Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №755/19299/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19299/24

Провадження №: 2/755/2933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Назаренко І.С.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Дзюби Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просила:

1)Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно:

-Автомобіль марки «Tesla Model Y»;

-житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,7 кв. м;

-житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею

73,06 кв. м;

-закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19.

-Автомобіль марки «Volkswagen ID.4 CROZZ».

2)Поділити спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках та визнати (одну другу) частину рухомого та нерухомого майна, а саме:

-Автомобіль марки «Tesla Model Y»;

-житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,7 кв. м;

-житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею

73,06 кв. м;

-закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19.

-Автомобіль марки «Volkswagen ID.4 CROZZ».

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відносини між сторонами поступово погіршилися, що спричинило фактичне припинення шлюбних відносин у листопаді 2023 року з ініціативи відповідача, оскільки він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою. Позивач позбавлена можливості користуватися спільним майном сторін. Позивач мала власний магазин, який приносив значний дохід в сімейний бюджет, її доходи перевищували доходи чоловіка.

За час перебування в шлюбі подружжя придбало таке майно:

1)Автомобіль марки «Tesla Model Y», 15 000 доларів США для його придбання надавала позивач. Автомобіль замовлено в Америці та ввезено на митну територію України. Технічні характеристики, Vin-код та номерний знак позивачу невідомі, відповідач приховує таку інформацію, особа власника також невідома. Автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача. Поряд з цим

5 000 доларів США відповідач повернув позивачу. Таким чином, вартість майна фактично склала

10 000,00 доларів США, що на момент подання позову до суду еквівалентно 415 000,00 грн;

2)Автомобіль марки «Volkswagen ID.4 CROZZ», vin-код НОМЕР_2 , 2022 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 . Доступу до автомобіля позивач не мала. Станом на дату звернення до суду право власності на даний автомобіль зареєстровано за іншою особою, згоди на відчуження позивач не надавала. Проте, транспортний засіб перебуває в користуванні відповідача. Відповідно до оціночного звіту вартість даного майна станом на 04 жовтня 2024 року складає

1 260 930,00 грн без ПДВ.

3)Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,7 кв. м, м. Київ, право власності набуто в грудні 2013 року, право власності зареєстровано за позивачем. Квартира перебуває у користуванні позивача та спільної дитини сторін. Вартість майна відповідно до оціночного звіту станом на 09 жовтня 2024 року складає 3 679 434,00 грн без ПДВ.

4)Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею

73,06 кв. м. 26 серпня 2021 року відповідач уклав попередній договір № 3101/ДН11/032 купівлі-продажу квартири із забудовником АТ «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «ОРЛАНДО». Вартість житлового приміщення за попереднім договором сплачена подружжям в повному обсязі. Станом на дату звернення до суду право власності не зареєстровано, оскільки будинок не введено в експлуатацію. Вартість зазначеного майна станом на

08 жовтня 2024 року складає 3 389 040,00 грн без ПДВ.

5)Закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , у якому також перебувають особисті речі позивача та дитини. Право власності зареєстровано за відповідачем. Вартість зазначеного майна станом на

09 жовтня 2024 року становить 2 245 783,00 грн.

6)Земельна ділянка площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19., право власності на яку 09 травня 2023 року зареєстровано за відповідачем.

Позивач витратила багато фізичних та матеріальних зусиль на належний догляд та ремонт житлового будинку, обробку земельної ділянки, однак відповідач не надає доступу до майна. Відповідач без погодження з позивачем залишив собі у користуванні/володінні два транспортні засоби, житловий будинок з земельною ділянкою та добудовану житлову квартиру, в будинку який не введено в експлуатацію. Також відповідачем не враховано інтересів дитини, кошти з бюджету сім`ї відповідач витрачав не на потреби сім`ї. Враховуючи факт проживання дитини з позивачем та перебування на її утриманні, розмір частки позивача у спільному майні подружжя складає приблизно 30 % від ринкової вартості усього майна. Водночас, просить виділити позивачу більшу частку, що складає 50 % та залишити за позивачем право власності на частину вищевказаного майна. Однак, позивач позбавлена можливості здійснити оцінку ринкової вартості частини спільного майна, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та фактичного доступу до такого майна.

З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року про залишення заяви без руху було вручено позивачеві 22 листопада 2024 року.

25 листопада 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Назаренко І.С., через систему «Електронний суд» (вхід. від 27 листопада 2024 року № 65228) подано заяву про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання позовної заяви з додатками на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та додаткову інформацію щодо майна, чим виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки, призначено підготовче засідання на 22 січня 2025 року на 14 год. 00 хв.

07 січня 2025 року (вхід. № 738) до суду від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Дзюби Д.В., надійшов відзив на позовну заяву. Проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необгрунтованими. Зазначає, що позивач вводить суд в оману, викладені в позові обставини не відповідають дійсності. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 жовтня 2010 року. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 2013 року спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Стосунки між стронами погіршилися, у березні 2023 року позивач переїхав проживати до дачного будинку, де також знаходяться речі позивача та дитини. Сторони погодили, що дитина проживатиме з батьками почергово. Відповідач опікується донькою, проводить з нею час та займається її вихованням та навчанням, сплачує за навчання, поїздки на відпочинок, надає кошти на особисті потреби. Позивач створює перешкоди у користуванні спільним майном, зокрема, квартирою, де вони разом проживали. У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року по справі № 755/8046/24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року по справі № 755/8046/24 зустрічну позовну заяву повернуто суб`єкту звернення, у зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 07 червня 2024 року про залишення зустрічної позовної заяви без руху. Крім того, у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, справа № 755/8517/25. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року по справі № 755/8517/25 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 30 липня 2024 року. Водночас, сторони врегулювали спірні взаємовідносини у позасудовому порядку. У зв`язку із відмовою позивача від позову, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі № 755/8517/25 прийнято відмову від позову, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без розгляду. Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі № 755/8046/24 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позивачем заявлено вимогу про визнання спільним сумісним майном подружжя та подальшого поділу майна - автомобіля марки Tesla Model Y, якого не існує та не було у власності відповідача. Сторони планували придбання такого автомобіля, водночас автомобіль не було замовлено. З долучених до позовної заяви фотографій неможливо встановити дані зображеного автомобіля, дату виготовлення знімків. Водночас, автомобіль марки Volkswagen ID.4 CROZZ дійсно придбано за час шлюбу 09 червня 2023 року за 1 106 000,00 грн. Проте, в лютому 2024 року, у зв`язку із потребою у грошових коштах, автомобіль за згодою позивача відчужено матері ОСОБА_5 за 10 000,00 доларів США, з яких 5 000,00 доларів США передано позивачу. Позивач була обізнана про обставини відчуження автомобіля, ціну продажу та особу нового власника та можливість зворотнього викупу. Відповідач іноді користується даним автомобілем за домовленістю з матір`ю.

Поряд з цим, відповідач не згоден із оцінкою ринкової вартості автомобіля, оскільки автомобіль перебував у користуванні, а визначена експертом вартість перевищує ціну придбання.

Також відповідач не погоджується із визначеною експертом вартістю квартири за адресою: АДРЕСА_1 . При визначенні вартості не враховано технічний стан квартири, вартість ремонту, меблів, побутової техніки тощо. Відповідно до повторного звіту про оцінку, вартість складає 5 092 000,00 грн, без ПДВ.

Визначена експертом оціночна вартість майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у сумі 3 389 040,00 грн не відповідає дійсності, оскільки експертом порівняння здійснювалося з подібним майном, яке вже введено в експлуатацією. Відповідно до повторної оцінки вартість майнових прав складає 3 305 000,00 грн, без ПДВ.

Водночас, відповідач погоджується з оцінкою вартості садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19. Також просить врахувати, що мати відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 29 травня

2023 року надала відповідачу грошові кошти в сумі 38 000,00 доларів США, що було еквівалентно 1 389 606,80 грн за офіційним курсом НБУ, на оздоблення земельної ділянки та садового будинку. Тому вказані кошти не входять до спільного сумісного майна подружжя, є особистою приватною власністю відповідача, тому належна йому частка в майні на таке майно підлягає збільшенню. Поряд з цим, частина позовних вимог стосуються поділу майна, яке є неподільною річчю.

З огляду на викладене, відповідач не заперечує проти поділу майна подружжя, однак, заперечує проти задоволення позовної вимоги про поділ майна подружжя в частинах.

Також 07 січня 2025 року (вхід. № 739) представник відповідача за первісним позовом

ОСОБА_2 - адвокат Дзюба Д.В., подала до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому відповідач за первісним позовом просить:

1)Визнати за ОСОБА_1 право на житлове приміщення (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,7 кв. м, з усіма меблями, посудом та побутовою технікою, яка знаходиться у квартирі;

2)Визнати за ОСОБА_2 право власності (майнові права) на житлову квартиру проектний номер АДРЕСА_4 , загальною площею 73,06 кв. м;

3)Визнати за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок, загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, цільове призначення - для індивідуального садівництва;

4)Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

На обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 жовтня 2010 року. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 2013 року спільно проживали за адресою:

АДРЕСА_1 . Стосунки між стронами погіршилися, у березні 2023 року позивач переїхав проживати до дачного будинку, де також знаходяться речі позивача та дитини. Сторони погодили, що дитина проживатиме з батьками почергово. Відповідач опікується донькою, проводить з нею час та займається її вихованням та навчанням, сплачує за навчання, поїздки на відпочинок, надає кошти на особисті потреби. Позивач створює перешкоди у користуванні спільним майном, зокрема, квартирою, де вони разом проживали. У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року по справі № 755/8046/24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року по справі № 755/8046/24 зустрічну позовну заяву повернуто суб`єкту звернення, у зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 07 червня 2024 року про залишення зустрічної позовної заяви без руху. Крім того, у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, справа

№ 755/8517/25. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року по справі

№ 755/8517/25 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 30 липня 2024 року. Водночас, сторони врегулювали спірні взаємовідносини у позасудовому порядку. У зв`язку із відмовою позивача від позову, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі № 755/8517/25 прийнято відмову від позову, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без розгляду. Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі № 755/8046/24 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Станом на дату подання зустрічного позову сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час якого набули право власності на таке майно:

-Житлове приміщення (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Ринкова вартість скаладає 5 092 000,00 грн;

-Майнові права на житлову квартиру проектний номер

АДРЕСА_4 . Право власності не зареєстровано у зв`язку із не введенням житлового будинку в експлуатацію. 26 серпня 2021 року ОСОБА_2 уклав попередній договір № 3101/ ДН11/032 купівлі-продажу квартири із забудовником АТ «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «ОРЛАНДО». Вартість житлового приміщення за попереднім договором, що становить 1 917 984,00 грн, сплачена позивачем за зустрічним позовом в повному обсязі. Ринкова вартість об`єкту оцінки становить 3 305 00,00 грн, без ПДВ;

-садовий будинок, загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Ринкова вартість становить

2 245 783,00 грн, без ПДВ.

-земельну ділянку загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 09 травня 2023 року. Ринкова вартість складає 84 300,00 грн.

Також 29 травня 2023 року між ТОВ «Фасад» та ОСОБА_5 укладено договір № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав на об`єкт будівництва - проект «Будівництво багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:66:094:0069, орієнтовна загальна ціна майнових прав на квартиру становила 38 242,29 доларів США, що станом на дату укладення договору за офіційним курсом НБУ еквівалентно 963 875,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 160 645,83 грн. Також 09 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0600 га за 201 000,00 грн. Поряд з цим 29 травня 2023 року між продавцем ТОВ «Фасад» та покупцем ОСОБА_5 та новим покупцем ОСОБА_7 укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 22 серпня 2019 року

№ 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якої первісний покупець ОСОБА_5 передала новому покупцю ОСОБА_7 всі права та обов`язки за Договором від 22 серпня 2019 року

№ 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав. Також 29 травня 2023 року ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 , передала останньому грошові кошти в сумі 38 000,00 доларів США, що було еквівалентно 1 389 606,80 грн за офіційним курсом НБУ. Отже, позивач вклав у купівлю земельної ділянки та садового будинку всього 940 476,20 грн спільних з відповідачем коштів. Водночас, вартість вказаного майна становить

2 330,083 грн, тоді як всі інші кошти 38 000,00 доларів США, на оздоблення будинку та прибудинкових споруд, його ремонт та ремонтні роботи на подвір`ї надала матір позивача ОСОБА_5 , тому вказані кошти не належать до спільної сумісної власності подружжя, а є особистою власністю позивача, в рахунок чого його частка підлягає збільшенню.

ОСОБА_2 вважає, що загальна вартість квартири за адресою:

АДРЕСА_1 , складає 5 692 000,00 грн, з урахуванням вартості меблів та техніки, що орієнтовно складає 600 000,00 грн.

Вартість садового будинку складає 2 245 783,00 грн, земельної ділянки, на якій він розміщений, - 84 300,00 грн, що разом складає 2 330 083,00 грн. Водночас, спільних коштів подружжя в його придбання вкладено 940 476,20 грн (201 000,00 грн на купівлю земельної ділянки та 739 476,20 грн на купівлю садового будинку та земельної ділянки), решту коштів - 38 000,00 доларів США, що було еквівалентно 1 389 606,80 грн, надано матір`ю позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_5 .

Таким чином, загальна вартість майна, яке має залишитися у власності відповідача за зустрічним позовом складає 5 692 000,00 грн. Вартість майна, яке має залишитися на праві власності позивача становить 5 635 083,00 грн, з яких 1 389 606,80 грн - грошові кошти, які надала мати позивача

ОСОБА_8 та є особистою власністю ОСОБА_2 . Отже, загальна вартість майна, яке має залишитися на праві власності позивача, у грошовому виразі становить 4 245 476,20 грн.

З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом вважає за доцільне у порядку поділу спільного майна подружжя: 1) визнати за відповідачем право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5 092 000,00 грн з усіма меблями, технікою та посудом, що знаходиться в квартирі, вартістю 600 000,00 грн; 2) визнати за позивачем право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,06 кв. м вартістю 3 305 000,00 грн, на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 2 245 783,00 грн, земельну ділянку загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 84 300,00 грн. Також просив стягнути з позивача за первісним позовом судові витрати.

15 січня 2025 року (вхід. № 2314) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Назаренко І.С., подала до суду відповідь на відзив. З твердженнями відповідача не погоджується.

Позивач наголошує, що фактичні шлюбні відносини припинено між сторонами ще в листопаді

2023 року. Саме відповідач став ініціатором фактичного припинення шлюбних відносин, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі вступив у нові відносини з іншою жінкою і її дитиною. Водночас, за час шлюбу подружжя набуло у власність вказане у позові майно. Після придбання земельної ділянки і з завершенням будівництва подружжя спільними силами зробило ремонт у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , і фактично переїхали проживати в будинок. До відзиву не додано належних доказів щодо предмету позовних вимог, які б свідчили про купівлю спільного майна подружжя виключно за грошові кошти відповідача, які не є спільним сімейним бюджетом та/або не спростовують зазначене в позовній заяві. Відсутні докази щодо передавання грошових коштів відповідачу на купівлю того чи іншого майна та/або доказів отримання відповідачем особистих подарунків, спадщини і інше, що не вважається спільно набутим майном за час шлюбу у розумінні діючого законодавства України. На підставі чого відповідач вирішив залишити за собою більшу частину спільного майна подружжя не зрозуміло. Сторони дійшли спільної згоди щодо спільного утримання доньки, її відвідування і проживання з батьком та з матір`ю по два тижні з кожним з батьків. Було вирішено та погоджено з відповідачем, що він буде оплачувати навчання доньки та добровільно приймати участь у додаткових витратах на дитину. Щодо спільного майна подружжя суперечності вирішені не були.

У позивача збереглася переписка з відповідачем, яка підтверджує факт придбання відповідачем битого транспортного засобу з-за кордону. Позивач бачила і їздила в даній машині, вона стояла в дворі будинку. Факт не оформлення відповідачем права власності не може свідчити про факт відсутності існування вказаного майна.

Відповідачем не надано доказів наявності згоди позивача на продаж автомобіля Volkswagen ID.4 CROZZ. При цьому, фактично ніякого продажу автомобіля не було і жодних грошових коштів від такого продажу позивач від відповідача та/або від його матері не отримувала, своєї згоди на такий продаж не надавала, фактично з листопада 2023 року з відповідачем вже не проживала. Наприкінці січня 2024 року позивач звернулася за правовою допомогою до адвоката Назаренко І.С., укладено відповідний договір. У зв`язку з цим відповідач одразу, по можливості, вирішив питання щодо реалізації (відчуження) спільного майна подружжя без участі позивача та без її відповідної згоди.

Оціночні звіти було проведено фахівцем, який має право і здійснює свою господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України, має відповідний сертифікат (дозвіл) на проведення своєї господарської діяльності. Вказана вартість майна не має бути нижчою за ринкову вартість, також звіти, які робила сторона позивача, були виконані у жовтні місяці 2024 року, а порівняльні звіти відповідача у грудні 2024 року, відповідно навіть курс валют брався різний, а саме: жовтень 2024 року = 41,17 грн за 1 долар США, а грудень 2024 року = 41,6119 грн за 1 долар США. Позивач категорично не погоджується з наданими оціночними звітами відповідача і вважає, що вони не відповідають дійсності та не можуть бути враховані судом, як належні докази вартості того чи іншого спільного майна подружжя.

Позивач не заперечує, що ОСОБА_5 мала статус фізичної особи-підприємця. Водночас, ФОП було створено на прохання відповідача для виводу грошових коштів з підприємства ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «УКРПОЛ», що є основним місцем роботи відповідача. За весь час ведення своєї господарської діяльності з 05 травня 2020 року по травень 2023 року ФОП ОСОБА_5 отримувала систематичний дохід виключно від одного єдиного підприємства, а саме: ТОВ «УКРПОЛ ВД» за агентські послуги. Тому, твердження представника відповідача щодо можливості матері відповідача надавати йому грошову допомогу не відповідають дійсності.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилається на утримання батьком свої дитини та активної участі у житті дитини, та додають квитанції про сплату батьком навчання дитини і спільні фото. Проте, предметом даного позову є поділ спільного майна подружжя, а не стягнення аліментів на утримання спільної дитини і визначення участі батька у житті дитини. Тому надані докази стороною відповідача не можуть бути враховані судом під час винесення рішення по даній справі, так як не відповідають предмету позову.

Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

21 січня 2025 року (вхід. № 3399) до суду від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Дзюби Д.В., надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник зазначила про порушення позивачем строків надання відповіді на відзив.

Підготовче засідання, призначене на 22 січня 2025 року на 14 год. 00 хв., знято з розгляду у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Хромової О.О. Наступне підготовче засідання призначено на 06 лютого 2025 року на 10 год. 45 хв.

06 лютого 2025 року у підготовче засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, 29 січня 2025 року (вхід. від 30 січня 2025 року, № 5490) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Назаренко І.С., подала клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. Наступне підготовче засідання призначено на 20 березня 2025 року на 14 год. 00 хв.

20 березня 2025 року (вхід. № ЕП-3232) представник відповідача за первісним позовом

ОСОБА_2 - адвокат Дзюба Д.В., подала до суд клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Також 20 березня 2025 року (вхід. № 15914) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Назаренко І.С., подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Наступне підготовче засідання призначено на 15 квітня 2025 року на 11 год. 00 хв.

15 квітня 2025 року (вхід. № 21201) представник відповідача за первісним позовом - адвокат

Дзюба Д.В., подала заяву про долучення доказів поважності неявки у судове засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дзюби Д.В., про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, прийнято зустрічний позов

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

30 квітня 2025 року (вхід. від 01 травня 2025 року № 24773) представник позивача за первісним позовом - адвокат Назаренко І.С., подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву. Проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом зазначила, що відповідач не зазначає, які саме усні домовленості були начебто досягнуто між подружжям щодо майна. Єдине в чому подружжю вдалося дійти спільної мови це спільна дитина, її утримання, її місце проживання та чіткий розподіл батьківських обов`язків щодо виховання дитини і участі у її житті кожного з батьків. Позивач за первісним позовом під час звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу не подавала позов на стягнення з відповідача за первісним позовом аліментів на утримання неповнолітньої доньки. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися в листопаді 2023 року. Відповідач став ініціатором фактичного припинення шлюбних відносин, у зв`язку зі створенням нової родини. Спільним майном подружжя користується інша особа.

За час шлюбу подружжя набуло перелічене у первісному позові майно. Окрім зазначеного вище майна, у подружжя була у власності ще одна земельна ділянка кадастровий номер 3221286801:01:026:0031, яка розташована у АДРЕСА_6 , яку відповідач оформив на себе 15 жовтня 2015 року. Кошти від продажу цієї ділянки було витрачено на придбання машини Tesla Model Y, на купівлю якої додаткові кошти надавала ще позивач, які отримала з ведення власної справи. За словами митного брокера цей автомобіль зареєстровано відповідачем на свою матір та/або сестру. У позивача за первісним позовом збереглася переписка з відповідачем, яка підтверджує факт придбання відповідачем битого транспортного засобу з-за кордону. Позивач бачила і їздила в даній машині, вона стояла в дворі будинку. Факт не оформлення відповідачем права власності не може свідчити про факт відсутності існування вказаного майна.

Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач за первісним позовом, придбана в 2012 році на кошти матері позивача ОСОБА_9 . Також частково грошові кошти тоді надав вітчим ОСОБА_10 , також для її придбання були взято в борг грошові кошти матір`ю позивача у подруги ОСОБА_11 . Факт купівлі цієї житлової квартири саме позивачем ще підтверджують рахунки та квитанції щодо оплати чергових платежів інвестора за укладеним договором купівлі-продажу від 18 липня 2012 року № 333-12 БВ. Збереглася також заява позивача від

01 серпня 2012 року, як інвестора, який робив відповідні внески. Позивачка разом з дитиною та матір`ю ОСОБА_9 перебували на квартирному обліку щодо поліпшення житлових умов, так як уся родина, разом з відповідачем, проживали та були зареєстровані в квартирі матері позивача за первісним позовом за адресою: АДРЕСА_7 , площею 9,00 кв. м і займали одну кімнату у п`яти кімнатній загальній квартирі.

Попри зазначене відповідач за первісним позовом в своїй зустрічній позовній заяві зазначає не усе спільне майно подружжя, яке підлягає поділу між подружжям, так яке було придбано за час шлюбу. На офіційному сайті AVTO RIA міститься архівне оголошення про продаж автомобіля марки «Volkswagen ID.4 CROZZ», номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску 2022 рік та vin-кузова НОМЕР_2 , колір білий, і автором оголошення є відповідач за первісним позовом. Оголошення було створене 01 квітня 2025 року, вартість автомобіля зазначена 22 500,00 доларів США. Автомобіль відчужено без згоди позивача за первісним позовом. Також, відповідно до даних веб-сайту https://www.wroom.pro/seller відповідачем за первісним позовом було створено ще три оголошення щодо продажу автомобілів, одне з них дублює продаж автомобіля марки «Volkswagen ID.4 CROZZ». Наступні два оголошення свідчать про наявність автомобіля марки «Tesla Model Y», номерні знаки тимчасові, vin-кузова НОМЕР_4 , колір чорний, вартість якого склала від 32 500,00 доларів США станом на 22 серпня 2024 року і остання вартість якого була 24 500,00 доларів США станом на 20 січня 2025 року.

Відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу, який би підтверджував зазначену вартість майна, яка була використана для запропонованого ним розрахунку для поділу майна.

Також у зустрічній позовній заяві міститься посилання на продаж майна матері, ОСОБА_5 , та використання таких коштів для придбання спільного майна подружжя. Докази участі ОСОБА_2 під час продажу такого майна не можуть свідчити про передачу грошових коштів відповідачу за первісним позовом. Придбання спільного майна подружжя відбулося раніше ніж настала подія продажу майна матері.

Правові підстави для визначення відповідачеві за первісним позовом більшої частки у спільному майні відсутні. Також викладено заперечення щодо задоволення вимоги про стягнення судових витрат.

З огляду на викладене просили відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

13 травня 2025 року (вхід. № 26902) до суду від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Дзюби Д.В., надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

На обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що відповідачем за зустрічним позовом не надано вагомих аргументів власних заперечень, документальних підтверджень та відповідних доказів, які надано до суду раніше.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що між сторонами було досягнуто усних домовленостей щодо поділу майна подружжя, встановлення порядку користування ним. Позивачем за первісним позовом наведено неправдиві твердження щодо участі позивача за зустрічним позовом в утриманні та вихованні дитини. Також подружжя ніколи постійно не проживало у садовому будинку, сторони проводили там вихідні, постійним місцем проживання сторін була адреса: АДРЕСА_1 . Перешкод у користуванні садовим будинком відповідачем за первісним позовом не створювалося. Фактичних шлюбних відносин з іншою жінкою позивач за зустрічним позовом не має. Водночас, причиною звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання шлюбу стала інформація про перебування ОСОБА_1 у стосунках з іншим чоловіком.

Докази про придбання автомобіля Tesla Model Y на кошти від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:026:0031 просить вважати неналежними та недопустимими, оскільки у первісному позові позивач зазначила, що автомобіль придбано повністю за її кошти. Твердження про реєстрацію такого автомобіля на близьких родичів ОСОБА_2 є виключно припущеннями. Зобов`язання за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 11205608000, укладеним з АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 виконано в повному обсязі.

Докази щодо придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за кошти матері позивача за первісним позовом, її вітчима та отримані в позику просить вважати неналежними та недопустимим, оскільки така інформація суперечить попереднім твердженням позивача, викладеним у позовній заяві.

Долучені відповідачем за зустрічним позовом паперові копії повідомлень електронного листування не містять доказів придбання спірного автомобіля, не відома дата такого листування, інформації про автомобілі щодо яких відбувалося листування. ОСОБА_2 займався придбанням пошкоджених автомобілів з-за кордону, однак, такі операції мали місце до початку повномасштабного вторгнення. Імовірність існування такого автомобіля позивач за зустрічним позовом не заперечує, водночас у його власності він ніколи не перебував, плата за нього ним також не вносилась, доставка із США не була замовлена. Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом на оголошення про продаж автомобілів зазначили, що останні не є свідченням продажу таких авто ОСОБА_2 , оскільки продавцем виступав новий власник. Зазначена в оголошеннях ціна не може слугувати підтвердженням ціни продажу та факту продажу. Будь-яких доказів набуття права власності ОСОБА_2 на автомобіль Tesla Model Y не надано.

Також зазначили, що матір ОСОБА_2 не передавала йому особисто в руки грошові кошти в сумі 38 000,00 доларів США, що було еквівалентно 1 389 606,80 грн, оскільки він особисто діяв від її імені на підставі відповідного доручення. Матір надала згоду на використання ним отриманих від продажу коштів. Ремонт, оздоблення садового будинку відбувалися за вказані кошти.

Вимоги зустрічної позовної заяви підтримали та просили задовольнити.

27 травня 2025 року (вхід. № 30150) від адвоката Назаренко І.С. до суду надійшло клопотання про допит та виклик свідків, просила викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

27 травня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача за первісним позовом - адвоката Назаренко І.С., про допит та виклик свідків задоволено частково, вирішено викликати та допитати свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08 липня 2025 року до 15 год. 00 хв.

28 травня 2025 року (вхід. від 29 травня 2025 року № 30863) представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Назаренко І.С., до суду подано заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

На обґрунтування заперечень на відповідь на відзив зазначено, що сторона відповідача за первісним позовом помилково вважає, що докази надані стороною позивача за первісним позовом є недопустимими та неналежними, а докази надані стороною відповідача за первісним позовом є достатніми, допустимими та належними. Натомість, стороною відповідача за первісним позовом не було надано доказів, які б спростовували зазначене в первісному позові та у відзиві на зустрічний позов, не надано доказів, які б підтверджували зазначене в зустрічному позові, у відповіді на відзив на зустрічний позов та у відзиві на позовну заяву. Відповідач за первісним позовом не підтвердив та не спростував жодним доказом зазначене в позовній заяві та у відзиві на зустрічний позов. Слід звернути увагу на той факт, що разом з відзивом на зустрічний позов стороною позивача за первісним позовом надані додаткові нові докази, які підтверджують зазначене позивачем за первісним позовом та вказують на факт придбання подружжям спільного майна, яке було заявлено до поділу в первісному позові. Взаємовідносини позивача за зустрічним позовом та дитиною, його участь у забезпеченні та вихованні дитини не є предметом розгляду даної справи.

Також представником повторно викладено доводи відзиву на позовну заяву та зазначено, що всупереч наведеному, позивач за зустрічним позовом не змінює розмір своїх позовних вимог щодо поділу майна у рівних частинах між подружжям.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом просили відмовити в повному обсязі.

02 липня 2025 року (вхід. № 38245) представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Дзюба Д.В., подала клопотання про долучення доказів, просила долучити до матеріалів справи письмові пояснення матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5

08 липня 2025 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Назаренко І.С., подала до суду клопотання про витребування доказів (вхід. № 39303) та клопотання про виклик свідка (вхід. № 39304).

08 липня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про виклик свідка ОСОБА_9 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назаренко І.С., про витребування доказів, задоволено частково, витребувано у Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві належним чином засвідчені копії документів: договору купівлі-продажу від 09 червня 2023 року № 231, укладеного із суб`єктом господарювання ТОВ «4 Колеса», на підставі якого на ім`я ОСОБА_2 14 червня 2023 року ТСЦ № 8045 зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen ID.4 CROZZ, номерний знак НОМЕР_3 , 2022 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 ; Договору купівлі продажу від 23 лютого 2024 року № 8046/2024/4340284, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на підставі якого 23 лютого 2023 року ТСЦ 8046 перереєстровано транспортний засіб марки Volkswagen ID.4 CROZZ, номерний знак НОМЕР_3 , 2022 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_5 ; Договору дарування від 25 квітня 2025 року НСХ № 76812, на підставі якого 30 квітня 2025 року ТСЦ № 3243 перереєстровано транспортний засіб марки Volkswagen ID.4 CROZZ, номерний знак НОМЕР_3 , 2022 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_2 ; Договору купівлі-продажу від 30 квітня 2025 року № 3243/2025/5310555, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , на підставі якого 30 квітня 2025 року ТСЦ № 3243 перереєстровано транспортний засіб марки Volkswagen ID.4 CROZZ, номерний знак НОМЕР_3 ,

2022 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_13 ; Договору купівлі-продажу від 21 серпня 2024 року № 222, укладеного із суб`єктом господарювання ТОВ «Мега Трейд Захіл», на підставі якого 27 серпня 2024 року ТСЦ № 8046 на ім`я ОСОБА_5 зареєстровано транспортний засіб марки Tesla Model Y, номерний знак НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_4 , колір чорний; Електронного договору купівлі-продажу від 12 лютого 2025 року № 3245/2025/5137495, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , на підставі якого 13 лютого 2025 року ТСЦ № 3245 на ім`я ОСОБА_14 перереєстровано транспортний засіб марки Tesla Model Y, номерний знак НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_4 , колір чорний. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.

13 серпня 2025 року (вхід. № 47376) на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року з Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві надано витребовувані документи.

16 вересня 2025 року у підготовчому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник - адвокат Назаренко І.С., проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечували, клопотань та заяв по справі не мають.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дзюба Д.В.,

16 вересня 2025 року проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечували, клопотань та заяв по справі не мають.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2025 року на 14 год. 30 хв. У судове засідання викликано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9

22 жовтня 2025 року судове засідання, призначене на 14 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 09 грудня 2025 року на 15 год. 30 хв.

09 грудня 2025 року у судовому засіданні проведено допит свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, закінчено стадію з`ясування обставин справи та постановлено перейти до стадії дослідження матеріалів справи. У судовому засіданні оголошено перерву до 29 січня 2026 року до 16 год. 00 хв.

29 січня 2026 року судове засідання, призначено на 16 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 25 березня 2026 року на 15 год. 00 хв.

25 березня 2026 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_15 та її представник - адвокат Назаренко І.С., позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у заявах по суті.

25 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дзюба Д.В., зустрічні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб від 08 жовтня 2015 року серії НОМЕР_6 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, 30 жовтня 2010 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 30 жовтня 2010 року складено відповідний актовий запис № 2532. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_16 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві 13 лютого 2014 року складено відповідний актовий запис № 546 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 . Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 грудня 2013 року № 13958845, 04 грудня 2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості - квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 04 грудня 2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., зареєстровано в реєстрі за № 3682.

До матеріалів справи долучено копію договору міни від 04 грудня 2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., зареєстровано в реєстрі за № 3682, укладеного між ТОВ «Максимум» (Сторона-1) та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого Сторона-1 передає у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_8 . В обмін ОСОБА_1 передає у власність Стороні-1 заставну з подальшим її погашенням, що належить їй на підставі договору № 333-12-БВ купівлі-продажу заставної, укладеного між першим власником заставної - Пайовим венчурним інвестиційним фондом «ІнтегралБудІнвест» та ОСОБА_1 18 липня 2012 року. У пункті 4.5 вказаного договору також зазначено, що оскільки заставна придбана ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу, цей договір укладається за згодою другого з подружжя ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчена

18 липня 2012 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., за реєстровим № 996, яка стане власністю ОСОБА_1 в результаті обміну на Заставну, належатиме ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, як така, що набута під час шлюбу.

Також в матеріалах справи міститься Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_9 , виготовлений 28 серпня 2013 року ТОВ «Майстерня архітектора І.Бикова».

Суд також враховує, що до матеріалів справи долучено рахунки від 26 лютого 2013 року № 2 512 на суму 138 146,71 грн та від 13 березня 2013 року № 2 664 на суму 23 949,92 грн щодо оплати за іменний цінний папір (заставну) згідно договору купівлі-продажу заставної від 18 липня 2012 року № 333-12-БВ.

У рахунках також зазначено, що станом на 26 лютого 2013 року сплачено 669 550,00 грн, станом на 13 березня 2013 року - 784 550,00 грн

Також у письмовій заяві-свідченні ОСОБА_9 від 20 січня 2025 року зазначено, що в період з серпня 2012 року по березень 2013 року вона надавала своїй доньці ОСОБА_1 свої особисті кошти, а також особисті збереження її чоловіка ОСОБА_10 загальною сумою 680 000,00 грн (13 600,00 доларів США) + 570 000,00 грн) на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В цей період вона брала кошти в борг в подруги ОСОБА_11

Матеріали справи містять заключну виписку за рахунком ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 2010 року по 25 березня 2022 року.

Також до матеріалів справи долучено квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій ОСОБА_1 : від 02 серпня 2012 року № 25579866 (купівля іноземної валюти) на суму 13 600,00 USD, що еквівалентно 109 888,00 грн, від 31 жовтня 2012 року № 40489454 (продаж іноземної валюти) на суму 1 070,00 грн, що еквівалентно 100,00 EUR, від 31 жовтня 2012 року № 40489670 (продаж іноземної валюти) на суму 1 056,00 грн, що еквівалентно 4 000,00 RUB.

Також в матеріалах справи міститься інформація щодо перебування на квартирному обліку особи ОСОБА_9 , інформацію про склад її сім`ї станом на 27 квітня 2011 року, та про виключення 11 січня 2023 року ОСОБА_1 з облікової справи № 18910 громадян, що перебувають на обліку.

Також надано квитанції від 02 квітня 2013 року, від 02 серпня 2012 року, від 05 серпня 2012 року, від 07 березня 2013 року, від 09 березня 2013 року, від 24 липня 2012 року, від 31 жовтня 2012 року про сплату ОСОБА_1 комісій банку за приймання готівки.

Відповідно до Звіту від 09 жовтня 2024 року про оцінку нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , складеного ТОВ «Оцінка Преміум Стандарт», що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 02 листопада 2023 року № 619/2023, оцінювач - ОСОБА_17 , на підставі договору від 09 жовтня

2024 року № 0910-01, ринкова вартість нерухомого майна без ПДВ, розрахована в рамках порівняльного підходу, станом на 09 жовтня 2024 року становить 3 679 434,00 грн, без ПДВ (курс американського долара за даними НБУ на дату оцінки - 41,17 грн).

Водночас, згідно Звіту від 11 грудня 2024 року про оцінку майна - квартири, загальною площею 78,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_18 , що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 29 серпня 2024 року № 408/2024, на підставі договору на проведення оцінки майна від

09 грудня 2024 року № 09/12/24, станом на 11 грудня 2024 року ринкова вартість об`єкта оцінки складає 5 092 000,00 грн, без ПДВ (курс НБУ станом на дату оцінки - 41,6119 грн за 1 долар США, використаний метод оцінки - порівняльний).

26 серпня 2021 року між АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» (сторона-1) та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири № 3101/ДН11/032, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М., зареєстровано в реєстрі за № 1159. Відповідно до умов договору сторони зобов`язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть об`єкт - житлову квартиру в будинку АДРЕСА_11 у складі проекту «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами» у власність ОСОБА_2 в порядку, що встановлений цим договором та Основним договором (пункт 2.2 договору). Розмір забезпечувального авансового платежу на момент укладення договору визначений Стороною-1 та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 1 808 877,20 грн без ПДВ і підлягає коригуванню Стороною-1 на момент оплати кожного платежу у встановленому договором порядку (пункт 4.3 договору). Сторони укладають основний договір на умовах, передбачених цим договором, протягом 180 робочих днів із дня реєстрації Стороною-1 права власності на об`єкт в державному реєстрі та за умови виконання ОСОБА_2 вимог розділу 4 договору. ОСОБА_2 свідчить, що цей договір укладається за згодою його дружини ОСОБА_1 , справжність підпису на заяві посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М. 26 серпня 2021 року за реєстровим № 1158.

У довідці ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» від 05 серпня 2022 року зазначено, що таку довідку отримав ОСОБА_2 , який є стороною за Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2021 року № 3101/ДН11/032, на квартиру АДРЕСА_12 , про те, що на дату видачі цієї довідки згідно з умовами договору здійснено повну оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок у сумі 1 917 984,40 грн. Після проведення технічної інвентаризації квартири, що є об`єктом за договором, буде здійснене коригування суми Договору згідно з його умовами та проведені відповідні взаєморозрахунки.

Відповідно до Звіту від 08 жовтня 2024 року про оцінку майнових прав на нерухоме майно - двокімнатної квартири загальною площею 73,06 кв. м, проектний АДРЕСА_13 , складеного ТОВ «Оцінка Преміум Стандарт», що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 02 листопада 2023 року № 619/2023, оцінювач - ОСОБА_17 , на підставі договору від 08 жовтня 2024 року № 0810-01, ринкова вартість майнових прав нерухомого майна без ПДВ, розрахована в рамках порівняльного підходу, станом на 08 жовтня 2024 року становить

3 389 040,00 грн, без ПДВ (курс американського долара по даним НБУ на дату оцінки - 41,2 грн).

Водночас, згідно Звіту від 11 грудня 2024 року № 146/24 про оцінку майна - майнових прав на житлову квартиру проектний номер АДРЕСА_4 , складеного ТОВ «АР Консалт», оцінювач - ОСОБА_19 , що діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 22 березня

2001 року № 979, ринкова вартість об`єкту оцінки станом на дату оцінки складає 3 305 000,00 грн (курс НБУ станом на дату оцінки - 4 161,19 грн за 100 доларів США, використаний метод оцінки - порівняльний).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 травня 2025 року № 380761435, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , дата та час державної реєстрації - 02 червня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744817732060.й6

Згідно Звіту від 09 жовтня 2024 року про оцінку нерухомого майна - садового будинку загальною площею 119,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , складеного ТОВ «Оцінка Преміум Стандарт», що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 02 листопада 2023 року

№ 619/2023, оцінювач - ОСОБА_17 , на підставі договору від 09 жовтня 2024 року № 0910-01, ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ, розрахована в рамках порівняльного підходу, станом на 09 жовтня

2024 року становить 2 330 083,00 грн, без ПДВ, з яких вартість земельної ділянки - 84 300,00 грн, вартість садового будинку - 2 245 783,00 грн.

До матеріалів справи також долучено копію технічного паспорту від 29 травня 2023 року на садовий (дачний) будинок у садовому товаристві «Тепличник» по АДРЕСА_3 , виготовлений ФОП ОСОБА_20 .

Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 травня 2025 року № 380761435 встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169 площею 0,06 га за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_14 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 травня

2023 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Дядюк Г.Д., зареєстровано в реєстрі за № 454, дата та час державної реєстрації - 09 травня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590313732212.

До матеріалів справи долучено копію відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 травня 2023 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Дядюк Г.Д., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого, в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, продавець передав (продав) у власність покупця, а покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, що є предметом цього договору (пункт 1.1) та розташована за адресою: АДРЕСА_20. (пункт 1.2), кадастровий номер 3221281201:02:001:0169 (пункт 1.3), цільове призначення - категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид - 01.05 - для індивідуального садівництва (пункт 1.4). Продаж земельної ділянки проводиться за 201 000,00 грн, оціночна вартість складає 200 545,41 грн (пункт 2.1, 2.3). У пункті 4.5 договору також зазначено, що дружина покупця, ОСОБА_1 , у своїй заяві, справжність підпису на якій засвідчено Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Дядюк Г.Д., 09 травня 2023 року за реєстровим № 453, дає згоду на купівлю чоловіком зазначеної земельної ділянки за ціну та на умовах на його розсуд.

Також в матеріалах справи міститься відповідний Витяг від 09 травня 2023 року № 331730441, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169 площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_20., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590313732212.

Відповідно до Звіту від 07 жовтня 2024 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_20., кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_21 , що діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок від 19 травня 2018 року серії АК № 01250, ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 07 жовтня 2024 року складає 84 300,00 грн.

Судом встановлено, що 09 червня 2023 року між ТОВ «4Колеса» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 231, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця автотранспортний засіб Volkswagen ID.4 CROZZ Pure+, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , білого кольору, 2022 року виготовлення. За ціною 1 106 000,00 грн.

З копії квитанції (платіжної інструкції, дата та номер не зазначені), встановлено, що ОСОБА_2 вніс на рахунок ТОВ «4колеса» грошові кошти в сумі 1 106 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за авто Volkswagen ID.4 CROZZ Lite Pro НОМЕР_8 зг. рах. № 250 від 09.06.2023, без ПДВ, Платник ОСОБА_2 , НОМЕР_9 ».

До матеріалів справи долучено відповідний рахунок від 09 червня 2023 року № 250 на суму 1 106 000,00 грн на товар - автомобіль Volkswagen ID.4 CROZZ Lite Pro НОМЕР_8, постачальник - ТОВ «4 колеса».

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 13 червня 2024 року, 14 червня 2023 року зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору. Остання реєстрація транспортного засобу проведена 23 лютого 2024 року у ТСЦ 8046 по договору, укладеному в ТСЦ, загальна кількість власників - 2. Також долучено витяг від 17 квітня 2025 року, що містить аналогічну інформацію.

Водночас, до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23 лютого 2024 року серії НОМЕР_10 , орган реєстрації - ТСЦ 8046, у якому зазначено, що власником транспортного засобу марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 є ОСОБА_5 .

З копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23 лютого 2024 року

№ 8046/2024/4340284 встановлено, що ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_22 на підставі доручення, передав у власність (продав) ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_2 на підставі доручення, транспортний засіб марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 14 червня 2023 року в ТСЦ 8045, за ціною 49 000,00 грн

Відповідно до Звіту про оцінку вартості колісно-транспортного засобу легкового автомобіля Volkswagen модель ID.4 CROZZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного ТОВ «Оціночний стандарт», що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 18 липня 2023 року

№ 427/2023, ринкова вартість колісно-транспортного засобу (без ПДВ), яка розрахована порівняльним підходом станом на 04 жовтня 2024 року становить 1 260 930,00 грн.

Суд враховує, що в матеріалах справи міститься паперова копія електронного листування ОСОБА_1 з невстановленою особо щодо надання інформації про автомобіль марки Tesla Model Y, який, імовірно, замовляв її чоловік, та фотознімки сторінок з інтернет-сайту продажу пошкоджених транспортних засобів щодо автомобіля марки Tesla Model Y, а також паперову копію електронного листування з особистого діалогу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в тому числі щодо пошкодженого автомобіля та варіантів поділу коштів від його продажу (дату такого листування та виготовлення фотознімків не відображено).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 17 квітня 2024 року, 27 серпня 2024 року відбулася перша реєстрація автомобіля марки Tesla модель Model Y, 2022 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_4 . Дата останньої реєстрації - 13 лютого 2025 року в ТСЦ 3245 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного через електронні сервіси та зовнішні ресурси, загальна кількість власників - 2.

Водночас, з копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20 серпня 2024 року № 222, укладеного між ТОВ «Мега Трейд Захід» та ОСОБА_5 встановлено, що продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність транспортний засіб марки Tesla Model Y, 2022 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_4 , який належить ТОВ «Мега Трейд Захід» на праві власності на підставі МД № 24UA205170007747U4 від 22 березня 2024 року, транзитний номер НОМЕР_14 та зобов`язується сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму на умовах договору (пункт 1.1). За домовленістю сторін продаж транспортного засобу вчиняється за 1 169 881,71 грн, без ПДВ.

Судом встановлено, що 22 серпня 2019 року між ТОВ «Фасад» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 164/1ФС, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру в Об`єкті будівництва, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, за умови проведення 100 % розрахунків за цим договором і підписання Акта приймання-передачі та оформлення самостійно покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності. Квартира має наступні характеристики: будівельний номер будинку - АДРЕСА_15 , орієнтовна площа - 77,11 кв. м, кількість житлових кімнат - 2 (пункт 1.1, 1.2 договору). У пункті 3.1 договору зазначено, що ціна майнових прав за один квадратний метр квартири становить 495,94 дол. США, що еквівалентно 12 500,00 грн за курсом гривні до долара США, встановленим НБУ, 25,204427 грн за 1 долар США. Орієнтовна загальна ціна майнових прав на квартиру за договором становить 38 242,29 доларів США, що еквівалентно 963 875,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 160 645,83 грн, згідно офіційного курсу НБУ.

29 травня 2023 року між продавцем ТОВ «Фасад» та покупцем ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_2 , що діяв на підставі довіреності, виданої 15 червня 2022 року, посвідченої Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., за реєстровим № 1667, та новим покупцем ОСОБА_7 , укладено Додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 серпня

2019 року № 164/1ФС, відповідно до умов якої сторони домовились змінити одну зі сторін договору, а саме: покупець передав новому покупцю, а новий покупець прийняв від покупця всі права та обов`язки за договором купівлі-продажу майнових прав від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС, укладеним між продавцем та покупцем (пункт 1.1). Сторони також визнали зобов`язання продавця перед новим покупцем за договором такими, що мають бути виконані, а грошові та інші зобов`язання нового покупця перед продавцем, що не виконані на дату укладення цієї додаткової угоди - такими, що підлягають виконанню (пункт 2). Всі платежі, сплачені покупцем на рахунок продавця при виконанні умов договору, зараховуються при укладенні цієї додаткової угоди продавцем на нового покупця (пункт 4).

Судом встановлено, що 15 червня 2022 року ОСОБА_5 надала довіреність ОСОБА_2 на представництво її інтересів у будь-яких підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі у відповідному бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, перед будь-якими фізичними особами-підприємцями, в органах нотаріату, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю, в усіх банківських установах незалежно від форм власності, а також, у разі необхідності, у інших органах та установах, діяльність яких пов`язана із виконанням повноважень, що передбачені нижче у довіреності з питань, пов`язаних із укладенням правочинів (в тому числі попереднього договору купівлі-продажу та в подальшому основного договору купівлі-продажу), спрямованих на придбання будь-якої квартири (майнових прав на квартиру) у будинку, що будується в місті Києві. Довіреність посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., зареєстровано в реєстрі за

№ 1667.

До матеріалів справи також долучено заяву ОСОБА_5 про підтвердження дії довіреності, яка була видана нею та посвідчена 15 червня 2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., за реєстровим № 1667, на ім`я ОСОБА_2 . Заяву посвідчено

11 квітня 2023 року державним нотаріусом Штату Флорида США Козир Т., яка володіє українською мовою.

Суд враховує, що на вказаній заяві проставлено апостиль від 12 квітня 2023 року № 2023-63992 Державним секретарем штату Флорида.

Переклад з англійської мови на українську мову виконано державним нотаріусом Штату Флорида США Козир Т., яка підтверджує, що володію англійською та українською мовами.

У письмових поясненнях ОСОБА_5 від 28 червня 2025 року зазначено, що з 05 травня 2020 року по 2023 рік була зареєстрована як фізична особа-підприємець, мала стабільний дохід та мала можливість надавати синові матеріальну допомогу. Крім того, разоз з покійним чоловіком мала заощадження. За необхідності допомагає синові фінансово. 22 серпня 2019 року між нею та ТОВ «Фасад» було укладено договір № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав на об`єкт будівництва - проект «Будівництво багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_5 », кадастровий номер 8000000000:66:094:00, з орієнтовною загальною ціною майнових прав на квартиру - 38 242,29 доларів США, що було еквівалентно 963 875,00 грн. Надала 25 червня 2022 року своєму синові ОСОБА_2 довіреність на представництво своїх інтересів, у зв`язку із від`їздом до США, а в Києві залишилася квартира, відкрито ФОП та могли виникати будь-які юридичні питання. 11 квітня 2023 року у місті Голлівуд, Штат Флорида США, своєю заявою підтвердила дію вказаної довіреності. 09 травня

2023 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0600 га за 20 100 грн. Також 29 травня 2023 року між продавцем ТОВ «Фасад», ОСОБА_5 та новим покупцем ОСОБА_7 укладена додаткова угода № 1 до Договору від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились замінити одну із сторін договору, а саме: покупець ОСОБА_5 передала новому покупцю ОСОБА_7 , а новий покупець прийняв від покупця всі права та обов`язки за договором від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав. У той же день, після продажу майнових прав, а саме 29 травня 2023 року надала своєму синові ОСОБА_2 згоду на користування та розпорядження грошовими коштами у сумі 38 000,00 доларів США, грошові кошти перебували особисто в нього після проведення цієї угоди. Надала згоду на користування коштами на ремонт земельної ділянки, оздоблення будинку та подвір`я, купівлі меблів. Наприкінці лютого 2024 року ОСОБА_2 знову звернувся з проханням позичити грошові кошти, оскільки йому не вистачало на потреби його родини та необхідністю привести до порядку садовий будинок, який він придбав у травні 2023 року. Оскільки грошові кошти неодноразово надавала, позичити гроші відмовилася, однак, запропонувала продати їй автомобіль Volkswagen ID.4 CROZZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за 10 000,00 доларів США, якщо в нього з`являться гроші, то він зможе викупити автомобіль за ту ж суму коштів. Син порадився з дружиною ОСОБА_1 та погодився на пропозицію. Син продав автомобіль по довіреності за 10 000,00 доларів США, надала йому дозвіл взяти гроші в сумі 10 000,00 доларів США, які знаходилися в Києві, з грошових заощаджень від доходу ФОП, які він періодично знімав та відкладав.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 травня 2020 року щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , дата та номер запису - 05 травня 2020 року № 20710000000030889, основний вид економічної діяльності

- 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються на торгівлі іншими товарами.

Також до матеріалів справи долучено інформацію про систему оподаткування ФОП ОСОБА_5 та Заключні виписки за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року за рахунком ФОП

ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк».

Також до матеріалів справи долучено фотознімки, на яких, серед іншого, зображено автомобіль темного кольору, який має незначні пошкодження, особисті фото ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_4 та умов проживання дитини.

До матеріалів справи також долучено платіжні інструкції про сплату за навчання ОСОБА_4 , платник ОСОБА_2 , отримувач - Школа-ліцей обдаровання, НВЗО КАН, за період з грудня 2023 року по травень 2024 року, та внесків у фонд класу.

Також до матеріалів справи долучено платіжні інструкції за період з грудня 2023 року по грудень 2024 року про оплату за харчування ОСОБА_4 , платник - ОСОБА_2 , отримувач - НВК Домінанта.

З довідки від 19 липня 2024 року, вих. № 19/07, складеної Туристичною компанією «Еліта-Тур», у період з 03 серпня 2024 року по 17 серпня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде перебувати на території країни Болгарія, місто Бяла, табір дитячого відпочинку «Легенда Болгарії». Оплата за відпочинок проведена батьком, ОСОБА_2 в повному обсязі (26 300,00 грн).

В матеріалах справи містяться також платіжні інструкції про здійснення переказу власних коштів ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 , зокрема: 15 жовтня 2024 року у розмірі 14 000,00 грн та

3 000,00 грн, 30 жовтня 2024 року - 3 015,00 грн, 29 вересня 2024 року - 2 010,05 грн, 13 серпня 2024 рок - 1 005,00 грн та 23 травня 2024 року - 402,01 грн.

Суд враховує, що в матеріалах справи також міститься Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 липня 2012 року щодо фізичної особи ОСОБА_2 , тип обтяження - застава рухомого майна - транспортного засобу марки Chevrolet моделі Aveo, номер об`єкта - НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 , на підставі договору від 29 серпня 2007 року

№ 11205608000 про надання споживчого кредиту та заставу майна, укладеного з АКІБ «УкрСиббанк», строк виконання зобов`язання - 29 серпня 2014 року.

Водночас, у довідці АТ «УкрСиббанк» від 21 червня 2012 року зазначено, що 29 серпня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11205608000, за яким заставним майном був автомобіль марки Chevrolet моделі Aveo, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1598, кузов - НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 . Оскільки зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 29 серпня 2007 року № 11205608000 виконано в повному обсязі, у відповідності до статті

28 Закону України «Про заставу», договір вважається таким, що припинив свою дію з моменту припинення основного зобов`язання.

Також з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 жовтня 2015 року № 45661959 встановлено, що 15 жовтня 2015 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3221286801:01:026:0031 за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Майстренко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1344.

До матеріалів справи долучено копію відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Майстренко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1344, укладеного між ОСОБА_23 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0965 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221286801:01:026:0031 (пункт 1). Ринкова вартість земельної ділянки становить 122 652,75 грн, продаж за домовленістю сторін вчиняється за 149 000,00 грн (пункти 7, 8). У пункті 12 договору зазначено, що дружина покупця - ОСОБА_1 , своєю письмовою заявою, справжність підпису на якій 15 жовтня

2015 року посвідчено Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Майстренко В.В., за реєстровим № 1343, дає свою згоду на купівлю чоловіком ОСОБА_2 у спільну сумісну власність вказану земельну ділянку.

Суд враховує, що актуальної інформації про вказану земельну ділянку до матеріалів справи не долучено.

З матеріалів справи також встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року по справі № 755/8046/24 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/8046/24 від 07 червня

2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року по справі 3 755/8517/24 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено дату судового засідання.

Водночас, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі

№ 755/8517/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без розгляду.

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року по справі

№ 755/8046/24 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що особисто знає сторін, ОСОБА_24 її подруга дитинства, зараз вони сусіди. ОСОБА_25 колишній чоловік ОСОБА_24 . На придбання квартири на АДРЕСА_14 грошові кошти надавала матір ОСОБА_24 , самостійно сторони не могли б придбати цю квартиру. Особисто під час передачі грошових коштів та придбання квартири свідок присутня не була.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_24 є її донькою, ОСОБА_25 - зятем. Грошові кошти на придбання квартири надавала, сплачувала забудовнику. Знімала кошти вдруге в 2013 році в сумі

30 000,00 грн. ОСОБА_25 на той час мав роботу, однак про його доходи їй не відомо. До 2021 року вони з донькою мали два магазини, у кожної власний. Однак, дохід від магазинів у них був спільний. Грошові кошти, які надавала доньці для придбання житла, зберігала вдома. За необхідності взяла їх та разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_25 поїхала до банку внести плату за квартиру, особисто до банку їздила лише одного разу. 13 600 доларів США, того дня взяла 570 000,00 грн. В банку не всю суму вносили. В 2012-2013 році донька мала хороший дохід від магазину білизни, приблизно 400 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що особисто знає сторін. ОСОБА_24 є донькою його дружини, а ОСОБА_25 - її чоловік. Через свою дружину надав ОСОБА_24 гроші для купівлі квартири. При передачі коштів особисто присутній не був. Дружина постійно матеріально допомагала їм. Про розмір доходу ОСОБА_25 свідку не відомо.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статей 368, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтями 60, 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (статті 63, 68 СК України).

Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (статті 70, 71 СК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зі змісту пунктів 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року

№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» убачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 520/1740/15-ц об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року по справі № 6-47цс16, 24 травня 2017 року по справі

№ 6-843цс17.

У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 зроблено висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року за № 711/2302/18 зроблено висновок: «Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно вимог первісного позову суд зазначає таке.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 жовтня 2010 року. Станом на дату розгляду справи шлюб не розірвано.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що за час шлюбу сторони набули спільне майно.

Щодо вимоги первісного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та поділу такого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 04 грудня 2013 року на підставі договору міни від 04 грудня 2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., зареєстровано в реєстрі за № 3682.

Суд враховує, що первісний договір купівлі-продажу заставної № 333-12-БВ укладено між Пайовим венчурним інвестиційним фондом «ІнтегралБудІнвест» та ОСОБА_1 18 липня 2012 року, тобто, у період перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Також у пункті 4.5 договору міни від 04 грудня 2013 року зазначено, що оскільки заставна придбана ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу, цей договір укладається за згодою другого з подружжя ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчена

18 липня 2012 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М., за реєстровим № 996, яка стане власністю ОСОБА_1 в результаті обміну на Заставну, належатиме ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, як така, що набута під час шлюбу.

Таким чином, станом на дату набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна сторони визнали та підтвердили, що таке майно належить їм на праві спільної сумісної власності, як таке, що набуте під час шлюбу.

У заявах по суті справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 заявляла, що вказана квартира придбана за рахунок її власних коштів (доходів від підприємницької діяльності), заощаджень її батьків, вітчима, а також за кошти, отримані у позику від подруги матері.

Як уже зазначалося раніше, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні докази про придбання спірної частини квартири за особисті кошти ОСОБА_1 , зокрема, про передачу грошових коштів ОСОБА_9 (матері позивача та свідку по справі), ОСОБА_10 (вітчимом позивача та свідком по справі) чи отримання грошових коштів у позику у подруги матері позивача ОСОБА_11 , а саме банківських документів, розписок, нотаріально посвідчених заяв, договору дарування тощо.

При цьому, вказані особи перебувають у родинних відносинах й зацікавлені у вирішенні спору на користь позивача за первісним позовом.

Так само в матеріаліх справи відсутня будь-яка інформація про доходи сторін, їх розмір чи відсутність такого доходу у будь-кого зних, їх власні заощадження тощо у період придбання спірного майна.

Факт сплати ОСОБА_1 відповідних періодичних платежів на виконання вимог договору свідчить про виконання стороною такого договору власних зобов`язань, та не може слугувати безумовним підтвердженням придбання майна за особисті кошти.

Отже, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана у період шлюбу та, в силу положень статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя, тому у сторін виникло право на частку в такому майні.

Сторонами не спростовано презумпцію спільного майна, підстав для зміни розміру частки кожного з подружжя судом не встановлено, тому частка у такому майні є рівною, по щодо кожного.

Щодо вимоги первісного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,06 кв. м. та поділу такого майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,06 кв. м та поділити таке майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ).

На обґрунтування заявленої вимоги зазначила, що 26 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_2 уклав попередній договір № 3101/ ДН11/032 купівлі-продажу квартири із забудовником АТ «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «ОРЛАНДО». Вартість житлового приміщення за попереднім договором сплачена подружжям в повному обсязі. Станом на дату звернення до суду право власності не зареєстровано, оскільки будинок не введено в експлуатацію.

Як зазначалося раніше, з матеріалів справи встановлено, що 26 серпня 2021 року між АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» (сторона-1) та ОСОБА_2 укладено попередній договір № 3101/ДН11/032 купівлі-продажу квартири. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М., зареєстровано в реєстрі за

№ 1159.

Суд також враховує, що у пункті 8.6 вказаного договору зазначено, що останній укладається за згодою його дружини ОСОБА_1 , справжність підпису на заяві посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М. 26 серпня 2021 року за реєстровим № 1158.

Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов`язувалися укласти основний договір на умовах, передбачених договором, протягом 180 робочих днів із дня реєстрації Стороною-1 права власності на об`єкт в державному реєстрі та за умови виконання ОСОБА_2 вимог розділу 4 договору.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , згідно з умовами договору, здійснив повну оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок у сумі 1 917 984,40 грн на квартиру АДРЕСА_12 , про що свідчить відповідна довідка від 05 серпня 2022 року.

Водночас, суд враховує, що відомостей про укладення основного договору купівлі-продажу житлового приміщення матеріали справи не містять.

Згідно із частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується під час укладення договорів одним з подружжя.

Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня

2023 року в справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15 (провадження № 14-712цс19), а також у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року в справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18).

Як встановлено судом, попередній договір купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2021 року

№ 3101/ДН11/032 укладеного ОСОБА_2 за згодою його дружини ОСОБА_1 , про що зазначено у тексті такого договору.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо.

Сутність попереднього договору полягає у виконанні таких функцій: спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку; фіксація умов основного договору.

Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Одним із завдань попереднього договору є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення попереднього договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про введення житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_11 в експлуатацію та реєстрацію права власності АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_16 , в державному реєстрі.

Таким чином, обставина, яка визначена підставою для укладення основного договору купівлі-продажу, ще не виникла, основний договір купівлі-продажу між сторонами попереднього договору не укладено.

Отже, підстави для визнання об`єкту нерухомого майна - житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,06 кв. м спільною сумісною власністю подружжя та поділу такого майна у порядку поділу спільного майна подружжя відсутні, оскільки право власності на об`єкт нерухомого майна ще не виникло.

До матеріалів справи також не долучено будь-яких актів приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомого майна за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2021 року

№ 3101/ДН11/032, укладеного між АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» та ОСОБА_2 . У судовому порядку право ОСОБА_2 на майнові права на об`єкт нерухомого майна визнано не було, матеріали справи відомостей не містять.

Таким чином, майнові права на об`єкт нерухомого майна належать АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо», а сторони попереднього договору купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2021 року № 3101/ДН11/032 лише погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в строк та на умовах, визначених таким договором.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 лютого 2016 року у справі

№ 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі

№ 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі

№ 6-1111цс16, а також постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Водночас частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Факт укладення між АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» та ОСОБА_2 попереднього договору купівлі-продажу квартири не породжує переходу до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як членів подружжя, майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 у складі проекту «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами».

З огляду на викладене підстави для визнання права на частку майнових прав за попереднім договором купівлі-продажу квартири відсутні, оскільки такий договір є договором про наміри укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу та не надає не стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо, відповідно до положень статті 635 ЦК України.

Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від

22 січня 2025 року по справі № 753/7776/22.

Також з урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнання особистої приватної власності позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на майнові права на квартиру АДРЕСА_12 .

Водночас, у зв`язку з укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2021 року № 3101/ДН11/032 та сплатою грошових коштів в розмірі 1 917 984,40 грн за цим договором ОСОБА_1 не позбавлена можливості в порядку поділу майна подружжя порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів або в разі укладення основного договору купівлі-продажу пред`являти вимоги щодо права на частку у придбаній квартирі. Таких вимог у даному провадження позивачем ОСОБА_1 заявлено не було.

Щодо вимоги первісного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закінченого будівництвом об`єкту - садового будинку, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 119,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19., та поділу такого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) та вимоги зустрічного позову про визнання вказаного майна особистою приватною власністю ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами, що 09 травня 2023 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169 площею 0,06 га за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_14 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 травня

2023 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Дядюк Г.Д., зареєстровано в реєстрі за № 454.

Суд враховує, що вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки містить положення про те, що дружина покупця, ОСОБА_1 , у своїй заяві, справжність підпису на якій засвідчено Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Дядюк Г.Д., 09 травня

2023 року за реєстровим № 453, дає згоду на купівлю чоловіком зазначеної земельної ділянки за ціну та на умовах на його розсуд (пункт 4.5 договору).

Також 02 червня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Документів, що слугували підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна: документу, що підтверджує присвоєння закінченого будівництвом об`єкту адреси (витяг з ЄДЕССБ) від 07 березня 2023 року серії AR01:3127-6277-2534-1955, Витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ серії ІУ101230530997, Технічного паспорту від 29 травня 2023 року серії ТІ01:2527-5298-3602-0885, до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, станом на дату набуття права власності на вказані об`єкти нерухомого майна сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, доказів його придбання за особисті кошти будь-кого з подружжя до матеріалів справи не долучено.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169 площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_20., та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , придбані сторонами у період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що вартість вказаного майна становить 2 330 083,00 грн. На придбання такого майна використано кошти подружжя лише в сумі 940 476,20 грн. Водночас, решту коштів на благоустрій території домооволодіння та проведення ремонтних робіт вказаного майна надавала його матір ОСОБА_5 , зокрема, кошти в сумі

38 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 389 606,80 грн за офіційним курсом НБУ. Вказані кошти передані ОСОБА_2 внаслідок відчуження ОСОБА_8 майнових прав додаткову угоду № 1 до Договору від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якої первісний покупець ОСОБА_5 передала новому покупцю ОСОБА_7 всі права та обов`язки за Договором від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав. Тому кошти в сумі 38 000,00 доларів США не належать до спільної сумісної власності подружжя, є особистою власністю позивача, в рахунок чого його частка підлягає збільшенню.

З огляду на викладене та надані позивачем за зустрічним позовом висновки про ринкову вартість майна, ОСОБА_2 визначено, що загальна вартість майна, яке має залишитися у власності відповідача за зустрічним позовом складає 5 692 000,00 грн. Вартість майна, яке має залишитися на праві власності позивача становить 5 635 083,00 грн, з яких 1 389 606,80 грн - грошові кошти, які надала мати позивача ОСОБА_8 та є особистою власністю ОСОБА_2 . Отже, загальна вартість майна, яке має залишитися на праві власності позивача, у грошовому виразі становить 4 245 476,20 грн. У зв`язку із чим позивач за зустрічним позовом вважає за доцільне визначити у порядку поділу спільного майна подружжя:

1) визнати за відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5 092 000,00 грн з усіма меблями, технікою та посудом, що знаходиться в квартирі, вартістю 600 000,00 грн;

2) визнати за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,06 кв. м вартістю 3 305 000,00 грн, на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 2 245 783,00 грн, земельну ділянку загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 3221281201:02:001:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 84 300,00 грн.

Як уже зазначалося раніше, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У матеріалах справи відсутні докази здійснення сторонами витрат на ремонт та оздоблення будинку та подвір`я після дати набуття права власності, зокрема, в сумі 38 000,00 доларів США. Також позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано доказів передачі грошових коштів у заявленому розмірі ОСОБА_5 (новим покупцем за договором від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС ОСОБА_7 ), а саме банківських документів, розписок, нотаріально посвідчених заяв. Також суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей про сплату ОСОБА_5 грошових коштів за договором від 22 серпня 2019 року № 164/1ФС купівлі-продажу майнових прав, а саме в сумі

38 000,00 доларів США.

При цьому, ОСОБА_5 перебуває у родинних відносинах з позивачем за зустрічним позовом та зацікавлена у вирішенні спору на його користь.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не спростовано презумцію рівності часток подружжя у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером

№ 3221281201:02:001:0169, площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_21., та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд також враховує, що відповідач за зустрічним позовом заперечувала проти запропонованого позивачем за зустрічним позовом варіанту поділу майна подружжя, вважає його необґрунтованим.

Щодо вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіля марки Volkswagen моделі ID.4 CROZZ та поділу такого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) суд зазначає таке.

Як уже зазначалося раніше, 09 червня 2023 року між ТОВ «4Колеса» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 231, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця автотранспортний засіб Volkswagen ID.4 CROZZ Pure+, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, 2022 року виготовлення. За ціною 1 106 000,00 грн

З копії квитанції (платіжної інструкції, дата та номер не зазначені), встановлено, що ОСОБА_2 вніс на рахунок ТОВ «4колеса» грошові кошти в сумі 1 106 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за авто Volkswagen ID.4 CROZZ Lite Pro НОМЕР_8 зг. рах. № 250 від 09.06.2023, без ПДВ, Платник ОСОБА_2 , НОМЕР_9 ».

Таким чином, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що у період шлюбу сторони набули право власності на транспортний засіб Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 .

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про придбання останнього за особисті кошти будь-кого з подружжя.

Водночас, з копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23 лютого 2024 року

№ 8046/2024/4340284 встановлено, що ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_22 на підставі доручення, передав у власність (продав) ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_2 на підставі доручення, транспортний засіб марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 14 червня 2023 року в ТСЦ 8045, за ціною 49 000,00 грн

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 13 червня 2024 року та від 17 квітня 2025 року, 14 червня

2023 року зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору. Остання реєстрація транспортного засобу проведена 23 лютого 2024 року у ТСЦ 8046 по договору, укладеному в ТСЦ, загальна кількість власників - 2.

Станом на дату розгляду даної справи власником транспортного засобу марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 лютого 2024 року серії НОМЕР_10 , орган реєстрації - ТСЦ 8046.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу ОСОБА_1 зазначила, що згоди на відчуження автомобіля не надавала. Проте, транспортний засіб перебуває в користуванні відповідача.

Згідно із частинами першою та другою статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У випадку, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від

28 серпня 2025 року у справі № 242/812/23 (провадження № 61-10609св24).

Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим із подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23).

Суд враховує, що до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження наявності згоди ОСОБА_1 на відчуження автомобіля марки Volkswagen модель ID.4 CROZZ, 2022 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 .

Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо використання грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 від продажу автомобіля, в інтересах сім`ї, відповідач за первісним позовом вказаного факту не довів. З урахуванням положень частини другої статті 78 ЦПК України, письмова заява ОСОБА_5 (матері ОСОБА_2 та, водночас, нового власника транспортного засобу) не може слугувати достовірним доказом на підтвердження надання згоди ОСОБА_1 на відчуження майна та подальшого використання коштів в інтересах сім`ї.

За таких обставин, оскільки спірний автомобіль відчужено під час перебування сторін у шлюбі, однак, проти волі ОСОБА_1 та не в інтересах сім`ї, у цьому випадку позивач набула право вимагати грошової компенсації вартості своєї частки у спільному майні.

Водночас, звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом ОСОБА_1 заявлено вимогу саме про визнання вказаного об`єкта спільною сумісною власністю подружжя з подальшим поділом у рівних частках, вимогу про стягнення компенсації вартості не заявлено.

Слід також врахувати, що договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23 лютого 2024 року № 8046/2024/4340284, укладений між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_22 на підставі доручення, та ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку не дійсним не було визнано, сторонами чи третіми особами не оспорювався.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та всупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Отже, підстави для задоволення вимоги про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності ОСОБА_1 на частину вказаного автомобіля відсутні, оскільки спірне майно належить третій особі.

Водночас, позивач ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з вимогою про стягнення компенсації 1/2 частини вартості спірного автомобіля.

Щодо вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіля марки Tesla Model Y та поділу такого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач за первісним позовом ОСОБА_1 зазначила, що надала чоловіку 15 000,00 доларів США на придбання автомобіля марки Tesla Model Y. Транспортний засіб придбано через електронний аукціон в Америці та ввезено на митну територію України. Фактично автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача, його технічні характеристики їй не відомі. Поряд з цим 5 000 доларів США відповідач повернув позивачу. Таким чином, вартість майна фактично склала 10 000,00 доларів США, що на момент подання позову до суду еквівалентно 415 000,00 грн.

Водночас, у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що кошти на придбання автомобіля марки Tesla Model Y використано від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:026:0031, яка розташована у АДРЕСА_6 , що перебувала у власності ОСОБА_2 з 15 жовтня 2015 року.

На підтвердження заявлених вимог до матеріалів справи ОСОБА_1 долучено фотознімки, на яких зображено автомобіль чорного кольору, особисте листування сторін щодо поділу автомобіля (без зазначення будь-якої ідентифікуючої інформації), фотознімки із сайту в мережі інтернет щодо продажу пошкодженого автомобіля Tesla модель Model Y на аукціоні (без зазначення будь-яких ідентифікуючих ознак), а також листування ОСОБА_1 із невстановленою особо щодо надання інформації про автомобіль марки Tesla Model Y, який, імовірно, замовляв її чоловік.

Також позивачем за первісним позовом надано копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 жовтня 2015 року № 45661959 на підтвердження набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3221286801:01:026:0031 за адресою: АДРЕСА_6 , та копію відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Майстренко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1344.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження придбання автомобіля марки Tesla модель Model Y ОСОБА_2 у період перебування в шлюбі, зокрема, але не виключно, результатів аукціону, відповідного договору купівлі-продажу, укладеного з проміжною організацію, яка надає відповідні послуги з викупу та транспортування автомобілів, митних декларацій, доказів здійснення відповідних платежів, в тому числі митних (з урахуванням твердження про придбання пошкодженого транспортного засобу на електронному аукціоні за кордоном).

Суд також враховує, що позивач ОСОБА_1 не надала будь-яких ідентифікаційних даних такого автомобіля, правом на звернення до суду з відповідними обґрунтованими клопотаннями про витребування доказів не скористалася.

Також в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:026:0031 за адресою:

АДРЕСА_6 , дати такого відчуження, ціни продажу та подальшого використання коштів від продажу на придбання конкретного об`єкта рухомого чи нерухомого майна.

Водночас, суд враховує, що до матеріалів справи долучено інформацію про автомобіль марки Tesla модель Model Y, 2022 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_4 , який придбала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20 серпня 2024 року № 222, укладеного з ТОВ «Мега Трейд Захід». Автомобіль належав ТОВ «Мега Трейд Захід» на праві власності на підставі МД № 24UA205170007747U4 від 22 березня 2024 року, транзитний номер 03ЕН946.

Таким чином, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено факту придбання членами подружжя автомобіля Tesla модель Model Y.

Отже, вимога первісного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіля марки Tesla Model Y та поділу такого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по ) задоволенню не підлягає.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення.

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підлягають частковому задоволенню.

Слід звернути увагу, що вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя не підлягають задоволенню, оскільки при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна визначається на момент розірвання шлюбу або припинення фактичних шлюбних відносин та є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 61, 69-71, 74 СК України, статтями 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 210175580000.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину закінченого будівництвом об`єкту - садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744817732060.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169 площею

0,06 га за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590313732212.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 210175580000.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на частину закінченого будівництвом об`єкту - садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744817732060.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером № 3221281201:02:001:0169 площею

0,06 га за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590313732212.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_17 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_18 .

Повне рішення суду складено 15 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова