Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №761/6939/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6939/24

Провадження № 2/761/945/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

?? головуючого судді: Савицького О.А.,

?? при секретарі: Кочур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна, про визнання договору удаваним та переведення прав і обов`язків покупця,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору удаваним та переведення прав і обов`язків покупця, у якому просить визнати удаваним Договір міни від 15 травня 2023 року укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. і зареєстрований в реєстрі за №2483, визнавши його договором купівлі продажу кімнати №7 у квартирі АДРЕСА_1 , що становить 10/100 частини квартири. Перевести на ОСОБА_1 права покупця 10/100 частин квартири АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі Договір міни від 15 травня 2023 року, що зареєстрований в реєстрі за №2483, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50266385. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка після окупації АР Крим та загибелі чоловіка переїхала до м.Києва з метою забезпечення навчання своєї обдарованої доньки в ліцеї ім.М.В. Лисенка. 11.05.2021 року позивачка на підставі договору купівлі-продажу набула у власність 16/100 частин квартири АДРЕСА_1 (що фактично є кімнатою №8). Таким чином, ОСОБА_1 є законним співвласником зазначеного об`єкта нерухомості та має переважне право купівлі інших часток у цій квартирі згідно зі ст. 362 ЦК України. 15.05.2023 року між співвласником суміжної кімнати №7 (10/100 частин квартири) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір міни №2483. За умовами цього договору нерухоме майно вартістю 399560 грн було обміняне на вживаний смартфон Samsung Galaxy A71 та аксесуари до нього, вартість яких сторони визначили на момент обміну у розмірі 4,620 грн. При цьому договором передбачена доплата у сумі 394 940 грн. Позивачка вважає цей договір удаваним, таким, що приховує купівлю-продаж, вчиненим з метою обходу її переважного права на купівлю частки, як співвласника, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 12.04.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.06.2024 в електронній формі надійшов відзив представника ОСОБА_2 , у якому він виклав заперечення проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

17.06.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02.07.2024 в електронній формі надійшло заперечення на відповідь на відзив від представника ОСОБА_2 , у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 04.03.2025 задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи.

Ухвалою від 30.09.2025 клопотання позивачки задоволено та прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції від 02.04.2025.

29.10.2025 в електронній формі надійшов відзив представника ОСОБА_2 , у якому він виклав заперечення проти позову та просив суд відмовити узадоволенні позову.

Ухвалою від 11.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Предстаник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених в її заявах по суті справи.

Відповідачки в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Треті особи в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не сповістили.

Вислухавши позивачку її представника, представника відповідачки ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

? Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 15.05.2023 між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. і зареєстрований в реєстрі за №2483 .

? Згідно з п.п. 1, 4, 5 Договору міни вбачається, що об`єктом обміну з боку ОСОБА_7 є 10/100 часток квартири АДРЕСА_1 , що фактично є кімнатою №7, в цій квартирі, вартістю 399560 грн, тоді як ОСОБА_3 передає натомість вживаний смартфон Samsung Galaxy A71 з аксесуарами, оцінений у 14097 грн. Оскільки вартість рухомого майна становить символічні 1% від ціни нерухомості, договором передбачена грошова доплата у розмірі 394940 грн, що дорівнює 99% загальної вартості об`єкта.

? Відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, зміна правовідношення.

? Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

? Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в тому числі зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

? Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

? Статтею 215 ЦК України визанчено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

? Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

? Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

? Відповідно до вимог ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

? Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

? За ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

При цьому, відповідно до вимог ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Оскільки міна, фактично є різновидом договору купівлі-продажу то на відносини міни поширюються загальні правила про купівлю-продаж про суб`єктний склад і форму даного договору.

? Кваліфікуючими ознаками, на підставі яких здійснено розмежування видів купівлі-продажу, є особливості товару, правовий статус сторін, мета купівлі товару, спосіб виконання договору та еквівалент розрахунку за товар, який відчужується. При цьому, необхідно враховувати еквівалентний характер звичайного товарообміну при договорі міни.

Також, кожна із сторін цього договору одночасно виступає і продавцем (щодо товару, який вона зобов`язується передати іншій стороні), і покупцем (щодо товару, який вона зобов`язується прийняти в обмін).

? Наведене визначення договору міни містить вказівку на його суттєву ознаку, що є характерною з усіх видів купівлі-продажу лише для даного договору - вартість товару не може сплачуватись у грошовому еквіваленті.

? Водночас, відповідно до частини 3 статті 715 ЦК України, у разі нерівноцінності майна, що підлягає обміну, допускається укладення договору міни з умовою про доплату певної суми за товар вищої вартості, який обмінюється на товар меншої вартості.

? Згідно зі ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

? Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

? Позиція Верховного Суду щодо «прихованої» купівлі-продажу викладалася неодноразово у постановах, зокрема у справі №369/10145/15-ц від 12.06.2019 та у справі №199/5964/20 від 21.09.2022, а саме суд зазначає, що для визнання правочину удаваним позивач повинен довести, що обидві сторони діяли свідомо для приховання іншої волі. У справах про визнання договору міни удаваним (таким, що приховує купівлю-продаж) суду слід встановити: чи була мета сторін саме в обміні майном, чи відбулася фактична передача грошових коштів замість обміну товарами.

? Для визнання правочину удаваним слід мати на увазі, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

? Отже, позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

? Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

? Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. ??Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-1026цс16.

? Така структура правочину, де грошовий еквівалент майже повністю покриває вартість майна, прямо вказує на те, що справжня воля сторін була спрямована на укладення договору купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України), а форма договору міни була використана виключно для штучного уникнення процедури реалізації переважного права купівлі іншими співвласниками.

? Відповідно до вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

? Але при цьому, відповідно до вимог ст. 362 ЦК України визначено переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

? Так, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

? Частиною 2 даної норми передбачено саме обов`язок продавця, саме письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. І лише у разі , якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

В ході розгляду справи, судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачем на адресу позивача, третіх осіб, що є також співвласниками квартири, не надсилались будь-які повідомлення про намір продажу частки квартири, із зазначенням ціни та інших умов, за яких він її продає.

? Відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

? Згідно з п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недотримання вимог статті 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупця.

? Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №761/36779/20, правова природа договору визначається його реальним змістом, а не назвою, тому укладення договору міни з грошовою доплатою у розмірі 99% від вартості майна свідчить про його удаваність, якщо сторони не доведуть об`єктивних і розумних мотивів саме такого обміну. За відсутності таких мотивів такий правочин визнається прихованою купівлею-продажем, вчиненою з метою обходу переважного права інших осіб на придбання частки у майні, що є підставою для захисту прав потерпілої сторони шляхом переведення на неї прав та обов`язків покупця.

?Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про те, що 15.05.2023 між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , було фактично укладено договір купівлі-продажу кімнати №7 у квартирі АДРЕСА_1 , що становить 10/100 частини цієї квартири, а не договір міни. Крім того при цьому не було дотримано вимоги ст. 362 ЦК України, щодо надання переважного права на купівлю частки квартири іншим співвласникам в тому числі позивачці. За таких обставин позовна вимога про визнання удаваним Договору міни від 15.05.2023 року укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. і зареєстрований в реєстрі за №2483, підлягає задоволенню, у звязку з чим суд визнає вказаний удаваний договір, договором купівлі продажу кімнати №7 у квартирі АДРЕСА_1 , що становить 10/100 частини квартири, у зв`язку з чим суд вважає необхідним перевести на ОСОБА_1 права покупця вказаної частки в картири на умовах і за ціну вказану в договорі міни.

? З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом 22.02.2024 року, фактично внесла на депозитний рахунок суду грошову суму, в розміру вартості спірної частки в квартирі, який встановлений в договорі міни, а саме двома платежами, від 16.02.2024 року на суму 230000 грн. та 18.02.2024 року на суму 169560 грн. Крім того, оскільки у вказаних платіжних документах був вказаний інший номер справи в даному суді, ОСОБА_1 ухвалою суду повернула вказані кошти і відразу в цей же день внесла знову їх на депозитний рахунок суду відповідно до квитанції №0.0.4619780090.1 від 11.11.2025 в розмірі 399560 грн., з призначенням платежу за подачу зазначеної позовної заяви.

? Отже сума коштів, внесена на депозитний рахунок відповідає розміру вартості частки квартири, яка була визначена при укладанні договору міни, і вона підлягає стягненню на користь відповідача ОСОБА_3 , як фактичного покупця спірної частки квартири.

? Крім того оскільки позов судом задоволено, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів, в рівних частках, підлягає до стягнення на користь позивачки сплачена нею сума судового збору в розмірі 8468,40 грн., а саме по 2117,10 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна, про визнання договору удаваним та переведення прав і обов`язків покупця - задовольнити.

Визнати удаваним Договір міни від 15 травня 2023 року укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара Олександрою Олександрівною і зареєстрований в реєстрі за №2483, визнавши його договором купівлі продажу кімнати №7 у квартирі АДРЕСА_1 , що становить 10/100 частини квартири.

???Перевести на ОСОБА_1 права покупця 10/100 частин квартири АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі Договір міни від 15 травня 2023 року, що зареєстрований в реєстрі за №2483, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50266385.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 399560 (триста дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. які знаходяться на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м. Києва згідно з платіжною інструкцією №0.0.4619780090.1 від 11.11.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8468 (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 40 коп. з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частинах, тобто по 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 10 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: