Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №293/1363/25 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1363/25

Провадження № 2/293/89/2026

13 квітня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

10.11.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, за змістом якого просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельні ділянки площею 3,12 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0023 та площею 0,89 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0030, які знаходяться на території Жадьківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовувався тим, що після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельні ділянки площею 3,12 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0023 та площею 0,89 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0030. Заповіт батько не складав. Спадкоємцями першої черги права спадкування за законом окрім позивача, є її брат ОСОБА_3 , так як на час відкриття спадщини був зареєстрований за адресою проживання батька. Однак, фактично до 21.02.2023 року брат перебував за межами України, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину на цілу частку житлового будинку та земельних ділянок, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з тих підстав, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом окрім неї є її брат ОСОБА_3 , а тому частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Вважає, що її права як спадкоємця порушені, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

10.11.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Збаражському О.М. для розгляду.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 17.11.2025 судом отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою від 18.11.2025 позовна заява ОСОБА_2 залишена без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків позову.

01.12.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання призначено на 29.12.2025.

Ухвалою від 29.12.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 10.02.2026. Постановив витребувати належним чином завірену копію спадкової справи заведеної до майна ОСОБА_4

09.12.2024 судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку з відключенням електроенергії. Наступне судове засідання призначено на 15.01.2026.

15.01.2026 до суду надійшла копія спадкової справи 80/2023 заведена до майна ОСОБА_4 та інформаційна довідка із спадкового реєстру по померлому.

10.02.2026 підготовче засідання закрито, розгляд справи призначеного по суті на 16.03.2026.

Ухвалою від 16.03.2026, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 13.04.2026.

13.04.2026 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 повторно не прибув у судове засідання, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 13.04.2026 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8,9, 32).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Нераж Житомирського району Житомирської області ОСОБА_4 помер у віці 59 років (а.с.10).

Відповідно до довідки Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №47 від 29.05.2023, ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини у вказаному житловому будинку був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син померлого (а.с.32).

Відповідно до акту обстеження на факт не проживання особи за місцем реєстрації від 12.07.2023 складеного за участі уповноваженого старости Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області Мухлінської Олени Андріївни встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2015 року проживає в російській федерації і в місці реєстрації взагалі не з`являвся більше 96 місяців (а.с.35).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 28.06.2025, що міститься в матеріалах справи, відповідач позов ОСОБА_2 визнав повністю не заперечував проти його задоволення (а.с.46).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, до якого увійшли житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 3,12 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0023 та площею 0,89 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0030, розташовані на території Жадьківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.21, 23, 14).

З матеріалів спадкової справи №80/2023, яка була відкрита у державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчука В.В. вбачається, що 31.05.2023 позивачем ОСОБА_2 була подана заява про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Нераж Черняхівського району Житомирської області. Окрім позивача спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – син померлого (громадянин Російської Федерації), який прийняв спадщину згідно довідки Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирської області за №47 від 29.05.2023, оскільки на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований з померлим (а.с.78-94).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори від 30.10.2025 позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 3,12 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0023 та площею 0,89 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0030.

Підставою відмови вказано, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом окрім позивача ОСОБА_2 є її брат ОСОБА_3 , а тому частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (а.с.31).

Згідно довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №407 від 28.10.2025 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.25).

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_5 показала, що є сусідкою позивачки, ОСОБА_3 з 2014 року поїхав у російську федерацію та більше вона його не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що позивачка є його двоюрідною сестрою. Його брат ОСОБА_3 з 2014 року виїхав до Росії і набув громадянства вказаної країни. Їх батько жив в АДРЕСА_1 . Його доглядом займалась сестра ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 показала, що є старостою села Нераж, тому добре знає позивача та її батьків. ОСОБА_3 з 2020 року не проживає на території села, хоча був зареєстрований в батьківській хаті.

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВТВО УКРАЇНИ

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Нормами статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 328 ЦК України встановлює, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Нераж Житомирського району Житомирської області помер батько позивача ОСОБА_4 . Ступінь родинних відносин померлого та ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 3,12 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0023 та площею 0,89 га., кадастровий номер 1825683600:05:000:0030, розташовані на території Жадьківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.02.2005.

Розглядом справи встановлено, що за життя ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі №1 за 2016-2023 роки, об`єкт по господарському обліку №01-0011-01 (довідка Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №47 від 29.05.2023) та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №233301 виданого 25.02.2005 за розпорядженням голови Черняхівської райдержадміністрації від 07.12.2004 року за №392.

Згідно відомостей КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 року (справа № 307/1044/15-ц) роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно, судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва або придбання будинків, зокрема положеннями Цивільного кодексу (далі - ЦК) УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 № 533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української PCP від 25.12.1974 № 3377-VIII «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української PCP від 11.03.1985 № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української PCP від 31.10.1975 №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 9.01.1976 №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13.06.2012 у справі № 6-54цс12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, реєстрація права власності вказаного житлового будинку була проведена органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі, відповідно до діючого на той час законодавства. Відтак, ОСОБА_4 за життя правомірно набув права власності на спірний житловий будинок, оскільки незаконність набуття права власності на житло не випливає із закону та судом не встановлена.

Тому, житловий будинок після смерті ОСОБА_4 увійшов до складу його спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_4 не склав заповіт, тому спадкування його прав та обов`язків повинно відбуватись за законом, відповідно до законодавчо встановленої черговості. Так, спадкоємцями ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти спадкодавця). Згідно довідки Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №47 від 29.05.2023, на час відкриття спадщини у житловому будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син померлого. Однак, згідно з актом обстеження на факт не проживання особи за місцем реєстрації від 12.07.2023, складеного за участі уповноваженого старости Жадьківського старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області Мухлінської Олени Андріївни, ОСОБА_3 не проживав за місцем реєстрації з 2015 року.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України необхідним є встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним одне від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц, від 23 березня 2023 року у справі № 361/6522/20).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проживання відповідача ОСОБА_3 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що свідчить про відсутність підстав вважати його таким, що прийняв спадщину відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, частка позивача, як спадкоємця першої черги права спадкування за законом, яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , звернувшись до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 31.05.2023, становить цілу частку.

Позивач у позасудовому порядку не має можливості отримати у власність спадкове майно після смерті батька, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно позивачу відмовлено постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори від 30.10.2025.

Надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає доведеним, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті батька, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому набула право на спадкування, тому у суду є всі підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на цілу частку житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельних ділянок кадастровий номер 1825683600:05:000:0023, площею 3,12 га., та кадастровий номер 1825683600:05:000:0030, площею 0,89 га., які знаходяться на території Жадьківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

РНОКПП не відомий

Повне рішення складено та підписано 15.04.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