Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №357/2116/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2116/26

Провадження № 2/357/3533/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: 1) розірвати шлюб між позивачем та відповідачем; 2) стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказано, що з 21.06.2024 позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, подальше сумісне життя та збереження шлюбу є неможливим. Дитина проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні.

13.02.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову ст. 175 ЦПК України.

Позивачем через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

02.03.2026 ухвалою судді відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні 14.04.2026.

14.04.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримує, судовий збір залишає за собою.

14.04.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

З 21.06.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстровано Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 532, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного проживання сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 799.

Зареєстрованою адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 є адреса: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягів з реєстру Білоцерківської територіальної громади № 2025/014515772 від 03.10.2025 та № 2026/002069940 від 09.02.2026.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2389695 від 26.02.2026.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу (СК) України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Норми частин 3 і 4 ст. 56 СК України передбачають, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В силу положень ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У даній справі суд враховує, що позовна заява про розірвання шлюбу подана до суду 11.02.2026, в поданих до суду заявах позивач підтримала позов, а відповідач позов визнав. Будь-яких інших заяв (клопотань) на час вирішення справи на адресу суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття.

Положеннями ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За вказаною вище правовою нормою законодавцем передбачено загальне правило про стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки доходу платника аліментів.

Суд зазначає, що положення ч. 5 ст. 183 СК України вирішує умови стягнення аліментів у наказному провадженні. Інститут наказного провадження спрямований на вирішення справ, що носять безспірний характер, тому слід дійти висновку, що вказана норма містить орієнтир розміру аліментів, який може вважатися безспірним і мінімальним, при цьому в позовному провадженні розмір аліментів визначається судом на підставі поданих сторонами у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Будь-яких доказів на спростування доводів позовної заяви відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, наявність визначеного законом обов`язку обох батьків утримувати власну дитину, відсутність домовленості (договору) між сторонами про утримання сина та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21.06.2024 Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 532 - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов