 на огляд на з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 22.06.2025 до Коростишівської ЦРЛ, огляд у медичній установі не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ; копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.06.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП та копією рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.11.2025, яким скасовано дану постанову; довідкою ВП №1 Житомирського РУП №2 про те, що ОСОБА_1 протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП; довідкою ВП №1 Житомирського РУП №2 про те, що ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія, яке було тимчасово вилучено; довідкою ВП №1 Житомирського РУП №2 про те, що власником автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 ; відеозаписами з портативного реєстратора поліцейського та автомобільного відеореєстратора, відповідно до яких працівниками поліції було зупинено автомобіль Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме не пристебнутий ремінь безпеки. Після складання постанови про накладення адміністративного стягнення, на запитання поліцейського чи вживала ОСОБА_1 алкогольні напої, остання відповіла, що не вживала. Поліцейським було озвучено ознаки алкогольного сп`яніння, наявність яких він убачав, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та нечітка мова. ОСОБА_1 роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння: на місці зупинки, у медичному закладі, а також право на відмову від такого проходження з озвученням наслідків, які тягне за собою така відмова (складання протоколу). На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ОСОБА_1 погодилась. Поліцейськими було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Драгер 6820: отримання запакованого мундштука, приєднання його до технічного приладу та видих у мундштук протягом 5-6 секунд до клацання, а також надано свідоцтво про повірку технічного засобу. ОСОБА_1 , отримавши запакований мундштук, намагалась зробити видих у мундштук, приєднаний до спец приладу Драгер, однак, у зв`язку з недотриманням порядку використання такого приладу Драгер, про що неодноразово повідомлялась поліцейськими, жодного результату Драгер не визначив. У зв`язку з цим, поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, однак ОСОБА_1 категорично відмовилась від такого огляду, пояснивши, що не має на це часу. За таких обставин ОСОБА_1 повідомлено про складання стосовно неї адміністративного протоколу з ст..130 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення за ст..130 КУпАП, від підпису в якому остання відмовилась, окрім графи про отримання тимчасового дозволу.

На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП та підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд відхиляє аргумент ОСОБА_1 щодо відсутності доказів керування нею транспортним засобом, оскільки на відеозаписі з боді-камери поліцейського зафіксовано, що остання неодноразово наполягає, що вона рухалася з пристебнутим ременем безпеки.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що зупинка транспортного засобу була здійснена без визначених законом підстав, тому подальші дії працівників поліції щодо оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП є протиправними і не можуть мати жодних юридичних наслідків, апеляційний суд зазначає наступне.

З огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбаченийп.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України - обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. За невиконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, настає юридична відповідальність, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно він інших видів адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у своїй постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (далі – Постанова № 990SCGC/1/24) виснувала, що водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що відеозапис розпочинається з моменту, коли водій уже перебувала за межами власного транспортного засобу, а на відео не зафіксовано процедуру оформлення інших матеріалів справи крім протоколу, оголошення їх водію та надання пропозиції підпису цих документів, відмова водія від ознайомлення і підпису цих документів, апеляційний суд зазначає наступне.

Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Таким чином, на спростування тверджень ОСОБА_1 , апеляційний суд вказує, що зазначене положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов`язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов`язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов`язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події). Тому доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.

При цьому, слід зауважити, що за змістом відеозапису не встановлено переривання в часі запису події у її хронологічного порядку, що узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності, що вірно досліджено судом першої інстанції, події, зафіксовані на відеозаписах відповідають тим, що зазначені в письмових доказах, їх зміст в достатній мірі дає можливість перевірити як обставини події, так і дотримання поліцейським обов`язку фіксації порядку огляду, що передбачено ст. 266 КУпАП.

Щодо аргументів про відсутність беззаперечних доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що водійці ставиться в провину саме відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння при наявності ознак сп`яніння.

Виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп`яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак є необґрунтованими, крім цього, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи о 23 год 36 хв, з якого вбачається, що працівник поліції назвав останній ознаки, які виявлені в ОСОБА_1 , зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова.

Так, спочатку озвучені та в подальшому відображені поліцейським в протоколі ознаки сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану; іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР — пройти огляд.

Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та чинний КУпАП не передбачають.

Апеляційний суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що працівники поліції не роз`яснили належним чином порядок проходження огляду у медичному закладі, наголосивши на тому, що в лікарні необхідно буде пройти такий самий огляд за допомогою технічного приладу Драгер (23 год. 36 хв. відеозапису), та що працівники поліції не вказали на можливість альтернативних способів отримання результатів огляду, у тому числі шляхом здачі на аналіз зразків біологічної рідини (крові), тощо, що зумовило те, що водійці не надали можливості пройти огляд.

О 23 год 40 хв поліцейський пояснив, що ОСОБА_1 може пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, також, «якщо ви не хочете, можемо проїхати в лікарню, можете пройти такий же самий огляд», що означає можливість пройти огляд на стан сп`яніння.

Водночас, не є обов`язком поліцейського роз`яснювати про порядок огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, зокрема про методи та способи проходження такого огляду, оскільки відповідний огляд здійснюється лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) у спосіб, передбачений Інструкцією і доступний у конкретному медичному закладі.

Зазначення апелянткою того, що працівник поліції не роз`яснив належним чином порядок проходження огляду за допомогою технічного засобу не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом. Працівники поліції належним чином роз`яснили порядок використання газоаналізатора, неодноразово застосовували аналогії та демонстрували, яким чином необхідно здійснювати продування в мундштук, однак ОСОБА_1 здійснювала незначний і дуже короткий видих повітря, всупереч поясненням. Належне ознайомлення з порядком використання технічного засобу зафіксовано на відеозаписі і відсутність відповідної розписки при відеофіксації таких дій, на думку суду, не є суттєвим порушенням процедури огляду.

Апеляційний суд відхиляє аргумент захисту з приводу того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на бажання пройти огляд на стан сп`яніння.

О 23 год 46 хв ОСОБА_1 повідомила, що не може довше дути, щоб пройти огляд, та що у неї не вистачає повітря, на що поліцейський запропонував проїхати до медичного закладу. Однак, ОСОБА_1 відмовилася від такого огляду, мотивувавши це тим, що у неї немає часу.

Така поведінка водійки вказує на те, що вона жодних активних дій, спрямованих на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж в лікарні не вжила. Вербальна згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки без вжиття конкретних дій зі свого боку, спрямованих на фактичне проходження такого огляду, як то пройти огляд за допомогою прилад «Драгер» (продувши в мундштук впродовж 5 секунд) або ж проїхати з працівниками поліції до лікарні, свідчить про ухилення нею від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що в свою чергу вказує на відмову від проходження такого огляду водієм ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що ОСОБА_1 мала змогу спростувати наявність виявлених у неї працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння шляхом проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, але ухилилася від такого огляду.

Тобто з доказів, досліджених судом першої інстанції вбачається порушення ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом пункту 2.5 ПДР України та, відповідно, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 10.03.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук