Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №295/3671/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №295/3671/25 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 53 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Шалоти К.В.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 295/3671/25 за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової (матеріальної), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивовано тим, що 22.08.2024 о 17 год 45 хв на перехресті вул. Св. Йоана Павла II, вул. О.Теліги, вул. Радонова та вул. Зв`язківців, у м. Житомирі ОСОБА_2 , керуючи мопедом без реєстраційного номеру, рухаючись по вул. О. Теліги в напрямку вул. Радонова, внаслідок порушення Правил дорожнього руху, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зіткнувшись з автомобілем Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Св. Йоана Павла II в напрямку вул. Чумацький шлях. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 04.12.2024 по справі №295/17822/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

02.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування. 18.02.2025 отримав відповідь, згідно з якою МТСБУ не вбачає підстав для перегляду раніше прийнятого 24.01.2025 рішення про відмову у відшкодуванні шкоди за пошкоджений транспортний засіб Hyundai Santa Fe, р/н НОМЕР_1 , належний позивачу. У рішенні від 24.01.2025 про відмову у відшкодуванні шкоди за пошкоджений транспортний засіб зазначено, що, оскільки до Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 30.05.2022 №108, такий тип пристрою як "мопед" не включено, то він, на думку відповідача, у розумінні Закону не є транспортним засобом і відповідно обов`язку у МТСБУ зі сплати відшкодування за шкоду, заподіяну таким пристроєм не виникає.

Представник позивача посилається на те, що відповідач проігнорував, що статтями 32 та 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено виключний перелік підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) та виключні випадки, коли шкода не відшкодовується. При цьому у листі МТСБУ від 24.01.2025 не вказано жодної підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначеної ст. ст.32 чи 37 даного Закону. Посилання у листі МТСБУ від 24.01.2025 на Постанову Правління Національного банку України 30.05.2022 №108 є безпідставним та помилковим, оскільки даною постановою затверджено порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; розмір базового страхового платежу за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 180 грн; максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 грн на потерпілого.

Вказує, що мопед, яким керував ОСОБА_2 є транспортним засобом. Вважає, що відповідач має відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, яка заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди його майну в межах страхових сум (визначених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 №109 та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Згідно з висновком експерта №3192 від 11.10.2024 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Santa Fe, р/н НОМЕР_1 , на 10.09.2024 становить 82844,82 грн, вартість виконання висновку транспортно-товарознавчої експертизи становить 7972,28 грн, у виплаті яких відповідач неправомірно відмовив.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залучення до участі у справі третьої особи - задоволено. Залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, у розмірі 82844,82 грн, витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 7972,28 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та розподілити судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України з урахування наданих доказів до відзиву.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального права та при неправильному встановленні обставин справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для його скасування.

Суд першої інстанції фактично підмінив зміст правового регулювання, безпідставно ототожнивши поняття "транспортний засіб" у розумінні Правил дорожнього руху та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), що є юридично неприпустимим та неправильно застосував пункт 1.5 статті 1 Закону №1961-IV, залишивши поза увагою ключову правову умову: транспортним засобом у розумінні цього Закону є лише такий, щодо якого встановлено коригуючий коефіцієнт. Натомість мопеди до переліку транспортних засобів, для яких встановлено відповідні коефіцієнти, не віднесені. Висновок суду про поширення на спірні правовідносини обов`язку МТСБУ здійснювати відшкодування є довільним, не ґрунтується на законі та суперечить системному тлумаченню норм Закону №1961-IV.

Отже, мопед не є транспортним засобом у розумінні Закону №1961-IV, а тому відсутні правові підстави для здійснення МТСБУ регламентної виплати. Більше того, суд першої інстанції фактично поклав на МТСБУ обов`язок, який законом не передбачений, що свідчить про вихід суду за межі своїх повноважень та підміну законодавчого регулювання власними припущеннями.

Суд повністю проігнорував положення статей 1187, 1188 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. У даному випадку саме винуватець ДТП є належним суб`єктом відповідальності. Отже, в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 11.05.2023 за участю транспортного засобу "ГАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2 та мопеда "Дельта", державний номерний знак НОМЕР_3 має нести відповідальність винна особа в дорожньо-транспортній пригоді.

Суд не лише неправильно застосував норми матеріального права, але й дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи, що свідчить про формальний характер дослідження доказів та відсутність належної правової оцінки. Фактично рішення побудоване на помилковому тлумаченні закону, що призвело до безпідставного задоволення позову.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подання відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки у матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

18.02.2026 представник позивача подав відзив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Так, апелянт викладає обставини ДТП із суттєвими помилками, зокрема щодо дати та учасників пригоди, що свідчить про формальний підхід до оскарження та неналежне ознайомлення з матеріалами справи. Ключовий довід апеляційної скарги про те, що мопед не є транспортним засобом у розумінні Закону №1961-IV, є помилковим. Відповідно до Правил дорожнього руху та правової позиції Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух двигуном, є механічним транспортним засобом. Мопед прямо віднесений до таких транспортних засобів.

Крім того, Закону №1961-IV прямо відносить мопеди до категорії наземних транспортних засобів. Посилання у листі (рішенні) МТСБУ від 24.01.2025 на Постанову Правління Національного банку України 30.05.2022 № 108 є безпідставним та помилковим, оскільки даною постановою затверджено порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; розмір базового страхового платежу за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 180 грн; максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого. Посилання на додаток 1 до Положення також є безпідставним, оскільки він регулює питання порядку застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не порядок здійснення страхової відшкодування (регламентної виплати) чи підстав для відмови таких виплат. Отже, відмова МТСБУ у здійсненні регламентної виплати є протиправною.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди. Розмір збитків підтверджений належними доказами, не спростований відповідачем та не перевищує встановлених законом меж.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.08.2024 приблизно о 17 год 45 хв на перехресті вул. Св. Йоана Павла II, вул. О. Теліги, вул. Радонова та вул. Зв`язківців у м. Житомирі сталася ДТП за участі автомобіля Hyundai Santa Fe, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Св. Йоана Павла II в напрямку вул. Чумацький шлях, з мопедом без реєстраційного номеру, яким керував ОСОБА_2 , рухаючись по вул. О. Теліги в напрямку вул. Радонова. Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 04.12.2024 по справі №295/17822/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_2 22.08.2024 о 17 годині 45 хвилин, керуючи мопедом без номерних знаків, на перехресті вул. Святого Йоана Павла ІІ та вул. О.Теліги в м. Житомирі, рухаючись по другорядній дорозі, а саме по вул. О. Теліги, не надав переваги в русі автомобілю Hyundai, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України (а.с.6).

Постанова від 04.12.2024 третьою особою не оскаржувалась та набрала законної сили 17.12.2024.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля Hyundai Santa FЕ, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.7).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля "Hyundai Santa FЕ", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217221330 у АТ "СК "Інго", строк дії якого був з 07.10.2023 по 06.10.2024 включно (а.с.7 зв.).

Станом на 22.08.2024 вказаний вище поліс був діючим, що підтверджується інформацією з офіційного сайту МТСБУ(https://policy.mtsbu.ua).

Згідно з висновком експерта ФОП ОСОБА_4 № 3192 транспортно-товарознавчої експертизи від 11.10.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Hyundai Santa FЕ", державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 205337,82 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 10.09.2024, внаслідок його пошкодження його в ДТП, яка мала місце 22.08.2024, становить 82844,82 грн (а.с.8-42).

За послуги суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 позивачем понесені додаткові витрати в розмірі 7972,28 грн, що підтверджується договором про організацію взаємовідносин при проведенні оцінки майна від 03.09.2024, який укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , а також актом прийому передачі виконаної роботи від 11.10.2024 (а.с. 43-47).

08.01.2025 власник автомобіля Hyundai Santa FЕ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 22.08.2024 за участю автомобіля Hyundai Santa FЕ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу мопед (моторолер) б/н, під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с.48).

У листі від 24.01.2025 вих. №3-01б/2545 МТСБУ відмовило ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди у зв`язку з тим, що зазначена шкода не підлягає відшкодуванню на умовах, передбачених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у пункті 1.5 статті 1 Закону, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу. Згідно з додатком 1 до Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджено Постановою Правління Національного банку України 30.05.2022 №108, до цього переліку такий тип пристрою як "мопед" не включено, то і у розумінні Закону не є транспортним засобом, і, відповідно, обов`язку у МТСБУ зі сплати відшкодування за шкоду, заподіяну таким пристроєм, не виникає. На підставі зазначеного, у МТСБУ відсутні правові підстави для здійснення відшкодування у цій справі (а.с.54).

