Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №564/1/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1/26

13 квітня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судового засідання Янчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Костопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив суд стягнути з відповідача загальну заборгованість за кредитним договором в розмірі 39771,73 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що 01 березня 2025 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1519-7430, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Зазначив, що відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 15100 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, промо-ставка 0,6% в день, знижена % ставка 1,% в день, стандартна % ставка 1% протягом перших 180 днів; 0,74% за кожен день починаючи з 181 дня.

Вказав, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 22.10.2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 39771,73 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 14992,40 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 24179,65 грн. заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України - 599,68 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

12.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач не довів що відповідач ОСОБА_1 укладала кредитний договір №1519-7430 від 01.03.2025 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в електронному вигляді та підписувала його, отримувала електронний підпис або електронний цифровий підпис, а також, що позивачем не доведено як факту отримання відповідачем кредиту за спірним договором, розміру такого кредиту, а також наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі зазначеному в позові.

Представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка та її представник, в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

Оскільки, відповідачка будучи належним чином повідомлена про судове засідання, в судове засідання не з`явився, а її представник подав відзив на позовну заяву, то суд приходить до висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 01 березня 2025 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1519-7430 на суму 15100 грн., строком 365 календарних днів зі сплатою відсотків (а.с.12-23).

Встановлено, що вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1519-7430, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до умов вказаного договору позивач відкрив кредитну лінію для відповідача шляхом надання відповідачу грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб відповідача, а відповідач зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані позивачем проценти з користування кредитом у порядку передбаченому цим договором.

Згідно вказаного договору строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, промо-ставка 0,6% в день, знижена % ставка 1,% в день, стандартна % ставка 1% протягом перших 180 днів; 0,74% за кожен день починаючи з 181 дня.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено, що отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15100 грн. підтверджено договором про відкриття кредитної лінії №1519-7430 від 01.03.2025, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, довідкою від 01.03.2025 (а.с.39), листом про успішність перерахування коштів №17301 від 30.10.2025 (а.с.68-72).

Так, відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір від 01 березня 2025 року №1519-7430 було укладено у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Встановлено, що відповідач в порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим в нього перед позивачем виникла заборгованість, загальний розмір якої по вказаному договору станом на 22.10.2025 становить 39771,73 грн., що складається: основний борг - 14992,40 грн.; залишок відсотків - 24179,65 грн.; залишок відсотків за ст.625 ЦК України - 599,68 грн. (а.с.40-43).

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положення ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є обґрунтованими, однак суд не погоджується з розміром заборгованості.

Так, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 від 13.07.2022.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Встановлено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача не підлягає до стягнення комісія за надання кредиту в сумі 2265 грн. та відсотки відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 599,68 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1519-7430, в сумі 36907,05 грн. (39771,73 - 2265 - 599,68).

Щодо стосується заперечень представника відповідача викладених у відзиві на позовну заяву то суд зазначає наступне.

Так, пунктом 12.9.1 кредитного договору обумовлено, що договір у сукупності з правилами становили єдиний договір і визначали усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи договір, позичальник підтверджував попереднє ознайомлення з правилами, розміщеними на веб-сайті кредитодавця, повне розуміння їх умов, згоду на неухильне дотримання договору та добровільне й усвідомлене прийняття його правових наслідків. Також позичальник підтверджував, отримання інформації, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою п`ятою статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ст.ст. 9, 25 Закону України "Про споживче кредитування" на вебсайті кредитодавця, що забезпечувало вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Зазначалося й про те, що договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальником/відповідачкою на сайт кредитодавця, без отримання відповідачкою умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачкою одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Позивач покликається на те, що перерахування суми кредиту за кредитним договором здійснювалося не безпосередньо ним, а через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.), котрий видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті.

З метою підтвердження перерахування грошових коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надавались до позову лист-повідомлення ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів за кредитними договорами, довідка про перерахування коштів за договором №1519-7430 від 01.03.2025 і розрахунок заборгованості.

В повідомлені зазначалося про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за такими реквізитами: ID платежу 1566442958; суму 15100 грн. дата прийняття 01.03.2025 14:01; номер договору №1519-7430; номер картки № НОМЕР_1 ; статус: успіх (а.с.68-72).

Номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 вказувалися позичальником/відповідачкою при укладенні вказаного кредитного договору.

Окремо, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачка після його укладення здійснювала погашення заборгованості, а саме 29.03.2025 - 5000 грн.; 30.04.2025 - 3000 грн.; 03.05.2025 - 1500 грн. а всього на суму 9500 грн.

Відповідно до правовой позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Отже, на переконання суду, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані відповідачки ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачка ОСОБА_1 не заявляла зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

За таких обставин, заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд, частково задовольняючі позовні вимоги, вирішив стягнути з відповідачки на користь позивача 2247,91 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 223, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ

38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1519-7430 від 01.03.2025 р., в розмірі 36907 (тридцять шість тисяч дев`ятсот сім) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ

38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн. 91 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ,ідентифікаційний код юридичної особи 38548598, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 16.04.2026.

СуддяО. С. Цвіркун