Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №759/6537/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Київ

Справа №759/6537/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/5455/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 10 листопада 2025 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС АЗС», Святошинська районна державна адміністрація в м. Києві про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії,

В С Т А Н О В И В

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив припинити трудові відносини між ним та ТОВ «АРІС АЗС» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 24 грудня 2024 року та зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «АРІС АЗС», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «АРІС АЗС» з 24 грудня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач рішенням власника (учасника) № 1 ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» від 27 квітня 2021 року в особі директора Цібульського М.В. був призначений директором ТОВ «АРІС АЗС».

На підставі наказу № 1-к від 11 травня 2021 року позивач приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «АРІС АЗС» з 12 травня 2021 року за сумісництвом. Про прийняття ОСОБА_1 на посаду директора в трудовій книжці останнього міститься відповідний запис.

04 жовтня 2024 року позивач звернувся із письмовою заявою про звільнення за власним бажанням до ТОВ «АЗС ІНВЕЄТ-ЮГ», відправивши вказану заяву рекомендованим листом за адресою власника (учасника), що вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 02141, вул. О. Мишуги, 10, офіс 214 (Трек-номер поштового відправлення: 0311700009225).

У заяві про звільнення позивач просив звільнити його з посади директора ТОВ «АРІС АЗС» за власним бажанням з 24 грудня 2024 року. Дата бажаного звільнення була обрана з урахуванням двотижневого строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України. п.8.18.3. Статуту Відповідача-1 (не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів), а також часу дія доставлення поштової кореспонденції.

У вказаній вище заяві позивач просив провести загальні збори учасників товариства протягом передбаченого законом строку, що вказаній у цій заяві 24 грудня 2024 року, розглянути на них питання звільнення його із посади директора та обрання нового директора товариства та внести відомості в ЄДР про нового керівника.

Позивачем було направлено повідомлення про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «АРІС АЗС», чим повідомлено про скликання Загальних зборів учасників Відповідача-1 24 грудня 2024 року о 12 год 00 хв за юридичною адресою ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮНГ»: вул. О. Мишуги, 10, офіс 214 задля розгляду та вирішення наступних питань порядку денного:

1. Про розгляд заяви директора ТОВ «АРІС АЗС» про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням.

2. Призначення (обрання) нового керівника ТОВ «АРІС АЗС».

3. Про внесення змін в ЄДР щодо відомостей про особу - нового керівника ТОВ«АРІС АЗС».

За даними, що містяться на офіційному веб-сайті Укрпошти, відправлення за вказаним вище трек-номером не були вручені адресату та 29 жовтня 2024 року повернулись позивачу.

Враховуючи викладене вище, незважаючи на відправлені позивачем документи, 24 грудня 2024 року загальні збори учасників ТОВ «АРІС АЗС» не відбулися у зв`язку із неявкою ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ», про що позивачем було складено відповідний акт. У зв`язку з неявкою учасника ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» на загальні збори, позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а тому просить суд винести рішення, яким припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «АРІС АЗС».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «АРІС АЗС», Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії - задоволено частково. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «АРІС АЗС» з 24 грудня 2024 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ТОВ «АРІС АЗС» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Така позиція узгоджується з Постановами Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 233/2529/18, від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації суд відмовив, оскільки позивачем не обґрунтовано у своєму позові цю позовну вимогу та не надано доказів протиправності прийнятого рішення Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом залишено без уваги той факт, що будь-який керівник ТОВ позбавляється повноважень саме з моменту його державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі (ЄДР), а не одразу після винесення рішення у справі.

Посилається на те, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з ЄДР.

Звертає увагу, що вимогу позивача щодо виключення з ЄДР запису про директора товариства необхідно розглядати разом із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Належність і ефективність обох зазначених вимог має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 269 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 - директор ТОВ «АРІС АЗС», звернувся до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові правовідносини з ТОВ «АРІС АЗС» в зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «АРІС АЗС», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «АРІС АЗС» з 24 грудня 2024 року.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону N 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі N 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

Вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22).

Такий висновок наведений і у постановах Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 757/62722/19-ц, від 25 липня 2024 року у справі № 756/236/23, від 21 травня 2025 року у справі№ 756/5516/20, від 28 жовтня 2024 року у справаі № 755/12056/22 та інш.

За обставинами цієї справи, яка переглядається апеляційним судом, позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства (директора), звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин припиненими, а також про зобов`язання вчинити реєстраційні дії.

Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першій статті 30 Закону № 2275-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з Статутом товариства виконавчий орган Товариства є одноосібним - директор (п. 8.23.4). Виконавчий орган Товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді Товариства, якщо буде створена та організовує виконання їх рішень (п. 8.23.3). Повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуючого обов`язки директора. У разі припинення повноважень директора договір з ним вважається припиненим (п. 8.23.7).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону № 2275-VIII).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

Вбачається, що протоколом загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «АРІС АЗС» від 24 грудня 2024 року розглядалося питання звільнення позивача з посади директора, однак дані збори визнано не правомочними та такими, що не відбулися у зв`язку з тим, що не було набрано необхідну кількість голосів для прийняття рішення.

Тобто у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема з указаних вище обставин, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства.

Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, перевіривши матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині юрисдикційності спору, зважаючи на суб`єктний склад учасників справи та предмет спору.

Отже вказаний спір за позовом ОСОБА_1 слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства, оскільки застосуванню підлягали норми статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 376, 377, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС АЗС», Святошинська районна державна адміністрація в м. Києві про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його заявою до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук