Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №285/1577/24 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №285/1577/24 Головуючий у 1-й інст. Белкіна Д.С.

Категорія 72 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/1577/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Звягельської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бєлкіної Д.С. у м. Баранівка,

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Звягельської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що вона та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З батьком дитини у шлюбі вона не перебувала. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24.10.2019 №285/3062/19 із ОСОБА_2 стягнено на її користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.05.2020 старшим державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Титорчук Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62075132 із примусового виконання виконавчого листа № 285/3062/19, виданого 13.05.2020 Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області. Більше року відповідач не сплачує аліменти на утримання сина та станом на 04.03.2024 розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 29518,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 04.03.2024 № 41537. За ухилення від сплати аліментів СКП Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області 09.03.2023 було заведено розшукову справу категорії "Розшук" № 1671004 та проводяться розшукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 . Також постановою старшого державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Титорчук Л.М. від 25.05.2023 ВП № 62075132 на ОСОБА_2 за несплату аліментів було накладено штраф у розмірі 3849,50 грн у зв`язку з наявністю заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів понад 1 рік. Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, вихованням дитини не займається, не піклується про стан його здоров`я, не цікавиться життям та навчанням сина, з дитиною не проживає та не спілкується.

Вона та її син ОСОБА_3 , а також діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік - ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично утриманням, вихованням та матеріальним забезпеченням її сина ОСОБА_7 займається вона та її чоловік - ОСОБА_6 , оскільки біологічний батько дитини самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Встановити зв`язок з відповідачем їй не вдалось, оскільки за наявною інформацією він виїхав за межі України 02.09.2021. Від спільних знайомих їй стало відомо, що ОСОБА_2 виїхав до російської федерації. Її син ОСОБА_7 не знає та не пам`ятає свого біологічного батька, а вважає таким ОСОБА_6 . Будь-який зв`язок з відповідачем у неї та в сина ОСОБА_7 відсутній.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Звягельської міської ради, про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції проігнорував сукупність встановлених ним же фактів: наявність заборгованості з аліментів, перебування відповідача у розшуку та відсутність будь-якої участі у житті дитини протягом років. Проживання відповідача в РФ є його свідомим вибором, а не об`єктивною перешкодою, яка заважає підтримувати зв`язок з сином. Єдиний "прояв" позиції відповідача, на який послався суд, - повідомлення/пояснення органу опіки із запереченням проти позбавлення прав та декларацією "при можливості забрати сина до себе". Заперечення або декларація намірів не замінюють фактичної участі у вихованні та утриманні. Суд не встановив жодних реальних дій відповідача щодо навчання, здоров`я, забезпечення чи регулярного спілкування з дитиною. Висновок про "не втрату інтересу" не підкріплений оцінкою поведінки відповідача впродовж тривалого часу.

Суд зазначив, що "органом опіки взагалі не надано суду висновок" і фактично використав це як один з мотивів відмови. Це є порушенням процесуальних норм та ігноруванням правової позиції Об`єднаної палати КЦС ВС від 11.12.2023 у справі №523/19706/19. Водночас у матеріалах справи наявний лист служби у справах дітей, що надати висновок неможливо, оскільки відповідач не зареєстрований та не проживає на території громади (тобто існує об`єктивна перешкода, пов`язана саме з відповідачем).

Суд послався на справу ЄСПЛ Mandet v. France, вказавши, що "11 років бездіяльності батька" не були підставою для позбавлення прав і що існує "потенційна вигода" майбутніх відносин. Однак Mandet v. France стосується оскарження/визнання походження дитини та анулювання визнання батьківства (тобто зміни юридичного батьківства), а не позбавлення батьківських прав за ст.164 СК України. У короткому викладі рішення ЄСПЛ прямо зазначено, що справа була про скасування формального визнання батьківства на вимогу біологічного батька. Тому наведена судом аналогія не є коректною: предмет і правова природа спору інші, а висновки ЄСПЛ щодо балансу інтересів у спорі про походження дитини не можуть підміняти національні критерії встановлення винного ухилення від виконання обов`язків у спорі про позбавлення батьківських прав.

Стверджує, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують, що відповідач тривалий час не виконує батьківських обов`язків щодо виховання і утримання дитини, не здійснює реальної участі в житті сина, а його формальні заперечення проти позову не спростовують установлених фактів. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність свідомого ухилення та неправильно застосував процесуальні підходи щодо ролі висновку органу опіки і піклування.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год 16 квітня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 направила до суду заяву, в якій просила провести розгляд апеляційної скарги за її відсутності, оскільки вона разом з дітьми перебуває за межами України.

03 березня 2026 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі їх представника. Зазначив, що думка представника органу опіки та піклування Звягельської міської ради заслуховувалась на попередніх судових засіданнях в Баранівському районному суді Житомирської області і на даний час не змінилась.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 серпня 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.11).

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17 червня 2023 року вбачається, що 17 червня 2023 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_9 " (а.с.10).

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.05.2020 (ВП №62075132) на виконанні Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №285/3062/19, виданий 13.05.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення сином повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).

Станом на 04.03.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів склала 29518,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.20-21).

Відповідно до повідомлення Звягельського районного відділу поліції від 10.11.2023 працівниками СКП Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області 09.03.2023 було заведено розшукову справу категорії "Розшук" № 1671004 та проводяться розшукові заходи спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 (а.с.23).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Титорчук Л.М. від 25.05.2023 ВП № 62075132 на ОСОБА_2 за несплату аліментів було накладено штраф у розмірі 3849,50 грн у зв`язку з наявністю заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів понад 1 рік (а.с.22).

В рамках виконавчого провадження було здійснено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, на який 28.02.2024 отримано відповідь про те, що ОСОБА_10 02.09.2021 виїхав за кордон (а.с.26).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 05.03.2024 неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_6 , батьком вітчима ОСОБА_11 , братом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_4 . Сім`я проживає в будинку із зручностями, для дітей наявне місце для сну, відпочинку, підготовки уроків та проведення дозвілля (а.с.32).

Згідно довідки ліцею №4 Звягельської міської ради від 01.03.2024 № 45 ОСОБА_3 навчається у 6-Д класі. Його батько ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.24).

Згідно листа служби у справах дітей Звягельської міської ради від 20.03.2025 № 494 висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати неможливо, оскільки батько не зареєстрований та не проживає на території Звягельської територіальної громади (а.с.74).

Листом служби у справах дітей Звягельської міської ради від 23.04.2025 №670 було додатково повідомлено суд про те, що в період з 22.03.2022 по 31.08.2022 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своїм братом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_12 , перебували на первинному обліку служби у справах дітей, як діти, залишені без батьківського піклування, оскільки їхня мати ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , покинула своїх дітей та зникла у невідомому напрямку. Батька ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було повідомлено про дану обставину через додаток WhatsApp. З пояснення ОСОБА_2 з`ясовано, що він перебуває в м. Саратів російської федерації, приїхати до сина не може, але незважаючи на ці обставини дбає про свою дитину. В заяві до Служби у справах дітей ОСОБА_2 просив не позбавляти його батьківських прав, зазначав, що на даний час проживає в російській федерації і в зв`язку з ситуацією, що склалася між державами, не може приїхати до сина, але зобов`язується при можливості забрати сина до себе. Зобов`язався бути люблячим та уважним батьком для свого сина, забезпечувати його необхідними умовами для життя та розвитку (а.с.80-82).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Відсутність спілкування батька з сином, не пов`язано з суто винними, злісними, умисними його діями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України та положення статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятій Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 (далі - Конвенції про права дитини) слідує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно статей 18, 19 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частинами 2 і 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Згідно із частинами 1 і 2 статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України).

Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Відповідно до частини 5 і 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Предметом спору між сторонами є позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , з підстав ухилення від своїх обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітнього сина.

Позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19.

З матеріалів справи встановлено, що позивач і відповідач є батьками ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не спілкується з дитиною і не надає матеріальної допомоги на її утримання, вказує, що батько свідомо не виконує покладених на нього законом обов`язків щодо участі у вихованні дитини, а тому вважає наявними підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо їх спільного сина.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22 вказав, що при вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 01.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 29.04.2020 у справі №522/10703/18, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 07.02.2024 у справі №455/307/22.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 12.02.2024 у справі № 202/1931/22, від 28.02.2024 у справі № 303/4697/22 та інші).

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 358/689/22).

Суд відхиляє доводи позивача про ненадання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дитини, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов`язків із виховання дитини.

Сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17).

Очевидно, що сімейні відносини мають "складний" характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його сином, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав. Особливо в ситуації, коли батько вказував, що він хоче відновити стосунки зі своїм сином.

Аналогічний висновок зазначено Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 04.04.2024 у справі № 553/449/20.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини. Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 320/4384/18; від 07.03.2024 у справі № 947/7448/22).

При розгляді даної справи судом першої інстанції не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо. В листі, направленому службі у справах дітей, відповідач заперечував щодо позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_7 , та виявив бажання спілкуватись із ним, підтримувати його, проте по причині того, що він проживає на даний час в росії, не може цього зробити. На даний час перебування відповідача на території росії дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дитиною, але при цьому відповідач бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки та не втратив інтересу до сина.

Ураховуючи практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, а також те, що перебування відповідача за кордоном, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка належними доказами не довела.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, позивач не надала.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки та обставини, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю відхиляються судом, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.

Проте відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дитини.

Апеляційний суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного судового рішення та попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , та з цією метою контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків стосовно дитини необхідно покласти на Службу у справах дітей Звягельської міської ради, як орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак його резолютивну частину слід доповнити попередженням ОСОБА_2 про належне виконання батьківських обов`язків.

Тому рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року слід змінити, а подану апеляційну скаргу задовольнити частково.

Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з викладених у ній підстав задоволенню не підлягає, понесені судові витрати слід залишити за нею. Матеріали справи не містять доказів понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат іншими учасниками справи.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року змінити, доповнивши резолютивну частину абзацами такого змісту:

"Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на Службу у справах дітей Звягельської міської ради, як орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради."

В іншій частині рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич