Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №159/2506/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/2506/25 Провадження №33/802/314/26 Головуючий у 1 інстанції:Губар В. Є.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань – Зубрицької А.М., захисника особи, яку прритягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. ( в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17 квітня 2026 року о 20 год 24 хв, на вул. Покровській (17 Вересня) у с. Поворськ, Ковельського району, Волинської області, керував саморобним трактором без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі–ПДР).

Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу із внесеними до неї доповненнями, у якій вказує на її незаконність та необгрунтованість через порушення норм процесуального права та невідповідність фактичним обставинам вчиненого. Стверджує про неправомірність зупинки поліцеськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , порушення установленої законом процедури проведення огялду на стан алкогольного сп`яніння через перебування сотаннього у статусі діючого військовослужбовця ЗСУ. Тому, вважає, що такий огляд мав би бути проведний, у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на один рік фактично «паралізує» не лише його особисту військову службу, але й послабить обороноздатність його підрозділу та можливість виконувати ним бойові завдання, здійснювати постійне переміщення лінією фронту, з метою виконання бойових розпоряджень. За таких обставин, просить постанову судді першої інстанції від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за відсутності у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а у разі залишення постанови судді без зміни, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у виді позабвлення прваа керування транспортними засобами строком на один рік.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Кравчуна Д.В., доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника щодо заперечення законності та обґрунтованості оскаржуваної ним постанови судді, слід зазначити таке.

Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

?Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Іструкції).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою правопорушення - відмова від проходження, відповідно до установленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 303640 від 17 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , у якому зафіксовано наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням поліцейським, зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, а також відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у яких продубльовано ознаки такого стану та зафіксовано відмову від проходження відповідного огляду, письмовим зобов`язанням до протоколу про адміністартивне правопорушення серії ЕПР1 № 303640, згідно якого, у відповідності до ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 відсторонений від керування трактором та зобов`язується не керувати даним транспортним засобом протягом 24 години, копією посвідчення тракториста – машиніста, виданого на ім`я ОСОБА_1 , даними довідки інспекторки поліції Ірини ПОРТЯНКО, якою стверджується факт отримання ним, згідно бази ІКС ІПНП України, посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 , що цілком підставо було ураховано судом при накладенні на нього безальтернативного виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який,з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.

Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, цілком обгрунтовано взяті до уваги судом і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.

Не убачаються спроможними також доводи апеляційної скарги про те, що стосовно ОСОБА_1 , як військовослужбовця ЗСУ діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, визначений виключно приписами ст. 266-1 КУпАП, і працівниками поліції він дотриманий не був, що має наслідком визнання результатів такого огляду – недійсними..

Cтаттею 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Цією нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Аналіз викладеного та фактичні обставини вчиненого, зокрема факт керування ОСОБА_1 трактором без номерного знака, за місцем проживання, є свідченням того, що доводи захисника стосовно порушення поліцейськими порядку проведення огляду, цілком слушно не були взяті до уваги судом.

Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження ним відповідного огляду, у встановленому законом порядку, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.

Наведене у своїй сукупності та взаємозв`язку, свідчить про законність та обгрунтованість висновків судді щодо наявності у його діях складу правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо прохання захисника про незастосування до ОСОБА_1 стягнення за аналогією закону ст. 69 КК України та не призначення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, то такі доводи є безпідставними, в аспекті діючих законів, що встановлюють та визначають відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно із положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України. поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення судом. Відтак, альтернативи для суду в частині застосованого стягнення, у цьому конкретному випадку, у суду не виникає.

Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Суд вважає, що адміністративне стягнення, передбачене в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, згідно якого адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Разом із тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, що передбачено вказаною санкцією.

При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати виховну дію правопорушника, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямоване на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи законне стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Таким чином, даний Закон передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами, а покликання захисника на застосування аналогії закону, а саме вимог ст. 69 КК України, є безпідставними.

З урахуванням наведеного вище, факт перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця, не дає підстав для зміни постанови судді в частині накладеного суддею стягнення.

Тому, доходжу висновку про законність оскаржуваної постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2025 року та відсутність підстав для задоволення поданої захисником апеляційної скарги, з наведених у ній мотивів

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року стосовно нього – без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: