Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №757/13433/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13433/25-ц

пр. 2-3359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Ляшенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 757/13433/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімової Олени Віталіївни про визнання постанови нотаріуса протиправною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімової Олени Віталіївни про визнання постанови нотаріуса протиправною та її скасування.

У обґрунтування вказано, що 12 липня 2023 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімової Олени Віталіївни (далі - нотаріус) звернулася громадянка ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 та було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 липня 2023 р.

Позивач вважає постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімової Олени Віталіївни від 12 липня 2023 року «про відмову у вчиненні нотаріальної дії» протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

16.04.2025 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі №757/13433/25-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

08 серпня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що остання заперечує проти вимог позову.

13 серпня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, проте на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без представника відповідача. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15 вересня 2021 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що 15 вересня 2021 року складено відповідний актовий запис № 469.

Після його смерті відкрилася спадщина.

Статтею 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У силу статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1235 ЦК України визначено заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. ОСОБА_3 за життя склав заповіт та призначив своїм спадкоємцем ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За приписами частини першої статті 1270 ЦК України (в редакції чинній на 15 вересня 2021 року) для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, для звернення із заявою про прийняття спадщини у позивачки був строк з 15 вересня 2021 року по 15 березня 2022 року.

У відповідності до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Заяви про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України) строк визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 до нотаріуса не подавала, тому вважається такою що не прийняла спадщину.

На підставі вимог частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З матеріалів справи убачається, що 12 липня 2023 року ОСОБА_4 звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Після ознайомлення з документами наданими позивачкою, мною було прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії з наступних підстав.

Згідно з п. 3.13 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Також, п. 3.19-3.20 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено: «Згідно п. 4.9 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», «свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Згідно п. 3.15 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», «Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. 3.21. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. 3.22. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем».

Згідно заяви ОСОБА_1 та інформації про задеклароване місце проживання особи, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину та витязі з Реєстру територіальної громади м. Києва № 96144623 від 12.07.2023 року зазначено, що померлий на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Інформаційній довідці за Спадкового реєстру № 73174610 від 12.07.2023, спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведено.

Так, підставою для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що відповідно до заяви позивачки та інформації про задеклароване місце проживання особи, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ., що не відповідає п. 3.19-3.20 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не є місцем проживання спадкодавця на день смерті.….».

З матеріалів справи убачається, що після отримання постанови позивачка зверталася до Печерського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення факту прийняття спадщини за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради, Калинівської селищної ради.

09 квітня 2024 року Печерським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі 757/34494/23-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення факту прийняття спадщини за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради, Калинівської селищної ради залишено без розгляду.

ОСОБА_1 не погодилась з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року в справі 757/34494/23-ц та оскаржила його в Київському апеляційному суді.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року змінено. Виключено з мотивувальної частини судового рішення роз`яснення суду щодо оскарження дій нотаріуса. В решті залишено без змін.

Так, Київським апеляційним судом вже роз`яснено позивачці, що оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є ефективним способом захисту її оспорюваного абро не визнаного права.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). відсутність

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Нотаріус не відноситься до суб`єктів матеріальних відносин, які лежать в основі вчинення нотаріальних дій. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасників нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією.

Дана позиція висловлена у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»: «У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі».

На підставі вимог частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії надана Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Акімовою Оленою Віталіївною ОСОБА_1 , є законною , вмотивованою та обґрунтованою та відповідає Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закону України «Про нотаріат» та Цивільному кодексу України.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, з урахуванням принципу диспозитивності, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені стороною позивача, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімової Олени Віталіївни про визнання постанови нотаріуса протиправною та її скасування - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Соколов