Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №357/2464/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2464/26

3/357/1396/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Примаченко В.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Вільшанка Білоцерківського району Київської області, громадянки України, непрацюючої, пенсіонера, вдови, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

17.02.2026 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

25.01.2026 щодо ОСОБА_1 поліцейським СПДН ВВГ Білоцерківського районного управління поліції складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 25 січня 2026 року близько 19:30 год. ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , які виражались у словесних образах, чим завдала шкоди психічному здоров`ю постраждалої особи.

ОСОБА_1 в суді свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнала. Суду пояснила, що проживає за однією адресою разом з донькою ОСОБА_2 та її сином 15-ти років. Останнім часом донька почала зловживати алкогольними напоями, внаслідок чого між ними виникають словесні суперечки. Так, 25.01.2026 близько 8 години ОСОБА_1 перебувала у своїй кімнаті та почула сварку своєї доньки з її сином. ОСОБА_1 зайшла до них та побачила, що донька забирає ноутбук у свого сина, який хотів позайматися за ґаджетом. Донька кричала на сина. Намагання ОСОБА_1 та онука заспокоїти доньку результату не дали. ОСОБА_3 забрав ноутбука та поклав його до шафи. Донька ОСОБА_2 була в нетверезому стані після вживання алкогольних напоїв, перебувала в збудженому стані, кричала, що у неї викрали ноутбук та викликала поліцію. ОСОБА_1 вважає, що домашнього насильства психологічного характеру відносно доньки вона не вчиняла. Сварка виникла на побутовому ґрунті.

Суддя, заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 968642 від 25.01.2026; письмову заяву ОСОБА_2 від 25.01.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 25.01.2026; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25.01.2026 відносно ОСОБА_1 , дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступних підстав.

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає в разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

В письмовій заяві та поясненнях від 25.01.2026 ОСОБА_2 зазначила, що 25.01.2026 її мати ОСОБА_1 вчиняла відносно неї психологічне та фізичне насильство. Також підбурювала неповнолітнього сина ОСОБА_2 викрасти ноутбук, який є власністю останньої.

Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25.01.2026, поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 , як низький.

Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.01.2026, поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_4 відносно постраждалої особи ОСОБА_5 , як низький.

Письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.01.2026 узгоджуються з її поясненнями, наданими в судовому засіданні.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення матеріали справи не містять.

Досліджені докази не є такими, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 конкретних діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) відносно доньки ОСОБА_2 .

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За змістом статей 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, повинен бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за вчинення адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставинах.

Виходячи з наведеного, у судді виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 за обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на усі вищевказані обставини, суддя приходить висновку про те, що матеріали справи не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, справа щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 221, 256, п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяВіктор ПРИМАЧЕНКО