Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №731/51/26 — Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/51/26

Провадження №2/731/138/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Смаглюк В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2026 року від позивача ОСОБА_1 через канцелярію Варвинського районного суду Чернігівської області надійшов позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 02 лютого 2022 року між нею та відповідачем укладено шлюб. До укладення даного шлюбу у них народилася спільна дитина – донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що на момент звернення до суду сторони по справі проживають окремо, спільне господарство не ведуть та не пов`язані спільним побутом, позивачем здійснюються заходи щодо розірвання шлюбу. Між сторонами відсутня добровільна домовленість щодо участі відповідача в утриманні їх спільної доньки. Стороною позивача зазначено, що відповідач періодично надає матеріальну допомогу на утримання доньки, проте така допомога не є систематичною. Позивач повідомляє суд, що має постійне місце роботи, відсутнє у власності житлове приміщення та транспортний засіб, що для забезпечення комфортного життя потребує додаткових витрат. Разом з тим відповідач є працездатного віку, має гарний стан здоров`я та працює у СТОВ «ДРУЖБА-НОВА» на посаді керівника економічного відділу та має у власності житловий будинок, легковий автомобіль. За житло, що орендує у с-щі Варва відповідач, орендну плату повністю компенсує роботодавець, а також у відповідача відсутні особи які перебувають на його утриманні та відсутні стягнення за виконавчими провадженнями.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення до суду з цим позовом між сторонами не досягнуто згоди, щодо виконання відповідачем свого обов`язку по утриманню дитини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти в примусовому порядку та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 12 березня 2026 року.

26 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що є батьком малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та бере участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні. Відповідач вказує, що позовні вимоги про визнання аліментів на утримання нашої спільної дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття – визнає. Зазначає, що після припинення спільного проживання сторін добровільно та систематично надавав матеріальну допомогу позивачу на утримання їхньої дитини, тож ухилення від виконання обов`язку щодо утримання дитини не було. Щодо матеріального стану сторін відповідач повідомляє, що твердження позивача про наявності у нього у власності власного житлового будинку не відповідає дійсності, оскільки йому належить 1/4 частки квартири у м. Слов`янськ, що є об`єктом спільної часткової власності та не забезпечує його окремим самостійним житлом. На даний час позивач працює у с-щі Варва та орендує житло за місцем роботи, що частково компенсується роботодавцем. В особистій власності має автомобіль придбаний до укладення шлюбу з відповідачем. Разом з тим вказує, що у 2024 році сторонами у справі було придбано автомобіль, що був зареєстрований на матір позивача, однак фактично використовується позивачем, що відображено у її щорічній декларації як державного службовця. Щодо власного доходу вказує, що має стабільний щомісячний дохід, за рахунок якого він здійснює та може в подальшому здійснювати виплати коштів на утримання їхньої з позивачем дитини. Додатково повідомляє суд, що також на постійній основі надає матеріальну допомогу своїм батькам. Щодо судових витрат вважає, що заявлений розмір витрат є завищеним з огляду на характер спору, крім того понесення таких витрат не було підтверджено документально.

Тож просить суд стягнути з нього 1/4 частку усіх видів його заробітку доходу але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з урахування положення ч. 5 ст. 183 СК України до досягнення дитиною повноліття, а в разі стягнення з нього на користь позивача витрат на правову допомогу зменшити їх розмір до 1 000 грн.

09 березня 2026 року позивач звернулася до суду з відповіддю на відзив на позовну заяву в якій вказала, що доводи відповідача не заслуговують на увагу. На обґрунтування вказаної позиція позивач зазначає, що відповідач не заперечує щодо заявленого позивачем розміру аліментів що становить 1/4 частки заробітку, доходу щомісячно починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, однак у прохальній частині відзиву не вказав, що такий розмір не може бути меншим ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що загалом чітко регламентовано положенням абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим відповідачем заявлено, що розмір майбутніх платежів необхідно обмежити розміром 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що передбачено положенням ч. 5 ст. 183 СК України. Проаналізувавши сторона позивача зауважує, що застосування обмеження максимальної межі розміру аліментів на одну дитину у розмірі 10 прожиткових мінімумів, застосовується виключно у категоріях справ про стягнення аліментів розгляд яких здійснюється у наказному провадженні, та не застосовується при розгляді справ про стягнення аліментів у позовному провадженні, що має місце у межах даної цивільної справи. Позивач вказала щодо інших тверджень відповідача в частині його майнового стану, його добровільної участі в матеріальному забезпеченні доньки та утримання ним батьків, з огляду на відсутності заперечень проти розміру аліментів у частці 1/4 заробітку, доходу, є такими, що не впливають на вирішення спору та є такими що фактично визнані стороною. Разом з тим позивачем все ж зазначається, що автомобілем матері користується епізодично для задоволення особистих потреб і базових потреб дитини, проте жодним чином не свідчить про перебування такого активу у власності чи про надмірний рівень її матеріального добробуту. Щодо твердження відповідача про участь у матеріальному забезпеченні своїх батьків, позивач наголошує, що така фінансова підтримка має виключно добровільний характер, адже не підтверджена доказами, що свідчили б про виникнення законодавчого обов`язку щодо такого утримання, та не може бути підставою для обмеження права дитини на належний рівень матеріального забезпечення. Щодо твердження відповідача про те, що спільне проживання та ведення спільного господарства припинилося у березні 2025 року є необґрунтованим, а перерахування коштів відповідачем є формою виконання його обов`язку, що може здійснюватися як під час спільного проживання так і після його припинення і не доводить розпаду сім`ї саме в березні 2025 року.

12 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи (а.с. 99), з метою написання заперечень на відповідь на відзив, у зв`язку з цим розгляд справи було відкладено до 01 квітня 2026 року.

Судове засідання 01 квітня 2026 року було відкладено з метою отримання від позивача документального підтвердження витрат які систематично витрачались на дитину, та від відповідача довідки про доходи з місця роботи про отримання заробітної плати за останній календарний рік.

15 квітня 2026 року стороною позивача заявлено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та допит свідка. У вказаному клопотанні зазначає, що вжила всіх можливих заходів для збору та систематизації вказаних доказів на підтвердження витрат на дитину. Однак зазначає, що не має звички зберігати кожен фіскальний чек, а також зауважує, що при здійсненні розрахунків у безготівковій формі нею не зазначалося конкретне цільове призначення платежів. Зазначає, що це пояснюється тим, що її дії були спрямовані на забезпечення потреб дитини, а не для збирання майбутньої доказової бази. Разом з цим вказує, що працює у Прилуцькому РВП ГУНП в Чернігівській області та у зв`язку із службовою зайнятістю виникла гостра потреба у залученні доглядальниці (няні), оплата за її послуги базується на усних домовленостях, тому встановити факт надання послуг, їх обсяг, регулярність та вартість є лише показання доглядальниці (няні), яку сторона позивача просить допитати в судовому засіданні в якості свідка. До вказаного клопотання позивачем додано довідки з ПриватБанку про здійснення покупок у продуктових магазинах; довідку керівника школи-клубу англійської мови ОСОБА_4 та підтвердження відкриття рахунку ОСОБА_4 як ФОП; платіжні інструкції банків про здійснення покупок у аптеках, а також квитанція на суму 28 000 грн з призначенням платежу «сплата за лікування ОСОБА_3 »; квитанції на оплату одягу та іграшок; та квитанції зі скріншотами переписки про сплату оренди та комунальних платежів.

16 квітня 2026 року у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявивив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме довідок про доходи з місця роботи про отримання заробітної плати за поточний та останній календарний рік.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що від шлюбних стосунків з відповідачем вони мають одну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стан здоров`я дитини, платника аліментів та стягувача є задовільний. Дитина не має у власності жодного майна. Стягувач аліментів нерухомого майна, цінного рухомого майна не має, працює, та отримує заробітну плату в розмірі 29 500 грн. Відповідач має у власності квартири та автомобіль. Він працює, отримує заробітну плату близько 80 000 грн на місяць та премії. Відповідач дійсно має батьків та бабусю. З березня 2025 року між сторонами була домовленість про сплату батьком на утримання дитини 20 000 грн. на місяць, що він і виконував. Під час спільного проживання на дитину витрачалось близько 20 000 грн на місяць. На цей час дитини потребує в середньому близько 25 000 грн на місяць. Ці витрати складаються з витрат на харчування, придбання одягу, розваг, відвідування занять з англійської мови, підготовки до школи, оплати садочка, няні, витрат на оренду житла та сплату комунальних послуг. Вказала, що оскільки в позовному провадженні не має обмежень щодо суми стягнення аліментів, то вважає, що відповідач має сплачувати від його доходу.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що від шлюбних стосунків з позивачем вони мають одну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стан здоров`я дитини, стягувача аліментів та відповідача є задовільний. Дитина не має у власності жодного майна. Позивач нерухомого майна, цінного рухомого майна не має, працює, та отримує заробітну плату в зазначеному нею розмірі. Відповідач має у власності квартири та автомобіль, депозити відсутні. Він працює, отримував заробітну плату близько 80 000 грн на місяць (до березня цього року), зараз близько 100 000 грн та премії, які складають близько 400 000 грн на рік. Відповідач має батьків, та бабусю, якій 88 років. З березня 2025 року між сторонами була домовленість про сплату на утримання дитини 20 000 грн. на місяць, що він і виконував. Під час спільного проживання на дитину витрачалось близько 20 000 грн на місяць. На цей час дитини потребує не більше 25 000 грн на місяць. Ці витрати складаються з витрат на харчування, придбання одягу, розваг, лікування. Відповідач вказав, що просить застосувати обмеження у розмірі аліментів зважаючи на те, що в деякі місяці сума відрахувань може перевищити цей розмір, однак, такі аліменти є надмірними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

До укладення даного шлюбу у сторін народилася спільна дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 відповідно, в якому батьками вказані позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 (а.с. 9).

Відповідно до довідки № 649, виданою 11 грудня 2024 року Журавським старостинським округом, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім`ї: дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5), що доводить проживання неповнолітньої дитини разом з позивачем.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

У зв`язку з цим, суд констатує обов`язок відповідача ОСОБА_2 щодо його участі у матеріальному забезпеченні доньки. При цьому, під час визначення розміру аліментів та способу їх стягнення з відповідача суд зобов`язаний також з`ясувати його матеріальний стан та стан здоров`я.

На підтвердження матеріального стану відповідача, судом досліджено копії доказів добровільного перерахування коштів на картковий рахунок позивача, що становить 309 900 грн за період з березня 2025 року по лютий 2026 року (а.с. 29-65), що підтверджує спроможність відповідача сплачувати аліменти, що фактично стороною відповідача не заперечувалося.

На підтвердження платоспроможності відповідача, також ним було подано довідку про доходи з місця роботи про отримання заробітної плати за останній календарний рік та поточний рік. Так, протягом 2025 року відповідач отримав суму сукупного доходу - 3 063 838,01 (1728195,23 заробітна плата + 102844,94 премія), з яких сума до виплати складала - 2 359 155,22, що в середньому на місяць складало - 196 596,26 грн. Протягом трьох перших місяців 2026 року заробітна плата відповідача складала (до виплати) – 109004,13 грн.

Щодо перебування у сторони відповідача у власності рухомого та нерухомого майна, матеріали справи такого підтвердження не містять, однак відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо перебування у його власності квартири та автомобіля.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, суд виходить із того, що відповідач як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її необхідними благами, які потрібні для життя та виховання, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стороною відповідача було визнано.

Однак, суд також враховує при визначенні розміру аліментів положення ч.2 ст. 182 СК України яка наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, поняття «необхідність витрат» слід розуміти як цільову приналежність та об`єктивну потребу у їх здійсненні, а «достатність» є виразом рівня забезпеченості, який гарантує покриття необхідних потреб.

У судовому засіданні позивач вказала, що під час спільного проживання на дитину витрачалось близько 20 000 грн на місяць, на час розгляду справи такі витрати становлять 25 000 грн. Аналогічно, достатньою сумою для утримання дитини відповідач також визначив суму у 25000 грн.

Надані стороною позивача документи, а саме, виписка з карткового рахунку за період з 01.02.2026 по 13.04.2026, довідки та платіжні документи на оплату занять з підготовки до школи, придбання одягу, витрат на оренду житла та лікування дитини, хоча й не мають повної деталізації витрат в розрізі дитина/мати, дають підстави здійснити висновок, про те, що щомісячні витрати на дитину в середньому не перевищують зазначеної сторонами суми у 25 000 грн.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила що близько року надає послуги няні. Оплата становить близько 250 грн на годину. З дитиною перебуває під час повітряної тривоги, у вихідні дні, в разі коли мати працює. Витрати на її послуги становлять 10-15 тисяч грн на місяць.

Однак, суд враховує, що розмір доходу відповідача за 2026 рік складав 196 596,26, отже в середньому, розмір аліментів у місяць міг становити 49 149,06 грн. У поточному році доходи відповідача, зокрема заробітна плата вже збільшилась у порівняння із минулим роком. Відтак, вважати, що аліменти будуть ставати меншими підстави відсутні.

Таким чином, суд констатує, що в разі задоволення позову в повному обсязі, без обмеження максимального розміру аліментів, сума утримання буде у двічі перевищувати розмір необхідних витрат на дитину, та у двадцять разів перевищувати прожитковий мінімум для дитини, встановлений законодавчо.

Суд наголошує, що розмір призначених аліментів має бути необхідним та достатнім, виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим обмежити максимальний розмір аліментів стягнутих з відповідача, а саме не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з огляду на рівний обов`язок матері також фінансово забезпечувати дитину разом з батьком.

Вказана правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у справі №756/6405/24.

Тож суд задовольняє доводи відповідача, щодо застосування обмеження розміру аліментів, у розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності та взаємозв`язку, беручи до уваги факт часткового визнання відповідачем заявлених до нього вимог, враховуючи стан здоров`я дитини, матеріальний стан матері та платника аліментів, а також їх стан здоров`я, беручи до уваги рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, розмір якого буде достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку та належного утримання до досягнення нею повноліття.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, який у даній категорії справ складає - 1 331, 20 грн, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача та стягується з нього в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 259, 260, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко