Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №728/225/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/225/26

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1019/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Скаржник: ОСОБА_1

Заінтересована особа: ОСОБА_2

Суб`єкт оскарження: заступник начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковська Ірина Миколаївна

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області (суддя Глушко О. І.), постановлену у м.Бахмач, повний текст ухвали складено 23 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати бездіяльність заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковської І.М. щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчих проваджень №№75010733, 66069828, накладений постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року та 20 серпня 2024 року; зобов`язати заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковську І.М. зняти арешт із рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження №75010733, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20 серпня 2024 року до АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів; зобов`язати заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковську І.М. зняти арешт із рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження №66069828, накладений постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року до АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів. Скарга мотивована тим, що на виконанні в Бахмацькому відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області (далі – Бахмацький ВДВС) перебувало на виконанні виконавче провадження №66069828 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16 від 07 червня 2016 року, виданого Бахмацьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 231 258,50 грн в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року та 05 травня 2023 року було прийнято постанови про накладення арешту на кошти боржника. Зазначене виконавче провадження завершено 23 квітня 2024 року на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а 14 травня 2024 року виконавчий лист стягувачем пред`явлено до виконання повторно, 21 травня 2024 року відкрито виконавче провадження. В ході примусового виконання 20 серпня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №75010733. З січня 2026 року ОСОБА_1 мобілізований до військової частини НОМЕР_2 і ним відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок НОМЕР_1 для зарахування заробітної плати. Постановами про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року та 20 серпня 2024 року на вказаний рахунок накладено арешт в межах виконавчих проваджень №75010733 і №66069828, що унеможливлює використання коштів заробітної плати в повному обсязі. Для вирішення питання щодо зняття арешту із рахунку та врегулювання питання в досудовому порядку ОСОБА_1 21 січня 2026 року було подано заяву до заступника начальника Бахмацького ВДВС, а 29 січня 2026 року отримано відповідь про неможливість зняття арешту з посиланням на практику Верховного Суду. Звертає увагу, що у виконавчому провадженні наявна постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20 січня 2026 року, а також продовжують діяти постанови про арешт коштів боржника у виконавчих провадження №75010733 і №66069828, чим порушується співмірність заходів примусового характеру.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року у задоволенні скарги відмовлено. Ухвалу суду мотивовано тим, що до суду не надано жодних доказів, що рахунок, на який накладено арешт, відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на який заборонено, при цьому не вказано, на який саме конкретний рахунок надходить заробітна плата.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду і постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до суду заявником було надано всі наявні та об`єктивно доступні на той час докази, а саме – довідка банку про цільове призначення рахунку. ОСОБА_1 звертає увагу, що він був мобілізований до Збройних Сил України 06 січня 2026 року і на момент подання скарги перше нарахування грошового забезпечення ще не відбулося, тому надати виписку з фактичним рухом зарплатних коштів було об`єктивно неможливим. Вказує, що суд першої інстанції, встановивши факт стягнення 20% із заробітної плати через бухгалтерію військової частини НОМЕР_2 , безпідставно залишив в силі арешт коштів, що становлять заробітну плату. За доводами заявника, бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту із рахунку, що використовується для зарахування заробітної плати, призводить до залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником коштів заробітної плати у повному обсязі як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що 07 червня 2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 230 000 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, а всього 231 875,85 грн.

Постановою старшого державного виконавця Бахмацького ВДВС від 12 липня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (ВП №66069828) (а.с.29-30).

У зазначеному виконавчому провадженні постановами від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року накладено арешт на кошти боржника (а.с.23-28).

Постановою головного державного виконавця Бахмацького ВДВС від 23 квітня 2024 року виконавчий лист №1-кн/728/4/16, виданий 21 березня 2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 231 875 грн повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.21-22).

Постановою головного державного виконавця Бахмацького ВДВС від 21 травня 2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 07 червня 2016 року суддею Бахмацького районного суду Новіковим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу 231 258,5 грн в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ВП №75010733) (а.с.12-13).

Постановою головного державного виконавця Бахмацького ВДВС від 20 серпня 2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 254 784,35 грн (а.с.14-15).

07 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького ВДВС із заявою про визначення рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» поточним рахунком для здійснення видаткових операцій (а.с.16). Одночасно повідомляв, що проходить військову службу у частині НОМЕР_2 .

Заступник начальника Бахмацького ВДВС у постанові від 09 січня 2026 року визначив для боржника-фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а.с.62).

Постановою заступника начальника Бахмацького ВДВС від 20 січня 2026 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.19-20).

21 січня 2026 року боржник звернувся до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту з коштів в межах виконавчих проваджень №75010733, 66069828 (а.с.31-32). Просив у зв`язку із початком регулярних відрахувань із його грошового забезпечення розглянути питання про зняття арешту з його рахунку НОМЕР_1 , що використовується для зарахування заробітної плати, оскільки подальше блокування рахунку унеможливлює виконання ним бойових завдань та забезпечення життєдіяльності як військовослужбовця.

У відповіді на вказану заяву 29 січня 2026 року Бахмацький ВДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з рахунків (а.с.35-38).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» станом на 21 січня 2026 року ОСОБА_1 має в банку картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.40).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 4471 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ст.ст.1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до п.7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, п.8 розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.

Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою, встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, постановами державного виконавця Бахмацького ВДВС від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року та 20 серпня 2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

У січні 2026 року ОСОБА_1 подав до Бахмацького ВДВС заяву про зняття арешту з його рахунку, який використовується для зарахування заробітної плати. До заяви додав довідку АТ КБ «ПриватБанк», яка пітверджує, що на рахунок НОМЕР_1 боржник отримує зарплатні виплати.

Проте державний виконавець у порушення п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняв.

Постановою заступника начальника Бахмацького ВДВС від 20 січня 2026 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20% доходів.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до суду не надано жодних доказів, що рахунок, на який накладено арешт, відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на який заборонено, і що не вказано, на який саме конкретний рахунок надходить заробітна плата, оскільки у довідці АТ КБ «ПриватБанк» зазначено конкретний рахунок, на яку ОСОБА_1 отримує зарплатні виплати, тобто накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому є слушними доводи апеляційної скарги щодо неможливості заявника надати до суду першої інстанції докази цільового надходження на спірний банківський рахунок коштів.

Так, звертаючись до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту з коштів, ОСОБА_1 вказував, що він з січня 2026 року мобілізований до військової частини НОМЕР_2 . Довідка з АТ КБ «ПриватБанк», яку він додав до заяви, містить інформацію станом на 21 січня 2026 року. Отже, як станом на момент звернення до Бахмацького ВДВС із заявою про зняття арешту, так і станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС (згідно з поштовим конвертом – 29 січня 2026 року) скаржник ще не отримував коштів грошового забезпечення.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано виписки АТ КБ «ПриватБанк» по його картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) за періоди 25 лютого 2025 року – 25 лютого 2026 року, 01 липня 2025 року – 07 січня 2026 року, відповідно до яких 06 лютого 2026 року на картку зараховано кошти в розмірі 16 057,84 грн, деталі операції: зарплата, військова частина НОМЕР_2 , грошове забезпечення за січень 2026 року (а.с.105, 106). Виходячи з приписів ч.2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України, з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, колегія суддів апеляційного суду приймає в якості належних вищевказані докази.

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності заступника начальника Бахмацького ВДВС щодо не зняття арешту з рахунку та зобов`язання зняти арешт є обґрунтованими, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковської Ірини Миколаївни щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчих проваджень №75010733, №66069828, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року, 20 серпня 2024 року.

Зобов`язати заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковську Ірину Миколаївну зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження №75010733, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20 серпня 2024 року в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів.

Зобов`язати заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вільковську Ірину Миколаївну зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження №66069828, накладений постановою про арешт коштів боржника від 12 липня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 05 травня 2023 року в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року.

Головуючий: Судді: