Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №157/520/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/520/26

Провадження №2-а/157/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Солошик Д.В.,

представника позивача – Шокурова Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позов шляхом подання в електронній формі через електронний кабінет позовної заяви, що підписана електронним цифровим підписом його представником – адвокатом Шокуровим Ю.Л. (місце знаходження: вул. вул. Марії Лагунової, 4-а, м. Бровари, Київська область), повноваження якого підтверджуються ордером серії АА № 1689325 від 19 березня 2026 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 ), в якому просить поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 451 від 07 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог зазначає, що 07.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № ВН № 451 про притягнення його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 13.03.2026 державним виконавцем Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь–Каширському районні Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук Ольгою Володимирівною, на підставі цієї постанови, було відкрито виконавче провадження № 80495034 про стягнення з нього штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн. Вважаю, що відповідач порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Він не був повідомлений про розгляд справи, про накладення на нього штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України дізнався вже після відкриття виконавчого провадження, з постановою ознайомився самостійно через АСВП 16.03.2026 року, дізнавшись про цю справу випадково через застосунок «ДІЯ». З постановою не погоджується, вважає її такою, що не відповідає вимогам закону, ґрунтується на неповному та необ`єктивному з`ясуванні обставин справи, не містить належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що він нібито 21.04.2025 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені в повістці/розпорядженні/виклику, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак він не отримував від відповідача жодної повістки і не був обізнаний про свій обов`язок з`явитися до ТЦК та СП з тієї чи іншої причини. Відповідно до п. п. 28, 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Як вже було зазначено, повістка йому не надходила (більше того, йому навіть невідома мета виклику до ТЦК та ЦК (уточнення даних, проходження ВЛК тощо), отже обов`язку з`явитись до відповідача у нього не виникло. У даній справі протокол про адміністративне правопорушення не складався та йому не вручався. Хоча із положень Глави 19 КпАП України випливає, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає в особи необхідність здійснення свого захисту. Згідно зі ст. 256 КпАП України у ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі. Однак такий протокол, наскільки йому відомо, відсутній. Ймовірніше за все, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 відразу було винесено постанову без складання протоколу. Важливо і те, що постанова виносилась за його відсутності. Він не був обізнаний про розгляд справи у ТЦК та СП і не мав можливості скористатись правами, передбаченими ч. 1 ст. 268 КпАП України. За приписами ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно із ст. 285 КупАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. З викладеного випливає, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, права на захист тощо. У цьому випадку такої можливості йому надано не було. Він не зміг скористатися своїми правами, передбаченими Конституцією України та КпАП України, зокрема, подавати заперечення, звернутися за правничою допомогою до адвоката. Зазначені обставини вказують на нівелювання його процесуальних прав та на порушення процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що зумовлює протиправність винесення спірної постанови та є самостійною, безумовною підставою для її скасування. Крім цього, оскаржена постанова має недоліки щодо її оформлення. Зокрема, у ній не конкретизовано пункт законодавства, який нібито був ним порушений. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Отже, вказаними нормами передбачено не один, а декілька обов`язків, покладених на призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі під час мобілізації. Натомість нормативне обґрунтування допущеного, з погляду відповідача, ним порушення не відповідає обставинам, викладеним у постанові по справі про адміністративне правопорушення (відсутнє посилання на конкретний абзац чи пункт ч. ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). В цілому зміст постанови має загальний характер. У ній відсутній належний опис обставин, що унеможливлює точне відтворення хронології подій. Згідно з вимогами ст. 283 КпАП України постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, що складена відносно нього, вимогам ст. 283 КпАП України не відповідає. Більше того у ній не міститься інформації про зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Складення постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у справі № 357/10134/17 від 23.10.2019 року. Попри те, що відповідач посилається на його неявку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені в повістці/розпорядженні/виклику, такої повістки/розпорядження/виклику та доказів вручення її йому до постанови не додає. Також, строк притягнення до адміністративної відповідальності по даній постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 вже сплив згідно з п. 7 ст. 247 КпАП України і справа підлягає закриттю. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою до тих пір, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що внаслідок принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Постанову було винесено без з`ясування усіх обставин справи та з порушенням процесуального порядку її прийняття, а тому вона є протиправною та підлягає скасування, а провадження у справі за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України щодо нього закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значущі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Щодо строку звернення з позовом до суду, то з оскаржуваною постановою він ознайомився лише 16.03.2026 випадково через за стосунок «ДІЯ». Внаслідок порушення посадовими особами ЦК та СП процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме неповідомлення мене про дату розгляду, незабезпечення можливості надати пояснення та не направлення йому копії постанови він був позбавлений можливості оскаржити її раніше. Разом з тим, позов подається у межах 10-денного строку після ознайомлення із постановою в АСВП. Тому просить визнати причини пропуску поважними та поновити йому строк на звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 24 березня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом та поновити йому цей строк, позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву, що підписаний ОСОБА_4 , остання просить у позові відмовити та зазначає, що відповідно до абз. 11 п. 9 постанови КМУ №154 від 23.02.2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок). Згідно з п. 1 цей Порядок визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Пунктом 27 Порядку визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (п. 28 Порядку). Згідно п. 30 Порядку повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3. Згідно з п. 30-1 Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Відповідно до п. 30-2 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. Пунктом 30-3 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису. Повістка про виклик військовозобов`язаного до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеним органом військового управління засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання (п. 34 Порядку). Військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Проте, громадянин ОСОБА_1 не оновив свої персональні дані та не зазначив адресу місця проживання. 04 квітня 2025 року через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ», громадянину ОСОБА_1 оформлено повістку №3131370, на яку накладено кваліфікований електронний підпис керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_5 . Дану повістку №3131370 направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації – АДРЕСА_2 . Згідно з повісткою №3131370 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_3 , для уточнення даних о 14 год 00 хв 21.04.2025. Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений в повістці №3131370 о 14 год 00 хв 21.04.2025. Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 23 Порядку, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Однак, до ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом трьох діб від визначених у повістці дати та часу не надійшло жодних документів, що підтверджували б унеможливлення прибуття ОСОБА_1 до вказаного вище ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому, ОСОБА_1 не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, що не перевищує сім календарних днів від дати та часу визначених у повістці. Конверт із повісткою №3131370, відправлений рекомендованим поштовим відправленням за №0610244740807 повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із відміткою «адресат відмовився». Згідно з п.41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк зазначений в повістці, він вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення за вих. №1374 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення на 09 год. 00 хв. 15 жовтня 2025 року, номер рекомендованого поштового відправлення - 0601195939237. 15 жовтня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення ВН№451 у відсутності ОСОБА_1 . У даному протоколі було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07 листопада 2025 року о 10 год. 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Другий примірник протоколу ВН №451 від 15.10.2025 року направлений засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням за № R067021152762. Проте, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, для розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не надходило. За наявними матеріалами справи №451 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було встановлено, що: військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних у строк, зазначений в повістці № 3131370 о 14 год. 00 хв. 21.04.2025. Після неприбуття, на протязі трьох днів, не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних днів, чим порушив вимоги абз. 8, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 оповіщений належним чином, шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку – день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення. Конверт із повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відміткою «адресат відмовився». Повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу на 09 год. 00 хв 15.10.2025 за вих. №1374 від 24.09.2025. Повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом направлення протоколу про адміністративне правопорушення ВН №451 від 15.10.2025. На розгляд справи не прибув. Правопорушення вчинено в особливий період – під час воєнного стану. Після чого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову ВН №451 від 07.11.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийнято рішення про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. На підставі ст. 258 КпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення складено у двох екземплярах, один з яких направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за №R067034030895. До примусового виконання постанову ВН №451 від 07.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України передано 04.03.2026 року за вих. №339. 1. У позовній заяві зазначено, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Проте, як зазначено вище, ОСОБА_1 було направлено повідомлення №1374 про складення протоколу та у протоколі зазначено час і місце розгляду справи. І повідомлення і протокол направлялись ОСОБА_1 рекомендованим порядком, що підтверджується копією списку відправлень. Щодо твердження позивача, що він не отримував від відповідача повістки та не був обізнаний про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 , то дане твердження спростовується поштовим відправленням №0610244740807 з довідкою про причини повернення/досилання Ф.20 із відміткою «адресат відмовився». Згідно з п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення. Також позивач звертає увагу суду на те, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення не складався та йому не вручався. У свою чергу звертаємо увагу суду, що головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення ВН №451 від 15.10.2025у, протокол складено у двох примірниках, другий направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим порядком за №R067021152762. Щодо твердження позивача, що постанова виносилась за його відсутності, він не був обізнаний про розгляд справи в ТЦК та СП та не мав можливості скористатися правами, передбаченими ч. 1 ст. 268 КпАП України, то як зазначено вище, ОСОБА_1 був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом направлення другого примірнику протоколу ВН №451 від 15 жовтня 2025 року. Позивач зауважує на недоліках оформлення оскаржуваної постанови, зокрема, що у ній не конкретизовано пункт законодавства, який був ним порушений. Проте, у постанові чітко зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 8, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окрім того, усі поштові відправлення (повістка, повідомлення, протокол та постанова) направлялися рекомендованим порядком на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 , яка зазначена і самим позивачем в позовній заяві: АДРЕСА_2 .

У відповіді на відзив представник позивача Шокуров Ю.Л. зазначає, що доводи представника відповідача про те, що позивачу нібито була належним чином сформована та направлена повістка №3131370 від 04 квітня 2025 року, а також що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Відповідач не надав суду належних доказів фактичного направлення повістки позивачу. У матеріалах відзиву відсутні: квитанція або чек оператора поштового зв`язку про прийняття рекомендованого листа до пересилання; підтвердження оплати поштових послуг; опис вкладення із зазначенням конкретного вмісту поштового відправлення; трекінг або інші документи, які підтверджують фактичне пересилання саме повістки №3131370. Саме лише посилання відповідача на те, що повістка була направлена рекомендованим листом, без надання квитанції чи інших документів про прийняття поштового відправлення оператором поштового зв`язку, не може вважатися належним доказом повідомлення особи. Крім того, відповідач також не надав належних доказів направлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні будь-які квитанції, описи вкладення, повідомлення про вручення чи інші документи, які б підтверджували факт надсилання позивачу постанови. Посилання відповідача на повернення конверта із відміткою «адресат відмовився» також саме по собі не доводить, що у цьому конверті дійсно містилась саме повістка або постанова. Без опису вкладення та квитанції про відправлення неможливо встановити зміст відправлення, дату його прийняття поштовим оператором, маршрут пересилання та інші істотні обставини. Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 826/3858/18 суд зазначив, що повернення поштового відправлення з відміткою «відмова від отримання» саме по собі не підтверджує належного повідомлення, якщо неможливо встановити зміст такого відправлення. Також у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 520/9707/19 наголошено, що притягнення до адміністративної відповідальності є можливим лише за умови доведення факту належного повідомлення особи про відповідні обов`язки чи виклики. У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 240/12017/19 суд підкреслив, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведеність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає можливість притягнення до відповідальності. Відповідно до статей 72, 73, 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами: 1) факт направлення повістки позивачу; 2) факт отримання або належного повідомлення позивача; 3) факт направлення постанови; 4) наявність підстав для висновку про ухилення позивача від виконання обов`язків. За відсутності доказів належного повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП, відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, його представник Шокуров Ю.Л. позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, із поданої через систему Електронний суд ОСОБА_4 заяви 15 квітня 2026 року вбачається, що остання просить розглянути справу у її відсутності.

До зазначеної заяви, як і до відзиву на позовну заяву Похилою Т.В. у системі Електронний суд додано довіреність від 21.08.2025 року на її ім`я, що видана Заблоцькою І.С. У цій довіреності зазначається, що остання уповноважила в порядку передоручення Похилу Т.В. представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_2 в судах України на підставі Довіреності Витягу з ЄДР від 01.05.2025.

ОСОБА_4 до зазначеної нею довіреності не надано ні довіреності, про яку зазначено у довіреності на її ім`я, ні витягу з ЄДР від 01.05.2025, а лише надано довідку № 448/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ІНФОРМАЦІЯ_2 , що видана ще 27 травня 2022 року, та витяг з наказу командувача сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 01 лютого 2025 року № 139. відповідно до якого майора ОСОБА_7 призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.

Суд встановив, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 серії ВН № 451 від 07 листопада 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

У цій постанові зазначається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних у строк, зазначений у повістці № 3131370 о 14 год 00 хв 21.04.2025. після неприбуття на протязі трьох днів не повідомив причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних дні, чим порушив вимоги абз. 8, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 оповіщений належним чином шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку – день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення. Конверт із повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відміткою «адресат відмовився». Повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу на 09 год 15.10.2025 за вих. № 1374 від 29.04.2025. Повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом направлення протоколу про адміністративне правопорушення ВН № 451 від 15.10.2025. На розгляд справи не прибув. Правопорушення вчинено в особливий період – під час воєнного стану.

Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

В абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначається, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У цій же статті зазначається, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Як вбачається з ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що працівником ІНФОРМАЦІЯ_8 ) Лічманом Г.В. 07 квітня 2025 року була сформована повістка № 3131370, згідно з якою позивачу ОСОБА_1 належало з`явитися о 14 год 00 хв 21.04.2025 для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_2 (Маневичі).

На підтвердження відправлення поштовим зв`язком ОСОБА_1 зазначеної повістки представником позивача надано опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення АТ «Укрпошта», у якому зазначено номер відправлення 0600294735710, адресата ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , найменування документа: повістка №3131370, кількість аркушів - 1, від 07.04.2025, а також надано копію поштового конверту з довідкою від 10.04.2025 до нього про причини повернення поштового відправлення (Ф. 20), в якій зазначено як причину повернення те, що адресат відмовився.

Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: 1) день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, законодавством чітко визначено перелік обставин, які підтверджують факт оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Серед зазначеного переліку дійсно є вказівка про таку обставину належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК як день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з довідкою працівника поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання Ф. 20, доданою до адресованого ОСОБА_1 поштового відправлення, адресовану останньому повістку до ТЦК повернуто 10 квітня 2025 року за відмовою адресату від одержання.

Однак, у зазначеній довідці про причини повернення адресованого позивачу поштового відправлення не зазначено прізвища працівника поштового зв`язку, який проставляв зазначену відмітку, що ставить під сумнів факт вручення або причини невручення поштового відправлення адресату.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що позивач належним чином не був повідомлений про наявність листа на його ім`я, а тому й відсутні підстави вважати, що останній належним оповіщений про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як про це зазначено в оскарженій постанові.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час розгляду щодо позивача справи та притягнення останнього до адміністративної відповідальності не було з`ясовано хто саме проставив відмітку у зазначеній довідці. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних про те, що відповідачем з`ясовувалося питання щодо факту вручення або причини невручення поштового відправлення адресату з урахуванням тих обставин, що має місце порушення правил поштового зв`язку.

Таким чином, відповідачем не надано достовірних доказів на підтвердження належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Маневичі).

Крім того, суду не надано відповідачем доказів про сповіщення позивача про час, дату та місце розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення, отримання останнім протоколу про адміністративне правопорушення, який містив таку інформацію.

Надіслання зазначеного протоколу рекомендованим поштовим відправлення не свідчить про те, що такий протокол був вручений позивачеві та, відповідно, не є підтвердженням належного сповіщення позивача про час, дату та місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 286 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За змістом ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КпАП України, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правничу допомогу.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що справу було розглянуто у відсутності позивача та доказів про сповіщення останнього про час, дату та місце розгляду щодо нього відповідачем справи про адміністративне правопорушення суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн закрити.

З копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача вбачається і те, що докази на підтвердження отримання позивачем оскарженої постанови відсутні. Зазначена постанова хоча й була надіслана відповідачем рекомендованим листом, однак не на адресу позивача: АДРЕСА_2 , а на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_4 , та у матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази її вручення останньому відсутні.

Зазначені обставини у сукупності з тим, що розгляд справи було проведено у відсутності позивача, також свідчать про поважність причин пропуску строку звернення останнього до суду та підставність поновлення судом цього строку.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 та за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 451 від 07 листопада 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення – 16 квітня 2026 року.

Головуючий:О.В. Антонюк