Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №752/7510/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7510/26

Провадження № 2-о/752/286/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Хоменко В.С.,

за участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою в якій просить: видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , встановивши заходи тимчасового обмеження його прав у спосіб заборони строком на шість місяців: наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , навчання, роботи, інших місць частого відвідування її та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб; особисто і через третіх осіб розшукувати її та малолітнього сина ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

ОСОБА_1 заяву обґрунтовує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , у якому народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом недовгого подружнього життя вона ставала жертвою системного домашнього насильства, яке щодо неї вчиняв колишній чоловік.

Під час спільного проживання з ОСОБА_3 останній постійно створював їй та сину нестерпні умови проживання, кричав, погрожував, приходив додому в нетверезому стані, створював ситуації, що ставили безпосередню небезпеку для її та малолітньої дитини життя та здоров`я.

Також заявник зауважує, що ОСОБА_3 виявився кримінальним злочинцем, був неодноразово засуджений за вчинення злочинів у Німеччині та Хорватії, та після виходу з в`язниці знову почав погрожувати їй фізичною розправою, в зв`язку із чим 25.02.2026 року зареєстроване відповідне кримінальне провадження.

ОСОБА_1 вказує, що наявні ризики вчинення щодо неї та її сина психологічного насильства зі сторони кривдника, що також не виключає ризиків вчинення фізичного насильства або спроб неправомірно утримувати у себе дитину.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить заяву задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2026 року відкрито провадженняв справі. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримала подану заяву в повному обсязі, яку просила задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 05.03.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.09.2025 року в справі № 752/6269/25.

В шлюбі народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 неодноразово засуджений за вчинення злочинів на території Німеччини та Хорватії і має історію судимостей, в тому числі й за вироком Райнного кримінального суду в м. Загребі Республіки Хорватія від 15.06.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з несанкціонованим виробництвом і обігом наркотиків і незаконним зберіганням, виготовленням і придбанням зброї та вибухових речовин.

19.09.2023 року ОСОБА_3 звертався до Інституту клінічної психології (Клініки невідкладної психіатрії).

Також ОСОБА_1 неодноразово зверталася за підтримкою та допомогою через домашнє (психологічне) насильство ОСОБА_3 до Автономного жіночого дому м. Загреб, Хорватського правового центру, Громадської організації «Будь активною. Будь емансипованою».

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ кримінального провадження: 12026105010000123) від 25.02.2026 року Голосіївським УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 з приводу погроз фізичною розправою від колишнього чоловіка.

Згідно з психологічним висновком від 10.11.2025 року за результатом проведення комплексного психологічного дослідження ОСОБА_1 , на момент обстеження вона перебуває в тяжкому психологічному стані, який характеризується високою тяжкістю із постійним відчуттям погрози, що свідчить вона тривалий час зазнавала системного психологічного тиску й контролю. ОСОБА_1 рекомендується, зокрема: безпека, психологічна допомога, юридично-соціальна опора.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно дост. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 07.12.2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

За тлумаченням ст. 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов`язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.

У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Opuz v. Turkey, no. 33401/02, 09.06.2009 року) суд дав характеристику зобов`язань держави у зв`язку з насильством в сім`ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши відповідальність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.

Суд проголосив, що нездатність держави захистити жінок від домашнього насильства порушує їх право на рівний захист перед законом, навіть за відсутності наміру такої дискримінації. У рішенні Європейського Суду по справі Б. проти республіки Молдова (п. 51), та інших справах Європейський Суд також вказує, що необхідно визначити, чи національна влада знала чи повинна була знати про насильство, від якого потерпала заявниця, та про загрозу повторного насильства, і у випадку якщо так, то чи були вжиті всі розумні заходи для її захисту та покарання винного.

Відповідно до п. п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» настрок від одного до шести місяців.

Виходячи з результату аналізу норм закону, які регулюють спірні правовідносини, а також встановивши, що докази, надані на обґрунтування заявлених вимог вказують безумовно на вчинення ОСОБА_3 фізичного насильства стосовно заявника та її сина в розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначають ризики продовження чи повторного вчинення фізичного насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, дійшов висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 350-1-350-6, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис строком 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визначити тимчасові обмеження:

заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб;

заборонити особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Хоменко В.С.