Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №359/2295/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2295/26

Провадження № 3/359/1154/2026

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., за участі захисника особи яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Козаченко В.І., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 184 КУпАП,

в с т а н о в и в :

З даних протоколу про адміністративне правопорушення, серія ВАД №970855 від 02.03.2026 слідує, що гр. ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2010 р.н., не вжила заходів щодо забезпечення необхідних умов виховання сина, як наслідок, неповнолітній ОСОБА_2 28.02.2026 о 15 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , взяв без дозволу пневматичну рушницю та здійснив постріл в ногу ОСОБА_3 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження. Даними діями ОСОБА_1 порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», відповідальність за що передбачена ч.3 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Козаченко В.І. надала клопотання про закриття провадження, обґрунтовуючи тим, що відповідно до протоколу серія ВАД №970855 від 02.03.2026, гр. ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2010 р.н., не вжила заходів щодо забезпечення необхідних умов виховання, як наслідок, неповнолітній ОСОБА_2 28.02.2026 о 15 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , взяв без дозволу пневматичну рушницю та здійснив постріл в ногу ОСОБА_3 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження. Даними діями вона порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», відповідальність за що передбачена ч.3 ст.184 КУпАП.

При цьому, із пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про наявність умислу на заподіяння шкоди. Навпаки, із наданих пояснень чітко вбачається, що дії ОСОБА_2 мали випадковий характер, він мав намір лише продемонструвати пневматичну рушницю, однак внаслідок власної необережності допустив постріл. При цьому після настання події ОСОБА_2 одразу почав надавати допомогу потерпілому, що свідчить про відсутність будь-якого протиправного умислу. Вчинене неповнолітнім ОСОБА_2 діяння є наслідком необережності та недостатнього передбачення можливих наслідків, що притаманно особам відповідного віку, а не проявом свідомого ігнорування встановлених правил чи цілеспрямованої протиправної поведінки.

Оцінюючи обставини крізь призму обов`язків матері щодо виховання дитини, слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обов`язку зберігання пневматичної зброї відповідної категорії, а також не передбачає вимог щодо її зберігання у спеціально обладнаних місцях чи засобах обмеженого доступу, на відміну від вогнепальної чи травматичної зброї. За таких правових умов відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 могла та повинна була вжити додаткових заходів для запобігання настанню події, оскільки законодавством не встановлено відповідних обов`язків щодо порядку зберігання такого предмета. Відтак відсутні об`єктивні критерії, які б дозволяли визначити, які саме дії вона повинна була вчинити, що виключає можливість покладення на неї відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 184 КУпАП. Водночас матеріали справи не містять жодної конкретизації того, які саме обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, передбачені законодавством, не були виконані ОСОБА_1 у розумінні ст. 184 КУпАП. Наведені в протоколі обставини зводяться до самого факту події за участю неповнолітнього, однак не містять опису протиправної поведінки матері, яка б свідчила про її ухилення від виконання батьківських обов`язків, що виключає можливість належної правової кваліфікації її дій за вказаною нормою.

Ознайомившись з клопотанням захисника та дослідивши всі докази наявні в матеріалах справи, приходжу до наступних висновків.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який порушено та які саме дії вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист.

Разом з тим, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП, у ньому не зазначено, яким саме чином ОСОБА_4 не виконувала свої батьківські обов`язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина та яких саме обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 150 СК України, така особа не виконала.

Сама лише констатація у протоколі факту вчинення неповнолітньою особою певних протиправних дій не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не належно займається вихованням свого сина.

За даних обставин, суддя приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених ч. 1 ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання неповнолітніх, тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що вона вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.

З урахуванням викладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ч.3 ст. 184, ст. 247 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ___________________.