Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №372/1476/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1476/26

Провадження 2-а-44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.

за участі секретаря Колісник К.С.,

представника позивача Шевцової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R392836 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 та накладення штрафу у сумі 17000.00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України , відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 , на протязі тривалого періоду часу перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та має відповідний статус «Військовозобов`язаний». Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач вчасно уточнив свої військово-облікові дані (адресу проживання, номер засобів зв`язку через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок "Резерв +" розробником якого є Міністерство оборони України), має про це відповідну відмітку в застосунку «Резерв +», також має номер в Електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» 030520251362104900068. Позивач правила військового обліку не порушував, ніяких повісток щодо явки для уточнення військово-облікових даних від відповідача позивач не отримував. 04.03.2026 року позивач оновив мобільний застосунок «Резерв+» та побачив постанову №R392836 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04.03.2026 року, якою на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000.00 грн. Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вважає, що у зв`язку з порушеннями з боку відповідача вимог діючого законодавства та безпідставне звинувачення позивача у вчиненні правопорушення, постанова №R392836 від 04.03.2026 підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно вивчивши докази надані суду в обґрунтування позовної заяви, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04.03.2026 Постановою ТВО начальника ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці. Також, в постанові зазначено, що 03.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява від ОСОБА_1 , про визнання правопорушення, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

На підтвердження зазначених в позовній заяві обставин наявності поважної причини неприбуття за викликом у встановлений у ній день і час до ТЦК та СП, позивачем не надано суду належних доказів про причини своєї неявки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України Про Збройні Сили України", Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону 3543-ХІІ передбачено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Також відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Даним Указом постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В свою чергу, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідними Законами вносились зміни до даних Указів, на підставі яких продовжено дію воєнного стану та загальну мобілізацію.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні триває особливий період.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пунктів 9-11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМ України від 23.02.2022 № 154, завданнями/функціями Центрів, серед іншого, є: ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлення та видача військово-облікових документів призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

В свою чергу, згідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно до статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, серед іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядку), поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Пункт 24 Порядку передбачає, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

В свою чергу, згідно пункту 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядку), призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсування або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що 03.03.2026 року ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП про визнання своєї винуватості, в якій підтвердив факт порушення правил військового обліку, просив розглянути справу без його участі, погодився на притягнення до адміністративної відповідальності.

04.03.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.03.2026 та перевірених даних реєстрів, було винесено постанову № R392836 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Копія постанови 04.03.2026 року була розміщена в електронному кабінеті військовозобов`язаного в застосунку «Резерв+», що відповідає вимогам ч. 3 ст. 279-9 та ч. 10 ст. 285 КУпАП, оскільки Позивач є користувачем «Резерв+», електронний кабінет і електронний спосіб комунікації прямо передбачені як належний канал доведення постанови до відома військовозобов`язаного.

Крім того, згідно постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, він просив справу розглядати за його відсутності, провину визнав. Суду з цього питання ніяких пояснень позивачем не надано.

Тому, на думку суду, своїми діями ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме, вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Інші доводи, викладені у позовній заяві, висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не спростовують.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №R392836 від 04.03.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Тому, приймаючи вказану постанову, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2026.

Суддя О.Б. Тиханський