Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №147/518/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/518/26

Провадження № 22-ц/801/1076/2026

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуСправа № 147/518/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Фермерське господарство «Пролісок Люкс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Пролісок Люкс» на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2026 року, постановлену у складі судді Борейко О. Г., дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення, -

в с т а н о в и в :

В березні 2026 року ОСОБА_2 до пред`явлення позову звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Фермерському господарству «Пролісок Люкс» (надалі ФГ «Пролісок Люкс») здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 3,3033 га, кадастровий номер 0524184200:01:003:0093, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_1 , в тому числі вчиняти будь-які дії з підготовки ґрунту, його обробітку, культивації, оранки, дискування чи інших агротехнічних заходів, спрямованих на здійснення такого посіву, незалежно від виду чи призначення культур, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2026 року заяву задоволено в повній мірі.

Прийнята ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,033 га кадастровий номер 0524184200:01:003:0093 та самостійно здійснює її обробіток і засів, однак на зазначену земельну ділянку зареєстровано право оренди за ФГ «Пролісок Люкс» на підставі договору оренди від 09 лютого 2026 року строком на десять років, який як стверджує позивач, він не укладав та не підписував. Існує ризик того, що ФГ «Пролісок Люкс» посилаючись на зареєстроване право оренди, може здійснити посів сільськогосподарських культур та інші агротехнічні роботи на спірній земельній ділянці, що у подальшому може призвести до виникнення додаткових спорів щодо права на врожай, а також істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду про повернення земельної ділянки власнику.

Відтак застосування заходів забезпечення позову є виправданим.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 24 березня 2026 року через систему «Електронного суду» ФГ «Пролісок Люкс», подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції ще до відкриття провадження у справ заборонив реалізацію прав орендаря тобто фактично поставив під сумнів чинність договору до розгляду справи по суті. Однак відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Застосовані судом заходи зводяться до застосування наслідків неукладеності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору. Аналогічна правова позиція міститься в постанові ОП КГС ВС від 17 січня 2025 року у справі № 916/4954/23 де Верховний Суд виснував, що захід забезпечення позову не можу підміняти собою судового рішення.

Заборона посіву, обробітку, будь-яких агротехнічних дій, які вчиняються у зв`язку з укладеним договором оренди є повною забороною господарської діяльності ФГ «Пролісок Люкс» на спірній ділянці ще до вирішення спору по суті, що є неприпустимим.

04 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Гінгуляка О. М., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Основними доводами відзиву є те, що 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 довідався, що на його земельну ділянку зареєстроване речове право, а саме право оренди земельної ділянки. Дата укладення договору оренди 09 лютого 2026 року строком на 10 років з автоматичним продовженням строку дії. Примірник договору оренди земельної ділянки у ОСОБА_1 відсутній, оскільки такий договір ним особисто не укладався. Більше того ОСОБА_1 стверджує, що жодних домовленостей, переговорів та виявлення будь-яких намірів на предмет укладення Договору оренди земельної ділянки з ФГ «Пролісок Люкс» у нього не було, хто саме підписував договір оренди заявнику не відомо, а тому є наявні ознаки підроблення підпису в договорі, у зв`язку з чим він має намір провести в межах розгляду цивільної справи почеркознавчу експертизу. Відповідач в свою чергу не спростував факту наявності в заявника примірника договору оренди. Представником заявника було двічі направлено запит до ФГ «Пролісок Люкс» для надання примірника договору оренди землі від 09 лютого 2026 року, однак було відмовлено надати примірник договору.

Таким чином, виявлене порушення в частині укладеного договору оренди земельної ділянки та проведення державної реєстрації такого права порушує права та інтереси ОСОБА_1 як власника земельної ділянки на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Наявне обмеження в частині заборони обробітку та засіву спірної земельної ділянки є тимчасовим явищем та ніяким чином не обмежує ведення господарської діяльності. Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обмежено тільки обробіток спірної земельної ділянки, а не заборона ведення відповідачем господарської діяльності в цілому.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року (у справі № 147/618/26) відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ФК «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди, тобто спір вирішується по суті.

Одночасно у відзиві на ставиться питання про поновлення строку на його подання, мотивуючи це тим, що ухвала про відкриття апеляційного провадження Вінницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року в систему «Електронний суд» представнику ОСОБА_1 адвокату Гінкуляку О. М. надійшла 28 березня 2026 року (вихідний день), фактично представник ознайомився з нею та апеляційною скаргою 30 березня 2026 року (перший робочий день після вихідного, а тому вважає, що строк пропустив з поважних причин.

В судовому засіданні представник відповідача ФГ «Пролісок Люкс» адвокат Тимощук Є. С. не заперечував проти поновлення строку на подання відзиву, тому апеляційний суд дійшов висновку про поважність пропуску строку.

В судовому засіданні представник ФК «Пролісок Люкс» адвокат Тимощук Є. С. підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гінгуляк О. М. заперечили проти апеляційної скарги просили оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13985/19 зазначено, що заходи забезпечення позову не повинні призводити до фактичного задоволення позовних вимог до вирішення спору по суті, а також не повинні створювати надмірні обмеження для іншої сторони.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності ризику здійснення відповідачем посіву сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, що у подальшому може ускладнити виконання рішення суду. Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 761/46285/18 зазначено, що забезпечення позову не може бути способом попереднього вирішення спору та не повинно підміняти собою судове рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації права оренди, а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Разом з тим, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді заборони ФГ «Пролісок Люкс» здійснювати будь-які агротехнічні роботи на спірній земельній ділянці, у тому числі посів, обробіток ґрунту, культивацію, оранку, дискування та інші дії, є надмірним та таким, що не відповідає принципу співмірності.

Фактично зазначений захід повністю позбавляє відповідача можливості користуватися земельною ділянкою та реалізовувати свої права, що випливають із зареєстрованого речового права оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що така заборона носить всеохоплюючий характер та фактично означає повне припинення господарської діяльності відповідача щодо спірної земельної ділянки на невизначений строк – до вирішення спору по суті.

За своєю суттю та правовими наслідками такий захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки повністю виключає можливість відповідача здійснювати користування земельною ділянкою.

Доводи відповідача про те, що у разі здійснення посіву можуть виникнути додаткові спори щодо права на врожай, не можуть бути підставою для застосування такого обмежувального заходу, оскільки сам по собі ризик виникнення інших спорів не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду у справі, яка наразі розглядається.

Отже, суд апеляційної інстанції виснує, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, порушує баланс інтересів сторін, є фактично тотожним задоволенню позовних вимог та застосований без належного обґрунтування наявності реальних ризиків невиконання рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання застосування заходів забезпечення позову, що призвело до постановлення невірної ухвали про забезпечення позову.

Тому ухвала Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2026 року підлягає скасуванню з постановлення нового судового рішення: про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Пролісок Люкс» задовольнити.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк