Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №358/2227/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2227/25 Провадження № 2-а/358/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 26 листопада 2025 року звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , щодо складання постанови №R214450 від «22» листопада 2025 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень за порушення ст. 210-1 КупАП, незаконними, а також, визнати постанову №R214450 від «22» листопада 2025 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

Позов обґрунтований тим, що 27 жовтня 2025 ним було сформовано новий електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв +». У вказаному документі містилась інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку. У тексті електронного ВОД зазначена наступна «Причина розшуку»: « ІНФОРМАЦІЯ_2 04.12.2024 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП »), «Дата початку розшуку» - 04.12.2024 року.

Зазначає, що згідно зі ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП), з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (зі змінами та доповненнями), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Частиною 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

А оскільки згідно зі змістом електронного військово-облікового документа, дата початку розшуку – 14 грудня 2024 року, в свою чергу, строк притягнення до адміністративної відповідальності минув 15 березня 2025 року, тобто з дня початку розшуку пройшло більше ніж три місяці, це свідчить про те, що відділ №4 ІНФОРМАЦІЯ_1 виявив адміністративне правопорушення не пізніше 14 грудня 2024 року, отже відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

У зв`язку з цим позивачем 28.10.2025 року було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву щодо закриття провадження у справі адміністративне правопорушення.

Вказана заява була вручена 31.10.2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення та була проігнорована та станом на 26.11.2025 року відповідь на заяву не надходила.

24.11.2025 року позивач оновивши дані додатку «Резерв +» побачив, що нього складено постанову №R214450 від 22.11.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям позивачем за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

Позивач також вказує, що невідомо коли та за якою адресою направлено повістку, невідомо за яким номером, від якої дати, з викликом на невідомий час, на невідому дату.

Вважає, що відповідач безпідставно виніс оскаржувану постанову та свідомо без наявності будь-яких доказів з порушенням чинних приписів КУпАП. Не можливо зробити висновок, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачу було надіслано повістку рекомендованим поштовим повідомленням з описом вкладення та повідомлення про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання та загалом за якою адресою, оскільки жодних таких доказів, які б підтверджували вину позивача відповідачем не сформовано та не надано. Вказане підтверджується самим текстом оскаржуваної постанови, оскільки в ньому не зазначено про наявність хоча б яких доказів направлення повістки позивачу. З додатку «Резерв +» не можна зрозуміти, якою датою було направлено повістку про виклик позивача, на яку годину його викликалось та на яку адресу було направлено повістку. При формуванні оскаржуваної постанови відповідачем не надано позивачу конкретні докази, ідентифіковані номером, датою, часом, місцем тощо надіслання повістки рекомендованим поштовим відправленням, описом вкладення та повідомленням про вручення саме позивачу також не надано доказів його повернення та штрихкодового ідентифікатора його відслідкування.

Окрім того, відповідач не повідомив позивача про його права та обов`язки, передбачені чинним законодавством України, не дав можливості прибуття правової допомоги. Важливим аспектом відсутності складу зазначеного адміністративного правопорушення є той факт, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства вчасно уточнив військово-облікові дані, а саме 24.12.2024 року, що підтверджується військово-обліковим документом, що додається. За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки належних і допустимих доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення відповідач не надав.

Також позивач зазначає, що районні ТЦК є відокремленими підрозділами відповідних ТЦК АРК, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ТЦК у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного ТЦК.

Керівник ТЦК має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.

Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення розглянуто керівником структурного підрозділу районного ТЦК та за результатами розгляду справи цією ж особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, з наведених вище положень закону слідує, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники ТЦК, начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 таких повноважень не мають.

Відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210 КУпАП.

Даних про те, що начальник виконував обов`язки керівника ТЦК під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у справі не міститься.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою.

Крім того, накладаючи адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вимоги закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримався, і наклав штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 17000 грн (одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), який, крім іншого, взагалі не передбачений санкцією частини 3 статті 210 КУпАП.

З урахуванням наведеного, винесення постанови неповноважною особою, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, є самостійними підставами для скасування оскаржуваної постанови.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 справу передано на розгляд судді Тітову М.Б.

Ухвалою від 28.11.2025 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду, однак по суті справа не розглянута.

23.02.2026 по справі на підставі розпорядження №17 керівника апарату Богуславського районного суду Київської області здійснений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 рішенням ВРП № 184/0/15-26 від 10.02.2026 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

25.02.2026 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 02.04.2026 прийнято до свого провадження вказану адміністративну справу та залишено позов без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі, протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 06.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та всі докази, які наявні у відповідача протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження.

Відзиву у встановлений Законом строк відповідачі не подали.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 22.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 прийнято постанову № R214450, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру

призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Встановити факт належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та місце прибуття до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/виклику з матеріалів справи не вбачається можливим.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом.

Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За приписами частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою позивача прибути до збірного пункту, направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.

Відповідач не довів, що позивач викликався до відповідача на конкретну дату та час; не надав доказів, що позивач отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання. Відповідач також не надав суду доказів, що факт неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК та СП або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов`язку позивач ухилився.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості «поза розумним сумнівом» виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме: 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_4 за № R214450 від 22.11.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Головуючий: суддя К. С. Романенко