Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №704/19/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/19/26

Номер провадження 2/704/280/26

15 квітня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., представника позивача – адвоката Павленка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Тального цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення та розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, про зміну способу стягнення та розміру аліментів, посилаючись на те, що згідно судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.01.2026 р. з нього стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 26.12.2025 р. В позові посилається на те, що його дохід має змінний характер, а тому просить змінити спосіб та розмір стягнення з нього аліментів на утримання дітей та стягувати з нього по 10000,00 грн. щомісячно на кожну дитину з врахуванням індексації та до досягнення дітьми повноліття.

12.01.2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено до підготовчого засідання.

21.01.2026 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, вважає, що змінний характер доходу ОСОБА_1 не є підставою для зміни способу і стягнення аліментів.

26.01.2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що 13.09.2019 року визнаний інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 12950 грн.00 грн. Також отримує заробітну плату, працюючи на посаді начальника промислового майданчика в ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». На даний час на підприємстві проходять реорганізація та звільнення працівників, а тому вважає, що він також може втратити роботу. З метою забезпечення дітей належним та безперервним утриманням просить суд задовольнити його позов.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Павленко С.І. позовні вимоги підтримав та просить суд змінити спосіб та розмір стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей та стягувати з нього по 10000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, з врахуванням індексації та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, проте представник ОСОБА_4 – адвокат Ткаченко М.О. 15.04.2026 року подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в якому заперечують щодо задоволення позову.

Також представником відповідачки ОСОБА_5 10.04.2026 року подані додаткові пояснення у справі в яких він зазначає, що позивачем заявлено неналежну позовну вимогу щодо зміни способу стягнення аліментів, оскільки він таким правом не наділений, оскільки відповідно до норм абз.2 ч.3 ст.181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Суд, оголосивши заяву представника відповідачки, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах наданих суду доказів, приходить до такого висновку.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.01.2026 р. з нього стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 26.12.2025 р. ( а.с. 4).

Згідно наданої позивачем інформації про рух коштів по картці за період з 16.01.2025 року по 17.12.2025 року позивач отримував пенсію щомісячно в розмірі 12950 грн.(а.с.31).

Відповідно до Довідки про доходи за період з січня 2025 року по грудень 2025 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата і загальна сума доходу за вказаний період 1418575 грн. 38 коп. (а.с.32).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України).

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Тобто при розгляді позову, заявленого із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Таким чином, зміна способу стягнення аліментів може мати місце тільки за вимогою одержувача аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України, про які суд вказав вище.

Згідно зіст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Із положень частини першої ст.183 СК України слідує, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як передбачено ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. При цьому така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач (його представник) посилається на те, що у нього в майбутньому може змінитися матеріальне становище, внаслідок звільнення його з посади, і його дохід буде становити лише пенсія по інвалідності в розмірі 12950 грн., а тому метою забезпечення дітей належним та безперервним утриманням просить суд фактично зменшити розмір. Тоді як на даний час його середньомісячна заробітна плата становить 118214,61 грн. ( загальна сума доходу за 2025 рік 1418575,38 грн. : 12 місяців =118214,61 грн.) Дані пояснення суперечливі, не підтверджені доказами, і є лише припущеннями позивача та свідчать про його намір зменшити розмір аліментів на утримання дітей, які визначені в судовому наказі.

Отже, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, а навпаки, згідно наданих ним довідки про доходи та інформації про рух котів по рахунку, було встановлено стабільний дохід останнього, вищий за середній в Україні.

Відповідно до судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від №704/1786/25 від 06.01.2026 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища не буде спрямовано на належне забезпечення дітей: доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_3 та суперечитиме їх інтересам.

Крім того, суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини для того з батьків, з ким проживає дитина, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 5 і 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Павленко Сергій Іванович, РНОКПП НОМЕР_2 , 20202, пр.-т Шевченка, 11, літ.Б, м.Звенигородка, Черкаська область.

Відповідачка: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Ткаченко Михайло Олександрович, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя І.В. Москаленко