Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №367/5668/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5668/25

Провадження №2/367/1442/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.

при секретарі Колодезній В.В.

представника позивача – адвоката Дьяченка А.В.

представника відповідача – Ковальчук Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява, в обґрунтування якої представник позивача - адвокат Дьяченко А.В. вказує, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2015 року по справі 367/787/15-ц, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «OTП Факторинг Україна» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №2002911232 від 06.03.2013 року, в розмірі 29989 грн 91 коп., та судові витрати в сумі 299,89 грн..

07 серпня 2015 року Ірпінським міським судом по вказаній справі видано виконавчий лист, на підставі якого постановою Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області від 28 березня 2016 року №48996223 за реєстраційним номером обтяження 141590909 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Додає що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер, проте, під час оформлення спадщини державний нотаріус повідомила про наявність вказаного обтяження та неможливості видачі свідоцтва про спадщину.

Зазначає що позивач від спадщини не відмовлялась, є спадкоємницею першої черги, а заповіт на інших спадкоємців відсутній. Таким чином, враховуючи ступінь спорідненості та інші обставини, позивачка вважає вищевказану квартиру, яка за життя належала її батьку, своєю власністю.

У зв`язку з чим позивач через свого представника адвоката Дьяченка Андрія Вікторовича звернулась до суду з вищевказаним позовом та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що за життя належала її батьку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду 20.05.2025 року відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання та ухвалою суду від 04.08.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Дьяченко А.В. вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності інших учасників, які не прибули в судове засідання, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – Ковальчук Д.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. 25.06.2025 року завідувач Бучанської міської державної нотаріальної контори подала до суду заяву, в якій просила розглядати дану справу за відсутності представника третьої особи.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, дати місце та час проведення підготовчих та судових засідань, в судове засідання не з`явились, заяв по суті спору чи проведення такого за їх відсутності не надходило.

02.12.2025 року Ковальчук Д.О., яка діє на підставі довіреності, від імені та у інтересах Бучанської міської ради, подала до суду додаткові пояснення по справі, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2015 року по справі №367/787/15-ц, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 18.03.2009 року; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р № НОМЕР_3 в AT «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) суму заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2002911232 від 06.03.2013 року в розмірі 29 989, 91 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень дев`яносто одна копійка) та суму сплаченого судового збору в розмірі 299,89 (двісті дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок)

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Як вбачається на вказану квартиру накладено арешт нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29240132 від 13.04.2016 року 17:57: 56, ОСОБА_3 , Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київській області. Документи подані на державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 48996223 виданий, 28.03.2016 року, видавник ВДВС Бучанського МУЮ Київської області, головний Державний виконавець Говоров П.В..

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 .

З наявної копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_5 від 14.04.2002 року, позивачка ОСОБА_4 є дочкою померлого ОСОБА_2 ..

Крім того з матеріалів справи встановлено, що Бучанська міська Державна нотаріальна контора Київської області, при підготовці видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , встановила наявність запису про вищевказаний арешт нерухомого майна.

Вказали, що для видачі свідоцтва право на спадщину за законом на нерухоме майно померлого та з`ясування фактичної наявності чи відсутності арешту стосовно нерухомого майна, просили надати підтверджуючі відомості щодо відсутності арешту на нерухоме майно спадкодавця та/або інформацію щодо спростування даного факту.

Бучанський відділ державної виконавчої служби в Бучанському районі Київської області за результатами розгляду звернення позивачки щодо зняття арешту зі спірного нерухомого майна повідомив, що згідно постанови №48996223 від 28 березня 2016 року за реєстраційним номером обтяження 15150909 Бучанським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Додали, що згідно отриманої пошукової інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження за реєстровим номером 48996223 з примусово виконання виконавчого листа №367/787/15-ц від 07 серпня 2015 року, що виданий Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «OTП Факторинг Україна» боргу в сумі 30289 грн 80 коп. Вказане виконавче провадження завершено 28 грудня 2020 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 27.10.2021 року вказаний виконавчий лист повторно до відділу на примусове виконання надходив та на примусовому виконанні не перебуває. Враховуючи викладене та те, що у відділі відсутні правові підстави для зняття арешту з нерухомого майна, повідомили позивачу її право звернутись до відповідного суду для вирішення питання про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України)

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України)

За приписами статті 1222 цього Кодексу, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ч.1, ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч 1,2 ст.1269 цього Кодексу)

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження №61-10174св19), зроблено висновок, що: "визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку".

Відповідно до п.4.20 розділу 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/8 22.02.2012 року, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Такими способами захисту можуть бути, зокрема, визнання права та припинення дії, яка порушує право (пункти 1, 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12- 88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12- 204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12- 80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Як встановлено під час розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 набула право власності на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_2 , а саме, на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому не вбачається, що право власності ОСОБА_1 на вищевказане спадкове нерухоме майно порушене, невизнане або оспорюване, а відтак вимога при визнання права власності на спадкове майно є неналежним способом захисту, обраним позивачем при вирішенні даного спору, та, відповідно задоволенню не підлягає.

Натомість, встановлено, що ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину через наявність обтяжень, накладених постановою №48996223 від 28 березня 2016 року за реєстраційним номером обтяження 15150909 Бучанським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, згідно з якою накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Як вбачається, позивачка зверталась до Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області із відповідною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, натомість, отримала відмову через відсутність у відділу правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна, та повідомили позивачу її право звернутись до відповідного суду для вирішення питання про звільнення майна з-під арешту.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі №337/2402/22, порушене право спадкоємця на спадкове майно, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні, може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту. Відповідачами в такому спорі мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У разі якщо опис та арешт майна проводилися державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.05.2024 року у справі №725/3352/23, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі №607/3269/21, відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (Постанова Верховного суду України від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18)

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі №204/8118/14-ц, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Бучанська міська рада, не є належним відповідачем при вирішенні спору щодо зняття арешту з майна. Із аналізу вищевикладеного вбачається, що таким, в даному випадку є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Натомість позивачем, такої в якості відповідача не залучено, що є підставою для відмови у задоволенні заявленої вимоги про зняття арешту з майна.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного та виходячи з обставин справи, беручи до уваги обраний позивачем спосіб захисту та коло учасників справи, із урахуванням досліджених доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зняття арешту з нерухомого майна, тому суд відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

Судові витрати залишаються за позивачем (ч.2 ст.141 ЦПК України)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 263-265, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зняття арешту з нерухомого майна, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Бучанська міська рада, код ЄДРПОУ 04360586, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Енергетиків, 12.

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 28.

Третя особа 2: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, код ЄДРПОУ 34780165, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Ярославська, будинок 11.

Третя особа 3: Бучанська міська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 36170199, Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Пушкінська, будинок 59Б.

Повне рішення виготовлено 13.04.2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий