Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №592/281/24 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/281/24

Провадження №2-др/592/24/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., без фіксації процесуальної дії технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву адвоката Якименко Ольги Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном подружжя автомобіля, поділ автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивує тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2026 р. припинено право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль SKODA Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об`єм двигуна: 1798 куб.см. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 260737 грн. 50 коп. в рахунок грошової компенсації за 1/2 частку неподільної речі автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4231 грн. 14 коп. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль залишено без задоволення. Просить суд: ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 592/281/24 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 30000 грн. 00 коп.

У судове засідання адвокат Якименко О.І. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, заяву просила задовольнити.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України чуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2026 р. припинено право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль SKODA Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об`єм двигуна: 1798 куб.см. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 260737 грн. 50 коп. в рахунок грошової компенсації за 1/2 частку неподільної речі автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4231 грн. 14 коп. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль залишено без задоволення.

Представництво ОСОБА_1 у вказаній справі здійснювала адвокат Якименко О.І., що підтверджується договором про надання правничої допомоги у цивільній справі від 01.05.2023 р.

Згідно довідки від 11.03.2026 р. адвокат Якименко О.І. отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 30000 грн., у якості остаточного розрахунку за договором від 01.05.2023 р.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що послуги адвоката, а також розмір гонорару адвоката Якименко О.І. чітко визначені договором від 01.05.2023 р., підтверджені належними доказами, тому заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 592/281/24 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Якименко Ольги Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном подружжя автомобіля, поділ автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги у сумі 30000 грн. 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Андрій АЛФЬОРОВ