Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №931/186/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/186/26 Провадження №33/802/321/26 Головуючий у 1 інстанції:Безп`ятко О. І.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань Зубрицької А.М., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Овсієнка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Овсієнка С.А., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , працює в ТОВ «Армакс МГ» на постанову судді Локачинського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованихмінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02 березня 2026 року о 18 год 45 хв, в с. Юнівка, Володимирського району, Волинської області на дорозі Н-22, керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito 108D» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).

Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко С.А., подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність. Стверджує, що судом першої інстанції було не у повній мірі досліджено докази та не взято до уваги обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вважає дії поліцейського упередженими та протиправними. Також вказує, що у матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували у нього, як водія, наявність ознак наркотичного сп`яніння. Звертає увагу на не проведення йому поліцейськими відповідного огляду на місці та схилянням ОСОБА_1 до відмови від проходження такого огляду. Покликаючись на викладене, просить постанову судді Локачинського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року скасувати, провадження по справі закрити, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Овсієнко С.А., доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як установлено судом першої інстанції, відносно ОСОБА_1 складений протокол, про те що він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що на думку поліцейських та місцевого суду свідчить про порушення ним вимог п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, такі висновки є передчасними.

Так, ч. 1 ст. 130 КУПАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до установленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Проте, слід зауважити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання установленого законом порядку проведення такогоогляду.

Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

При перевірці доводів апеляційної скарги щодо провокативного характеру дій поліцейських, досліджено відеозапис із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття, доказом по справі та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення. Із цього відео видно, що інспектори поліції зупинили транспортний засіб під кеурванням останнього, мотивуючи таку зупинку - несправністю лівої фари. Під час спілкування працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. У подальшому, йому запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, хоча жодних ознак такого сп`яніння у нього не було виявлено і такі поліцейським не установлювались. Запропонували їхати у медичний заклад, на що він погодився. Однак, поліцейські зупинили його поза межами населеного пункту, а в салоні автомобіля перебувала його сім`я.

Як убачається з відеозапису події, інспектор поліції, усупереч вимогам п. 2.5 ПДР повідомив про два можливих варіанти: пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі або відмовитися від проходження огляду, за що передбачена відповідальність. Вважає, що поліція його фактично поставила в такі умови, що він не міг залишити свою сім`ю посеред дороги, а тому відмовився від огляду. Будь-яких ознак наркотичного сп`яніння працівник поліції не встановлював, зокрема, не світив в очіі не вказував, розширені чи звужені зіниці, які не реагують на світло, чи є почервоніння або блідість обличчя, у чому полягає порушення координації рухів, а лише запропонував проїхати у медичний заклад для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Викладені обставини, дають підстави для сумніву на предмет встановлення та наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння.

Оцінюючи такий перебіг події вчиненого, доходжу висновку про цілковиту підставність доводів апеляційної скарги, оскільки, у цьому конкретному випадку, вищеописані дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та недопущення вчинення адміністративного правопорушення, як цього вимагають положення Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки, на створення умов, які сприяли вчиненню останнім даного адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, доходжу висновку про наявність провокації з боку працівників поліції стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі Раманаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

При цьому, навіть суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Зважаючи на те, що з боку працівників поліції, які, у тому числі, діяли усупереч вищенаведеним положенням спеціального закону, який визначає їх першочергові завдання, положенням КУпАП, мала місце провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, доходжу висновку про недопустимість усіх зібраних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, скасування оскарженої постанови судді та закриття провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Овсієнка С.А. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Локачинського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Провадження по джаній справі стосовно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: