Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №562/3449/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________

Справа № 562/3449/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

Сарненський районний суд Рівненської області в скВладі:

головуючого судді Слободянюка Б. К.

секретаря судового засідання Кардаш К. О.,

за участю представника позивача адвоката Януля В. С.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Здолбунівської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Здолбунівської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну заяву мотивує тим, що 26.06.2023 року на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу у них з відповідачем є дві дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.06.2018 року народження Здолбунівським районним судом Рівненської області видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання двох дітей.

Дочка ОСОБА_3 залишилася проживати разом з ним, де для неї створено усі належні умови для життя та розвитку, він її самостійно виховує, відповідачка систематично не сплачує аліменти, а тому до моменту погашення заборгованості дочка перебуває повністю на його утриманні.

На сьогоднішній день він є військовозобов`язаним, відтак у зв`язку з вихованням та утриманням дитини бажає у випадку необхідності підтвердити своє право на відстрочку від призову на військову службу з метою забезпечення найкращих інтересів своєї дочки, оскільки крім нього ніхто інший не займається її вихованням та утриманням.

Представник відповідача ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову.

У відзиві вказує, що відповідачка також бере активну участь у вихованні дитини, а саме у фінансовому забезпеченні дитини, сплачує аліменти на її утримання, неодноразово пропонувала забрати дитину закордон, де у неї були б кращі умови для проживання та розвитку, однак позивач категорично проти та забороняв їй бачитись з дочкою, через що вона неодноразово зверталася до органу опіки та піклування з даного питання.

Представник позивача, подав відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідачка не довела належними доказами свої доводи, вказав, що дочка проживає з батьком з 7 років, а мати не знає ні про її стан здоров`я, ні про хобі, смаки та вподобання, не бере участі у вихованні дитини.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися.

Представник третьої особи просив проводити розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2002 року, який розірвано рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26.06.2023 року, яке набрало законної сили.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Позивач разом з дочкою ОСОБА_3 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Здолбунівською міською радою 03.06.2025 року, а також не заперечується сторонами.

Згідно Акта обстеження матеріально-побутових умов та умов виховання сім`ї, який складено Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради 05.06.2025 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В квартирі створені необхідні умови для проживання, дитина має окрему кімнату, яка облаштована відповідно до її вікових потреб, дитина забезпечена усім необхідним для проживання, виховання та розвитку.

Відповідно до судового наказу виданого 11.06.2018 року Здолбунівським районним судом Рівненської області з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з характеристикою виданою Копитківським ліцеєм, ОСОБА_7 навчається в ліцеї з першого класу, за період навчання характеризується позитивно. Проживає двох з татом. Успіхами дитини в школі цікавиться батько, мати не цікавиться та не приймає участі у шкільному житті ОСОБА_8 .

Згідно з довідкою виданої ТОВ «Леонтранссервіс» 09.07.2024 року ОСОБА_1 дійсною працював в ТОВ «Леонтранссервіс» сторожем з 06.01.2017 року на день видачі довідки (09.07.2024 рік). За період з січня 2024 року по червень 2024 року отримав дохід у загальному розмірі 48067 грн 98 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості виданого 09.02.2026 року станом на 01.02.2026 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 становить 24196,66 грн..

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивача, показала, що позивач проживає разом зі своєю дочкою. За їхнім місцем проживання вона відповідача не бачила, після того, як вона виїхала 2017 року.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою позивача, показала, що позивач проживає разом зі своєю дочкою, а відповідача вона не бачила з 2017 року.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що вона проживає разом з батьком, який займається її вихованням, маму майже не пам`ятає, так як не бачила з 2017 року.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів пункту 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

За змістом ст. 315, 318 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів перебування на утриманні, якщо вони мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 СК України сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Натомість, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Спору між сторонами щодо місця проживання дитини немає. При цьому, відповідачка не позбавлена батьківських прав, невизнана безвісно відсутньою або померлою, тобто її права не припинені і необмежені, ані в силу закону, ані за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, під час судового розгляду таких доказів судом не здобуто та позивачем не надано.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Навпаки, встановлено факт часткового матеріального забезпечення.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення не вбачається.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Здолбунівської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса:

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей Здолбунівської міської ради, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 14, м. Здолбунів, Рівненської області, код ЄДРПОУ 43998192.

Суддя: