Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №549/124/26 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/124/26

Провадження №3/549/46/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2026 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкий С.І. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - СПД №2) про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.126 КУпАП,

установив:

Будучи притягнутим постановами Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.04.2025 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, від 21.08.2025 - за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, ОСОБА_1 , повторно протягом року, 17.03.2026, близько 20 год 40 хв, керував по вул.Гудимівка в с.Харсіки Лубенського району Полтавської області транспортним засобом ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 "а" Правил дорожнього руху.

Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав повністю, викладених у протоколі обставин не заперечував.

Частиною п`ятою ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого, зокрема, ч.2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.2.1. ПДР (а) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення також підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617625 від 17.03.2026 (а.с.4);

-повідомленням т.в.о. начальника СПД №2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП згідно з постановами Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.04.202 та від 21.08.2025 (а.с.6);

- постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі №528/481/25, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, та остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.7-10);

- постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.08.2025 у справі №528/840/25, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, та остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень (а.с.11-15);

- повідомленням т.в.о. начальника СПД №2 про те, що ОСОБА_1 на власне ім`я посвідчення водія не отримував (а.с.5);

-відеозаписом, на якому зафіксовано момент як керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і момент його зупинки (а.с.16).

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Аналіз наведеної вище законодавчої конструкції свідчить про те, що перелік трьох видів стягнень за вчинення цього адміністративного правопорушення, має єднальний (кон`юнктивний) характер. Тобто санкція ч.5 ст.126 КУпАП не містить альтернативних стягнень, натомість підлягає застосуванню лише шляхом накладення штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом із оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого вилучення. І щодо такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не передбачено альтернативи (з таким чи без такого), на відміну від оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).

Правова природа стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає в забороні керувати транспортними засобами.

Окрім того, в приписах ст.30 КУпАП також не встановлено обмежень щодо призначення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами або були позбавлені цього права.

Навпаки, в силу ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті цього питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також із метою дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпеку дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди в такому випаду є значно вищою, через це попереджувальна мета стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стянення.

На необхідність застосування судами такого підходу орієнтувала й об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в судовому рішенні (постанові) від 04 вересня 2023 року (справа 702/301/20).

З огляду на викладене, враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, виходячи із аналізу наведених вище положень закону та практики касаційного суду, підлягає призначенню адміністративне стягнення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде достатнім для забезпечення його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім того санкція ч.5 ст.126 КУпАП також передбачає додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ч.1 ст.27-1 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, транспортний засіб ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , тому підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.5 ст.126, ст.284 КУпАП, суд,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 про необхідність повідомити суд про сплату судового збору.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд і набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя С.І.Крєпкий