Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №757/3580/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/3580/25 Головуючий у І інстанції - Остапчук Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/927/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року, постановлену за наслідками розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про стягнення заборгованості за договором позики №6437351 з ОСОБА_1 , -

установив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «1 Безпечне агентство з необхідних кредитів» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2025 року відкрито провадження у даній справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство з необхідних кредитів» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. про стягнення заборгованості за договором позики №6437351 з ОСОБА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року відмовлено ТОВ «1 Безпечне агентство з необхідних кредитів» у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Роз`яснено ТОВ «1 Безпечне агентство з необхідних кредитів», що воно не позбавлено права звернутися до суду з вказаним позовом в загальному порядку.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «1 Безпечне агентство з необхідних кредитів» подало апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що взаємопов`язаність первинного та зустрічного позовів є очевидною, оскільки сторони вимагають стягнення на свою користь однієї і тієї ж суми, зобов`язання за якою виникли із одних і тих же правовідносин - договору позики.

Вказує, що воно, для виконання зобов`язань позивача за Договором, вжило заходів з примусового виконання позичальником зобов`язань за договором, одним з яких був позасудовий спосіб, а саме звернення до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу із заявою про вчинення виконавчого напису №10334 на Договорі позики, при цьому воно надало всі витребувані нотаріусом документи на підтвердження правочину та безспірності вимог.

На підставі вчиненого виконавчого напису №10334 воно направило заяву про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця м. Києва Дорошкевич В.Л.

23 липня 2020 року приватним виконавцем м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №62643018 на підставі вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу виконавчого напису №10334 вчиненого на Договорі позики з позичальника на його користь було стягнуто 23841,60 грн., які були зараховані в рахунок часткового погашення зобов`язань позивача за Договором позики.

Відповідно різниця непогашеної суми заборгованості позивача перед ним за Договором позики складає 23982,60 - 23841,60 = 141 грн.

Таким чином, дослідження судом факту існування заборгованості у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є не тільки доцільним, але й обов`язковим в силу приписів ч.1. ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Просило суд, скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом не є доцільним, умови прийняття судом зустрічного позову відсутні.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд первісного позову про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави не є взаємопов`язаним з розглядом зустрічного позову про стягнення заборгованості за договором позики №6437351, оскільки вони виникають з різних правовідносин та регулюються різними нормами права, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе лише до затягування вирішення спору про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, оскільки відсутня однорідність позовних вимог з вимогами про стягнення заборгованості за договором позики №6437351, та правильність вирішення позовних вимог про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави не залежить від правильності вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики №6437351.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених ст.193 ЦПК України підстав для прийняття зустрічного позову про стягнення заборгованості за договором позики №6437351в одне провадження з первісним позовом про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає та її доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до суду з даним позовом в загальному порядку, що передбачено ч. 7 ст. 185 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову відповідачу.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які судом правильно застосовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375,381,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана