Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №591/989/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/989/26

Провадження № 2-а/591/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , в особі представника – адвоката Маховика Романа Васильовича

до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ,

третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги,6, код ЄДРПОУ 40211137

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

05.02.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 11/25-64 від 20.11.2025. Звертаючись до суду, представник позивача також просив суд поновити строк для звернення до суду з позовом.

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова винесена за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки він не мав умислу на його вчинення, працівники ТЦК наполягали, щоб позивач пройшов військово-лікарську комісію негайно, при цьому він не мав при собі медичної документації, необхідної для проходження ВЛК.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 задоволено клопотання про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк на подання позову, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову правомірною та законною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, відповідає вимогам закону, а справа про адміністративне правопорушення розглянута у порядку статті 268 КУпАП, оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи та клопотань про відкладення розгляду справи на момент її розгляду не подавав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову правомірною та законною.

24.02.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він звертає увагу суду, що повістку від 10.11.2025 позивач не отримував, акт відмови від повістки не містить відомостей, від якої саме повістки відмовився позивач, з направленням на ВЛК позивач не був ознайомлений, тому надані представником позивача докази не можуть бути належними та допустимими та не підтверджують законності рішення суб`єкта владних повноважень.

24.02.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому він підтримує відзив та наполягає на відмові позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заяв про розгляд справи з повідомленням сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Під час судового розгляду встановлено, згідно протоколу № Х 11/25-64 про адміністративне правопорушення від 10.11.2025 о 13 год. 36 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 10.11.2025 №5468829, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено про місце, дату та час розгляду адміністративного протоколу що відбудеться о 14 год 50 хв 20.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі «підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності» стоїть підпис про ознайомлення та отримання примірника протоколу, дата «10.11.2025».

В графі «до протоколу додається» зазначено: направлення на ВЛК, карта медичного огляду, заява, копія паспорту, довідка, облікова карта, копія повістки №5106, копія акту про відмову від повістки, відео з бодікамери, копія з журналу реєстрації.

Відповідно до довідки про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 09.11.2025 о 23 год 49 хв доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником поліції ОСОБА_2 за порушення військового обліку з 03.09.2025 по 02.09.2026, в примітках зазначено «Б/П.Направлений на ВЛК» (а.с. 34).

ОСОБА_1 з 20.05.2009 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_1 була сформована повістка №5106 про те, що йому необхідно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 10.11.2025 о 16 год 00 хв для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, в повістці відсутній підпис про отримання її адресатом (а.с. 32).

10.11.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 складено акт відмови від отримання вказаної повістки (а.с. 32 зі звороту).

Керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано направлення на ВЛК від 10.11.2025 за № 5468829, за яким позивачу належало прибути для проходження медичного огляду до КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської МР за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 2, дата початку медичного огляду «10 листопада 2025 року» (а.с. 34 зі звороту).

Відповідно до заяви, поданої на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.11.2025, ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК у зв`язку з необхідністю зібрати необхідні медичні документи.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК зафіксований в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію під порядковим номером «75» (а.с. 35).

20.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесена постанова № Х 11/25-64 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що 10.11.2025 о 13 год. 36 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступня придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 у формі направлення на ВЛК від 10.11.2025 № 5468829, чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Як свідчить відповідна відмітка, постанову направлено позивачеві 22.11.2025 поштою.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення постанови з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у суду відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова отримана позивачем раніше аніж зазначено у позові, тим більше що питання поновлення позивачеві строку на звернення до суду вирішено при відкритті провадження у справі.

У суду відсутні підстави вважати оскаржувану постанову правомірною та обґрунтованою з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За змістом абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14серпня 2008року №402 (зі змінами від № 4 від 03 січня 2025 року) визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пункт 3.5 глави 3 розділу II).

Згідно із Наказом Міністерства оборони України №262 від 27 квітня 2024 року пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 доповнено підпунктом 2.8.6, яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14 днів.

Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає за об`єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров`я (стану придатності до військової служби) військовозобов`язаного.

Як вбачається із змісту позовних вимог та з наявних у справі документів, обставини щодо категоричної відмови позивача від проходження медичного огляду не підтверджуються.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наданими відповідачами на підтвердження законності оскаржуваної постанови доказами підтверджується, що відповідно до повістки № 5106 позивачу належало з`явитись для проходження медичного огляду 10.11.2025 о 16-00 год до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як згідно направлення № 5468829 позивач був зобов`язаний з 10.11.2025 (без зазначення часу) розпочати проходження ВЛК та прибути до приміщення КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради за адресою: м. Суми, вул. М.Вовчок, 2.

Відповідно до відомостей, занесених до Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду (додаток 12 до Порядку), строк проведення ВЛК ОСОБА_1 згідно направлення № 5468829 визначений з 10.11.2025 до 24.11.2025.

Тобто наявні у справі докази свідчать, що позивачеві запропоновано пройти медичний огляд на визначення придатності до військової служби одночасно у двох різних закладах, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано ОСОБА_1 можливості надати медичну документацію, яка є необхідною для проходження медичного огляду чи призначити проходження огляду на інший день (більш того позивачу був визначений період для проходження ВЛК з до 24.112025), у зв`язку з чим наявні сумніви у дотриманні процедури направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що позивач порушив вимоги абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені оскаржуваної постанови т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 не перевірив усіх фактичних обставин, не з`ясував причин наявних суперечностей, не усунув недоліки складених матеріалів, не оцінив наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та повноти, що призвело до винесення неправомірної постанови.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Так відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у зв`язку з недоведенням відповідачами правомірності свого рішення, неспростуванням належними доказами доводів позивача, викладених у позові, суд вважає недоведеною провину позивача в інкримінованому правопорушенні, яка фактично прирівняна до доведеної невинуватості такої особи, суд вважає встановленим відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП у діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що беззаперечно захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим більше в умовах правового режиму воєнного стану під час збройної агресії проти України, водночас мобілізаційні заходи мають відбуватись виключно у встановленому законодавством порядку, без порушень прав людини, гарантованих Конституцією та Законами України, оскільки порушення мобілізаційної процедури вочевидь не сприятиме поповненню кадрового резерву військових формувань, що матиме негативний вплив на обороноздатність держави.

При ухваленні рішення суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 229, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Маховика Романа Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення № Х 11/25-64 від 20.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 25500,00 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Маховик Роман Васильович, АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги,6, код ЄДРПОУ 40211137.

Суддя Ю.О. Зеря