02.02.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Перегуда А.П. повторно звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування (а.с.51-53), у відповідь на яку МТСБУ надало лист від 18.02.2025 вих. №3-01б/4925, у якому вказало, що не вбачає підстав для перегляду раніше прийнятого рішення про відмову у відшкодування шкоди від 24.01.2025 вих. №3-01б/2545 (а.с.53).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.08.2024, позивачу заподіяно майнову шкоду, розмір якої підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема висновком експерта, та не спростований відповідачем. Винною у вчиненні ДТП є особа, яка керувала мопедом, що підтверджується постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а тому наявні всі елементи цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснювати страхове відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, зазначивши, що мопед є транспортним засобом у розумінні чинного законодавства, а отже шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участю, підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, передбаченому Законом України №1961-IV.

Висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на таке.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

В оцінці обґрунтованості заявлених позовних вимог до МТСБУ колегія суддів враховує наступне.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, у редакції, чинній на час ДТП (далі - Закон № 1961-IV) регулюються відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно п.22.1. ст.22 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Обов`язок Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодовувати шкоду, встановлений пунктом "а" частини 1 статті 41 Закону № 1961-IV, відповідно до якої МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.1.5. ст.1 Закону № 1961-IV наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджене постановою Правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 30.05.2022 № 108, чинної на момент вчинення ДТП (далі - Положення).

Згідно з Додатком 1 до Положення, встановлено коригуючі коефіцієнти та їх розміри у залежності від типу транспортного засобу: 1) легковий автомобіль; 2) причіп до легкового автомобіля; 3) автобус; 4) вантажний автомобіль; 5) причіп до вантажного автомобіля; 6) мотоцикл та моторолер.

Колегія суддів звертає увагу на відмінність між поняттями мотоцикл, моторолер і мопед, що має значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306:

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;

- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 04.12.2024 по справі №295/17822/24 встановлено, що ОСОБА_2 22.08.2024 о 17 годині 45 хвилин, керуючи мопедом без номерних знаків, на перехресті вул. Святого Йоана Павла ІІ та вул. О.Теліги в м. Житомирі, рухаючись по другорядній дорозі, а саме по вул. О.Теліги, не надав переваги в русі автомобілю Hyundai номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України.

Обставини встановлені постановою Богунського районного суду м.Житомира від 04.12.2024 по справі №295/17822/24 не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України.

Вказаним Положенням щодо мопедів не встановлено коригуючого коефіцієнту і відповідно обов`язку у МТСБУ зі сплати відшкодування за шкоду, заподіяну таким пристроєм не передбачено законом.

Це також означає, що мопед з відповідними технічними параметрами підлягає обов`язковій державній реєстрації. Для того, щоб керувати таким транспортним засобом, необхідно мати посвідчення водія категорії А1.

Матеріалами справи підтверджено відсутність відомостей про реєстрацію мопеда третьої особою ОСОБА_2 у встановленому законом порядку на момент ДТП.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За правилом пункту 1.4. статті 1 Закону № 1961-IV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно із пунктами 1.5., 1.6. Закону № 1961-IV наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

Можливість застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1961-IV залежить від встановлення певних обставин, а саме, чи правомірно експлуатувався спірний транспортний засіб та, зокрема, чи допущений він до дорожнього руху.

За правилом частини 3-4 статті 34 Закону "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3353-XII забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Системний аналіз наведених вище правових норм дозволяє зробити висновок, що положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюють свою дію на незареєстрований транспортний засіб, оскільки його експлуатація забороняється.

Водночас, частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Матеріалами справи підтверджено, що спричинення наслідків перебуває у причинному зв`язку із діяннями особи, яка керувала мопедом ОСОБА_2 , а саме вчиненням ним ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу, то останній за наявності необхідних умов і має нести відшкодування за завдану шкоду.

Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спірних правовідносин, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у тексті апеляційної скарги містяться посилання на інші обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема із зазначенням транспортного засобу "ГАЗ" та дати події, які не відповідають фактичним обставинам цієї справи. Такі неточності свідчать про формальний підхід апелянта до викладення доводів апеляційної скарги та неналежне ознайомлення з матеріалами справи. Водночас зазначені помилки не впливають на правильність вирішення спору по суті, оскільки вони не стосуються встановлених судом першої інстанції обставин дорожньо-транспортної пригоди від 22.08.2024, складу учасників справи та характеру спірних правовідносин, які є предметом апеляційного перегляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як у межах заявлених вимог та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не має обов`язку відшкодовувати шкоду, завдану позивачу вказаним вище транспортним засобом, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову з вищевказаних підстав.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено, тому із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 1453,44 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1453,44 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

К.В. Шалота