Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №751/430/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 14 квітня 2026 р.

Справа: №751/430/26

Суддя: Топіха Р. М.

Справа №751/430/26

Провадження №3/751/434/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2026 року о 03 годині 26 хвилин у місті Чернігові по

вул. Лісковицька, 32, ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі марки «Toyota Avensis» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Чернігівським районним судом Чернігівської області від 12 лютого 2024 року строком на 36 місяців, правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 4733472, чим порушив вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху.

02 березня 2026 року захисник подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його хворобою.

У судовому засіданні 23 березня 2026 року особа, щодо якої складений протокол, ОСОБА_1 пояснив, що він повинен був їхати з міста Суми в Чернігів на склад за зимовою гумою на автомобіль разом з напарником, однак останній отримав контузію, тому вирішив поїхати один. Його зупинили працівники патрульної поліції та склали протокол. З рішенням суду про позбавлення його права керування транспортними засобами був ознайомлений, брав участь у судовому засіданні в апеляції. Назад в місто Суми його відвіз син.

Захисник повідомив, що 05 березня 2026 року він направив запит до командира військової частини НОМЕР_2 щодо надання інформації на підтвердження виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , а саме керування транспортним засобом в умовах крайньої необхідності, оскільки на час розгляду справи відповіді ще не отримав, просив відкласти розгляд справи.

Згідно з довідкою від 01 квітня 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Топіхи Р.М. на лікарняному.

Захисник у судовому засіданні від 15 квітня 2026 року просив долучити до матеріалів справи лист заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 28 березня 2026 року.

У судові засідання 04 лютого, 02 березня, 01 квітня

та 15 квітня 2026 року особа, щодо якої складений протокол,

ОСОБА_1 не з`являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.

З огляду викладене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов`язковою.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.1.а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справах «Коробов проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Лавенте проти Латвії» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення від 02 січня 2026 року серії ЕПР 1 № 557040; - копію постанови від 15 травня 2025 року серії ЕНА № 4733472 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозапис до протоколу ЕПР 1 № 557040 від 02 січня 2026 року; - копію постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від

05 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП; - копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року; - реєстраційну картку на транспортний засіб, та дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Зважаючи на неможливість виклику судом правопорушника в строки, передбачені ч. 1 ст. 277 КУпАП, внаслідок неприбуття до суду особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, суд був позбавлений можливості об`єктивно розглянути справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП у строк, визначений ст. 38 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки, з моменту вчинення правопорушення минуло більш ніж три місяці, тобто на момент розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 38, 126, 247 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Р.М. Топіха

Оригінал: reyestr.court.gov.ua