Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №531/699/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер справи 531/699/26

Номер провадження 1-кп/531/100/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальне провадження № 12026170450000136 від 10 березня 2026 року з угодою про визнання винуватості відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нагоряни, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, непрацюючої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.

03 березня 2026 року близько 14:00 год. ОСОБА_4 під час спільного відпочинку перебуваючи у будинку ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , помітила на столі у прихожій кімнаті будинку мобільний телефон належний господарці помешкання ОСОБА_6 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, на таємне викрадення чужого майна.

У подальшому, в цей же час, у цьому ж місці, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, викрала вище зазначений бувший у використанні мобільний телефон марки Smart 8, 64GB, 4GB RAM, 90Hz, 5000 mAh, 13 MP, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи становить 3786,40 грн, із сім- картою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» вартістю 70 грн. та чохлом до телефону, вартістю 135 грн., що належать потерпілій ОСОБА_6 та покинула території вказаного домоволодіння.

Далі, ОСОБА_4 вищевказаним майном розпорядилась на власний розсуд, в повному обсязі, а саме помістила до даного телефону власну сім- карту оператора мобільного зв`язку і використовувала за призначенням до моменту його вилучення працівниками поліції.

Таким чином ОСОБА_4 спричинила потерпілій майнової шкоди на загальну суму 3991,40 гривень.

ДіїОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

30 березня 2026 року між прокурором Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до цієї угоди обвинувачена ОСОБА_4 беззаперечно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченій буде призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років та на підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті,підтвердила добровільність укладення угоди про визнання винуватості між нею та прокурором, просила її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Вказала, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 також підтвердив добровільність угоди та просив її затвердити, встановити іспитовий строк на 1 рік, витрати за проведення експертиза віднести ра рахунок держави.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання та стягнути з обвинуваченої судові витрати за проведення експертизи.

Потерпіла ОСОБА_6 до суду надала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Окрім того суд переконався, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального та Кримінального Кодексів України, а також інтересам суспільства.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду завдано правам та інтересам окремих осіб, однак наявна письмова згода потерпілої ОСОБА_6 щодо укладення угоди про визнання винуватості обвинуваченої з прокурором.

Обставинами, які відповідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченій є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій не виявлено.

Виходячи з викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка визнала свою вину повністю та щиро розкаялася у вчиненому, сприяла розкриттю кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою і призначення їй узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати за проведення експертизи вартістю 2674,20 грн. підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави в повному обсязі.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості від 30 березня 2026 року укладену між прокурором Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170450000136 від 10 березня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши їй іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 у в період іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 2674,20 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 коп) гривень.

Речові докази по справі, а саме мобільний телефон марки Smart 8, із сім- картою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» та чохлом до телефону вважати поверненутими законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1