Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №357/6246/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6246/26

3/357/2309/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли від Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, ідентифікаційний персональний номер: НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серія ВАД № 974102 від 22.03.2026 року, ОСОБА_1 14.03.2026 о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно невістки ОСОБА_2 , а саме тягав за волосся та руки, в результаті чого було завдано шкоди психічному здоров`ю останньої.

Згідно протоколу серія ВАД № 974097 від 22.03.2026 року, ОСОБА_1 14.03.2026 о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно невістки ОСОБА_2 в присутності її малолітнього сина ОСОБА_3 , 26.11.2023, в результаті чого було завдано шкоди психічному здоров`ю останньої.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, просив закрити справи за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, про що надав письмове клопотання.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_4 , приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

З письмового клопотання ОСОБА_1 , вбачається, що він проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , а невістка його співмешканки проживає разом з малолітньою дитиною – сином ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 і 14.03.2026 року ОСОБА_2 прийшла за місцем проживання ОСОБА_5 та відповідно його місця проживання. Тобто ОСОБА_2 сама прийшла до його місця проживання. Так як ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння і разом з нею знаходився її малолітній син, то така поведінка ОСОБА_2 викликала обурення зі сторони її свекрухи. Виникали вже неодноразові ситуації, коли ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння гуляла з малолітнім сином вулицями міста і часто дитина була вдягнена не по погоді, що викликало обурення у бабусі дитини – ОСОБА_5 . Цього разу мало місце аналогічна ситуація. ОСОБА_2 прийшла до свекрухи додому, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, що вбачалось з її дій і поведінки. ОСОБА_5 побачивши стан невістки стала прохати її залишитись у нас переночувати з дитиною, бо в такому стані, в якому перебувала ОСОБА_7 , то останню з малолітньою дитиною було ризиковано серед ночі залишати на вулиці. Так як виникла конфліктна ситуація, то ОСОБА_5 викликала поліцію, а ОСОБА_7 у відповідь накинулась на ОСОБА_5 , порвала останній кофту, а потім підбігла до нього і подряпала йому обличчя та груди. Він будь-яких дій відносно ОСОБА_7 не вчиняв, бо не мав наміру щось вчиняти, та також в цей момент я тримав на руках малолітню дитину ОСОБА_7 . Однак по приїзду працівників поліції ОСОБА_7 заявила, що він вчинив відносно неї фізичне насильство.

Тобто, 14.03.2026 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 виник конфлікт, з приводу умов догляду за малолітньою дитиною, а він при цьому в даному конфлікті участі взагалі не приймав та взагалі будь-яких дій фізичного чи психологічного впливу відносно ОСОБА_7 не вчиняв.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя;

2) колишнє подружжя;

3) наречені;

4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

8) дід (баба) та онук (онука);

9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

11) рідні брати і сестри;

12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;

14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

В даному випадку, конфліктна ситуація виникла між ОСОБА_1 та зовсім чужою людиною, тобто між особами, які не визначені в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», при цьому він та ОСОБА_2 проживаємо не спільно, а окремо один від одного, за різними адресами, вони не пов`язані спільним побутом та не маємо взаємних прав та обов`язків, а тому, в тому числі і з даних підстав відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Обставини подій, описані у протоколах не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не підтверджено характер вчиненого домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , а й про завдання внаслідок цього шкоди його фізичному або психічному здоров`ю її сину.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколах, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Відео з бодікамер, які містяться в матеріалах справи, не містять підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки висвітлюють складання адміністративних матеріалів та відбирання пояснень від сторін.

Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не підтверджена, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 173-2 ч.1, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена особою яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд.

Суддя О.Л. Гавенко