Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №357/4859/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4859/26

1-кп/357/741/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 42026112030000082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, працює різноробочим на ТДВ «Шамраївський цукровий завод», одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1.До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42026112030000082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 29.05.2025 за результатами розгляду справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, винесено постанову у справі № 357/5101/25, яка набрала законної сили 10.06.2025 та відповідно до якої ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Однак, 05 серпня 2025 о 16 годині 13 хвилин ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025 у справі №357/5101/25, що набрала законної сили 10.06.2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Медичній в с. Шамраївка Білоцерківського району Київської області, був зупинений поліцейськими офіцерами громади сектору взаємодії з громадами відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.

В подальшому, вироком Сквирського районного суду Київської області від 22.09.2025 по справі № 376/2690/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік

Однак, ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та продовжуючи умисно не виконувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 11.02.2026, близько 14 години 40 хвилин керував автомобілем марки «ВАЗ21063» д.н.з. НОМЕР_2 , та рухався по вул. Івана Франка, 50, що в с. Руда Білоцерківського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Тим самим, ОСОБА_4 11.02.2026, будучи раніше судимим за злочин, передбачений статтею 382 КК України, діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою останнього позбавлено права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та продовжуючи умисно не виконувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 16.03.2026, близько 17 години 11 хвилин керував автомобілем марки «ВАЗ21099» д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався по вул. Архипа Люльки, поблизу гаражного кооперативу «Юта», м. Біла Церква, Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Тим самим, ОСОБА_4 16.03.2026, будучи раніше судимим за злочин, передбачений статтею 382 КК України, діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою останнього позбавлено права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

За таких обставин ОСОБА_4 , будучи особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 382 КК України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

3. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 3 статті 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження (прокурор та захисник) не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю і беззаперечно погодився з викладеними в обвинувальному акті обставинами та не оспорював їх. Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім того, обвинувачений додатково пояснив, що знав про наявну щодо нього постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про позбавлення його права керування на 5 років та наразі сплачує штрафну санкцію, призначену цією ж постановою. Однак взимку, 11.02.2026 взяв автомобіль, що перебуває у його користуванні, а саме «ВАЗ21063», д.н.з. НОМЕР_2 , та поїхав на ньому позбирати дрова для отоплення будинку. Однак на зворотному шляху був зупинений працівниками поліції.

Також пояснив, що 16.03.2026 перебував в м. Біла Церква зі своїм товаришем, який керував автомобілем. Останній повідомив, що в авто закінчилось пальне, та він залишив його біля гаражного кооперативу. Придбавши 5 літрів пального, ОСОБА_4 сів за кермо автівки лише для того, щоб дістатися місця перебування товариша, яке було за 500 метрів, однак його зупинили працівники поліції.

Пояснив, що щиро кається у скоєному. Автомобіль використовував вимушено, оскільки має маленького сина, якому намагається забезпечити гідний рівень життя. Пояснив, що отримав значні поранення під час виконання завдання із захисту країни у 2019 році, які не дають йому змоги знайти добре оплачувану роботу, групу інвалідності також не оформлював.

Надані обвинуваченим показання є логічними, послідовними, узгоджуються з викладеними в обвинувальному акті фактичними обставинами, встановленими під час досудового розслідування та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме не виконання постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 382 КК України.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 3 ст. 382 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Прокурор у судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 визначити остаточну міру покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Захисник просив врахувати, що обвинувачений приймав безпосередню участь у захисті країни, отримав важке поранення, має на утриманні малолітню дитину, щиро кається у скоєному, та призначити покарання в межах мінімальної санкції.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , Суд відповідно до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, обвинувачений в судовому засіданні щиро визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, розкаявся у скоєному, надав послідовні та правдиві показання щодо обставин справи, також прокурором не заперечувалось активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин. Має постійне місце проживання, працевлаштований, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, одружений.

Раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Вироком Сквирського районного суду Київської області від 22.09.2025 був засуджений за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України покарання за сукупністю вироків ОСОБА_4 визначено шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та невідбутого покарання за вироком Сквирського районного суду від 22.09.2025 та остаточне покарання визначено у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому, Суд керується вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. При цьому Суд також враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, спосіб його вчинення, дані про особу винного, наявність пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обтяжуючих обставин.

Отже, з урахуванням наведених обставин, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наявності пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих, а також вимог закону України про кримінальну відповідальність і санкції ч. 3 ст. 382 КК України, Суд вважає, що достатньою та необхідною мірою покарання для обвинуваченого є покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026, Суд визначає остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

5.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

5.1. Цивільний позов.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

5.2.Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

5.3.Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5.4. Спеціальна конфіскація.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

5.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.

5.5.1.Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 (справа № 357/4302/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 16.05.2026.

За таких обставин на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Прокурор в судовому засіданні не просила залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в силі до набрання вироком законної сили. Зважаючи на належну поведінку обвинуваченого суд також не вбачає в цьому необхідності.

5.5.2.Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.

5.5.3.Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 09.03.2026 про визнання та приєднання до матеріалів справи документів та речових доказів, у цьому кримінальному провадженні визнані документами фотознімки мобільного телефону, які додані до протоколу огляду та визнаний речовим доказом мобільний телефон марки «REDMI», модель M2004J19AG, бірюзового кольору, IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_3 ; IMEI (слот SIM. 2): НОМЕР_4 , який відповідно до розписки від 10.03.2026 переданий на зберігання ОСОБА_4 .

Постановою слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 20.02.2026 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні та передачу їх на зберігання у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом транспортний засіб марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, що за адресою: Київська області, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада, кадастровий номер: 3220489500:01:029:0134 (акт прийняття-передачі від 11.02.2026).

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує:

Документи, а саме фотознімки мобільного телефону, які додані до протоколу огляду залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон марки «REDMI», модель M2004J19AG, бірюзового кольору, IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_3 ; IMEI (слот SIM. 2): НОМЕР_4 , який відповідно до розписки від 10.03.2026 переданий на зберігання ОСОБА_4 , залишити останньому та вважати повернутим;

-транспортний засіб марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, що за адресою: Київська області, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада, кадастровий номер: 3220489500:01:029:0134 (акт прийняття-передачі від 11.02.2026) – повернути володільцю ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

1.3. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки

1.4. Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_4 здійсненого на виконання цього вироку.

1.5. Скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 у справі № 357/4302/26 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

2. Документи, а саме фотознімки мобільного телефону, які додані до протоколу огляду залишити при матеріалах кримінального провадження

3. Речові докази, а саме:

-мобільний телефон марки «REDMI», модель M2004J19AG, бірюзового кольору, IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_3 ; IMEI (слот SIM. 2): НОМЕР_4 , який відповідно до розписки від 10.03.2026 переданий на зберігання ОСОБА_4 , залишити останньому та вважати повернутим;

-транспортний засіб марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, що за адресою: Київська області, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада, кадастровий номер: 3220489500:01:029:0134 (акт прийняття-передачі від 11.02.2026) – повернути володільцю ОСОБА_4 .

4. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

5. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_8