Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №577/239/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м.Суми

Справа №577/239/25

Номер провадження 22-ц/816/189/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області 17 березня 2025 року у складі судді Потій Н.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повне судове рішення виготовлено 20 березня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», про повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому, керуючись ст. 1212 ЦК України, просив стягнути з ПрАТ «Київстар» 3220 грн 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що являється користувачем мобільного зв`язку і у своєму мобільному телефоні має дві картки, одну «Київстар», а другу «Водафон». Понад два роки він користується послугою компанії «Водафон». У приватному акціонерному товаристві «Київстар» має номер НОМЕР_1 , а в ПрАТ «Водафон» - НОМЕР_2 . Крім того, у телефоні має додаток «Приват 24», через який отримує пенсію та здійснює різні розрахунки (комунальні платежі, поповнення мобільного телефону, тощо). Також має від Приватбанку 2 картки: «Пенсійну» для виплат та «Універсальну» - кредитну. У кредитній картці позивач має ліміт 7000 гривень, яким користується в пільговий період - 55 днів. Протягом 55 днів до 25 числа кошти повертає на карту «Універсальна», щоб не потрапити під виплати з відсотками 3,5%. Тому 24 жовтня 2024 року, отримавши пенсію в розмірі 3417 грн 22 коп., вирішив відразу перерахувати необхідну суму в розмірі 3220 грн 00 коп. на карту «Універсальна», але помилково відправив на карту телефону «Київстар». Зрозумівши свою помилку, протягом 3-5 хвилин зателефонував в «Приват-24» з приводу відмови в перерахуванні, але вже було пізно. Згодом на адресу «Приватбанк» надіслав заяву з проханням повернути помилково перераховані кошти. Також декілька разів телефонував оператору «Київстар» та пояснював, що не користується послугами картки «Київстар», але повернути кошти не зміг. Вважає, що помилка є очевидною, адже на рік зв`язку сума в половину менша, ніж 3220 грн 00 коп. Письмовою відповіддю від 31 жовтня 2024 року N?10845354/03/03/02 йому було відмовлено в поверненні коштів, з посиланням на те, що компанія не несе відповідальності за дії осіб при здійсненні ними операцій з оплати за електронні комунікаційні послуги, і відповідно юридичні підстави для повернення коштів відсутні.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар», третя особа: АТ КБ «ПриватБанк» про повернення коштів у сумі 3220 грн 00 коп. - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, та доповнення до апеляційної скарги, в яких, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити.

У доводах апеляційної скарги вказує на те, що він помилково перерахував кошти на поповнення номеру телефону, до цього такої великої передплати за користування мобільним зв`язком він не здійснював. Вважає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, якою він обґрунтовував свої вимоги, мав застосувати положення ч. 2 ст. 7 ЦК України.

Зазначає, що він не перебуває у в договірних відносинах з відповідачем, мобільними послугами зв`язку даного оператора він не користувався не один рік. Висновки суд про те, що він користується «Домашнім інтернетом», «Прямий номер» ґрунтується на припущенні.

Відповідачем у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 в позовній заяві підтвердив наявність у власному мобільному телефоні номеру НОМЕР_1 , який обслуговує ПРАТ «Київстар», що також визнається і відповідачем.

З довідки про доходи вбачається, що в період з жовтня по грудень 2024 року ОСОБА_1 отримував пенсію по 3417,22 грн щомісячно (а.с. 6).

Відповідно до дублікатів квитанцій «ПриватБанк», 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 здійснив перерахування 3220 грн в якості оплати за мобільний зв`язок НОМЕР_1 , отримувач ПРАТ «Київстар» (а.с. 5).

На звернення ОСОБА_1 від 25 жовтня 2024 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, повідомила, що до її компетенції не належить повернення постачальником електронних комунікацій помилкового сплачених коштів (а.с. 10).

З листа АТ КБ «Приватбанк» від 02 грудня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що компанія Київстар не повертає платежі за запитом від банку, тому необхідно особисто звернутися в компанію Київстар з квитанцією про оплату (а.с. 9).

Відповідно до листа ПрАТ «Київстар» № 10845354/03/03/02 від 31 жовтня 2024 року, компанія належним чином забезпечує зарахування коштів згідно призначення платежу на той чи інший особовий рахунок або телефонний номер, надалі зараховані кошти використовуються для оплати послуг відповідно до умов обслуговування. Компанія не несе відповідальності за дії осіб при здійсненні ними оплати за електронні комунікаційні послуги. Додатково звернуто увагу на послугу «Технологічна можливість з розподілення залишку коштів між мобільними номерами «Київстар», з якою можна ознайомитися на офіційному сайті компанії «Київстар» (а.с. 7).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів безпідставність отримання коштів ПрАТ «Київстар». Надходження 3220 грн 00 коп. коштів, в якості попередньої оплати послуг за номером: +380976401518 має договірні підстави, оскільки позивач належить до абонентів передплаченого зв`язку, тобто осіб, що уклали з відповідачем (оператором зв`язку) договір в усній формі та користувався послугами мобільного зв`язку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимогі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено такий висновок: «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Встановлено, що позивач є користувачем номеру НОМЕР_1 , мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар». 24 жовтня 2024 року позивач здійснив поповнення номеру на 3220 грн 00 коп.

Ствердження позивача про відсутність між ним та відповідачем договірних відносин колегія суддів вважає непереконливими.

Зокрема, за змістом ст. 104, 112 Закону України «Про електронні комунікації» умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.

Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну комерцію", а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди.

Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається за умови ознайомлення кінцевого користувача з усією необхідною йому інформацією, передбаченою законодавством на час укладення договору, та попереднього отримання кінцевим користувачем пропозиції щодо такого укладення відповідно до положень статті 105 цього Закону. Вимоги до змісту договору визначаються правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг відповідно до цього Закону. Договір вважається укладеним за умови, якщо кінцевий користувач висловив свою безсумнівну та добровільну згоду на його укладення.

Пунктом 2.3.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», які розміщені на офіційному вебсайті ПрАТ «Київстар» передбачено, що договір з Абонентом передплаченого зв`язку є публічним і не може бути змінений на вимогу Абонента. Умови для Абонента передплаченого зв`язку є публічною пропозицією укласти Договір на умовах, викладених в Умовах. Договір з Абонентом передплаченого зв`язку складається з наступної сукупності документів: оприлюднених на Інтернет-сайті тексту Умов, Тарифних планів для Абонентів передплаченого зв`язку, умов окремих Додаткових послуг та Політики справедливого користування послугами компанії, розміщеної за посиланням https://kyivstar.ua/uk/about/important_data. 2.3.2 Договір з Абонентом передплаченого зв`язку на надання Послуг мобільного зв`язку укладається в усній формі у момент активації цим Абонентом відповідної Ідентифікаційної картки. Для Активації Ідентифікаційної картки споживачу необхідно розпакувати упаковку Стартового пакета, вилучити звідти Ідентифікаційну картку, вставити у абонентське обладнання (мобільний телефон, модем тощо), ввести РІN (за наявності) і здійснити перший вихідний телефонний дзвінок або здійснити відправлення повідомлення, або скористатися USSD-командою (в т.ч. але не виключно *111#, *112#, *114#, *118#, *119# тощо), або здійснити натискання відповідного елемента графічного інтерфейсу (кнопки), яка пропонується при першій інтернет сесії, після чого споживач стає Абонентом Постачальника. Активація Ідентифікаційної картки означає згоду Абонента з Умовами та умовами обраного ним Тарифного плану.

Ідентифікаційна картка - ідентифікаційний засіб, який використовується для позначення (ідентифікації) кінцевого (термінального) обладнання Абонента в мережі Постачальника (SIM-картка, USIM-картка, R-UIM-картка, E-SIM тощо).

Тобто ОСОБА_1 , активізувавши SIM-карту та використовуючи номер телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», погодився із умовами надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар» та приєднався до публічного договору.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що внесення позивачем коштів, в якості попередньої оплати послуг за номером +380976401518, що перебуває в користуванні у позивача, носить саме договірний характер, що виключає безпідставність отримання ПрАТ «Київстар» коштів, і відповідно, відсутні правові підстави для їх повернення позивачу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, рішення суду в цій судовій справі касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області 17 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко