Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №359/304/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/304/26

Провадження № 1-кп/359/392/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5

свідка ОСОБА_6 ,

розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією кримінальне провадження № 12025111100002064, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2025, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомир, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працевлаштованого, не інваліда, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

У С Т А Н О В И В:

21.09.2025 близько 22 год. 30 хв., у ОСОБА_4 , який перебував у коридорі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_5 , на ґрунті виниклих у цей день особистих неприязних відносин, раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення йому тілесного ушкодження. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_5 і умисно наніс йому один удар лівою рукою в праву частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 втратив рівновагу та присів на підлогу.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя справа, багатоуламкового перелому правої гайморової пазухи, перелому латеральної стінки орбіти справа, які згідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 110д від 18.12.2025, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як на 21 день.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце і спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Звертав увагу суду, що намагався зв`язатися з потерпілим, щоб відшкодувати збитки, проте останній не відповів на телефонний дзвінок. У судовому засіданні виказував готовність відшкодувати збитки потерпілому, понесені останнім на лікування, оскільки офіційно працевлаштований. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Звертав увагу суду, що «дуркував» з обвинуваченим і не розраховував на те, що він так агресивно відреагує. Завдану шкоду обвинувачений йому не відшкодував. Не наполягав на суворому покаранні, оскільки планує звертатися з цивільним позовом до обвинуваченого у порядку цивільного судочинства.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 21.09.2025 близько 22 години він приїхав до потерпілого ОСОБА_5 у гуртожиток, оскільки був занепокоєний його словесним конфліктом із ОСОБА_4 , що стався напередодні за декілька годин. Перебуваючи у коридорі гуртожитку, він побачив, як ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5 і умисно наніс йому один удар лівою рукою в праву частину обличчя. Сусідка Тетяна відвела ОСОБА_4 до своєї кімнати, і він почав допомагати ОСОБА_5 . У подальшому свідок викликав швидку допомогу та поїхав із потерпілим до лікарні. Там з`ясувалося, що у ОСОБА_5 багатоуламковий перелом правої гайморової пазухи і він потребує дорого вартісної операції.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_6 і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_6 і дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, повністю доведена і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який раніше не судимий; працевлаштований у ТОВ «БІТЕНС-ГРУП»; одружений; за місцем проживання характеризується позитивно;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив умисний злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі у межах, передбачених санкцією частиною 1 статті 122 КК України. Разом з тим, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, усвідомив характер своєї протиправної поведінки і її наслідки, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується позитивно, з урахуванням думки потерпілого, який на призначенні суворого покарання не наполягав,враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не пред`явлено, що не позбавляє останнього, згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідними позовом у порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні у кримінальному провадженні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_8