Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №704/436/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/436/26

15 квітня 2026 р. м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого – судді Дьяченка Д.О.

при секретарі – Табачківській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа Тальнівський відділ ДРАЦСу у Звенигородському районі Черкаської області Київського МУ МЮ України про встановлення факту смерті особи,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, пояснюючи тим, що ОСОБА_2 , в інтересах якого діє заявник ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 в росії Московської області Одинцовський район с. Лапіно, мати ОСОБА_2 померла, причина смерті, згідно з медичними документами, став набряк головного мозку, що розвинувся на фоні хронічних захворювань: судинної деменції, хвороби Альцгеймера. Дана обставина підтверджується довідкою про смерть та медичним свідоцтвом про смерть, що видані органами російської федерації. Після смерті матері відкрилася спадщина, яку ОСОБА_2 як син та єдиний спадкоємець першої черги не може прийняти, оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , видане країною агресором з якою Україна розірвала дипломатичні відносини, а тому даний документ немає жодної юридичної сили на території України. Так, з моменту повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України - 24.02.2022 року, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території російської федерації, не здійснюють державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , яка померла: ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з чим компетентними органами України не проведено реєстрацію її смерті та запис про смерть в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній. Також у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку з припиненням його роботи на території України. Оскільки, Україною розірвано дипломатичні відносини з країною-агресором росією, у заявника відсутня можливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України згідно чинного законодавства. Таким чином, ОСОБА_2 змушений звернутися до суду з даною заявою. Встановлення факту смерті необхідно для оформлення спадщини та подальшого використання свідоцтва про смерть згідно діючого законодавства України.

До початку судовому засідання представник заявника адвокат Тригуб О.М. заяву підтримала повністю та просила суд слухати справу без участі заявника та його представника.

Представник заінтересованої особи до судового засідання не з`явився, хоч про час і місце розгляду справи був завчасно повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про його народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Лащова Тальнівського району Черкаської області, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть виданого «одинцовським управлінням ЗАГС головного управління ЗАГС московської області, російська федерація, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Лащова Тальнівського району Черкаської області померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лапіно Одинцовського району Московської області, російська федерація.

Судом встановлено, що з моменту повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України - 24.02.2022 року, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території російської федерації, не здійснюють державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , яка померла: ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з чим компетентними органами України не проведено реєстрацію її смерті та запис про смерть в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній.

Також судом встановлено, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.

До таких висновків на основі аналізу норм права та фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19, а також Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.

Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.

Оскільки, Україною розірвано дипломатичні відносини з країною-агресором росією, у заявника відсутня можливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України згідно чинного законодавства.

Встановлення факту смерті необхідно для оформлення спадщини та подальшого використання свідоцтва про смерть згідно діючого законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в поряд ку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

01.12.2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким з 29.12.2022 року зупинено дію Конвенції та Протоколу до неї у відносинах російською федерацією та Республікою Білорусь. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Приписами п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, у суду немає сумнівів щодо достовірності та правдивості факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лапіно Одинцовського району Московської області, російська федерація, а тому заяву необхідно задовольнити, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть та в подальшому використовувати дане свідоцтва згідно діючого законодавства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 315, 316, 317 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Тальнівський відділ ДРАЦСу у Звенигородському районі Черкаської області Київського МУ МЮ України про встановлення факту смерті особи - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки с. Лащова, Звенигородського району Черкаської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в с. Лапіно Одинцовського району Московської області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.О. Дьяченко