Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №935/214/25 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/214/25

Провадження № 1-кп/935/113/26

ВИРОК

Іменем України

16 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коростишів кримінальне провадження №12024060420000271 від 02.06.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горбулів Черняхівського району Житомирської області, українця, громадянина України, не маючого утриманців, особою з обмеженими можливостями та депутатом не являється, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст.89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2024, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 на відкритій ділянці місцевості, поблизу кафе «Обрій», що розташоване по вул. Польова, буд. 7 в с. Кам`яний Брід Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, помітив поблизу вказаного кафе свого знайомого ОСОБА_8 , який стояв разом з ОСОБА_9 . Після цього, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 почали голосно обговорювати загиблого рідного брата ОСОБА_8 . Без розриву в часі, ОСОБА_8 , будучи обуреним діями ОСОБА_4 з приводу висловлювань останнього щодо його загиблого рідного брата, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав з ОСОБА_4 словесний конфлікт, який вони врегулювали самостійно, та повернулися до кафе «Обрій», де продовжили відпочивати кожен у своїй компанії.

Того ж дня, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_8 , вийшовши з кафе «Обрій» та сівши до салону свого автомобіля марки ЗАЗ-1 102-«Таврія», побачив поблизу зупинки громадського транспорту по вул. Польовій в с. Кам`яний Брід Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які попросили ОСОБА_8 їх підвезти в с. Торчин.

У подальшому, рухаючись в напрямку с. Торчин Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 знову виник словесний конфлікт під час якого ОСОБА_8 зупинив свій автомобіль марки ЗАЗ-1102-«Таврія», поблизу зупинки громадського транспорту по вул. Якубовського в с. Торчин, та попросив ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вийти з його автомобіля. Після цього, ОСОБА_4 , будучи обуреним діями ОСОБА_8 , продовжуючи з останнім словесний конфлікт, вийшов з переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля з метою умисного заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, будучи байдужим до наслідків своїх дій, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_8 , який в той час вже вийшов зі свого автомобіля, та умисно наніс останньому два удари кулаком правої руки в область обличчя, після чого ОСОБА_8 відчув фізичний біль та впав на землю. Без розриву в часі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_8 два удари правою ногою в область голови останнього, після чого ОСОБА_7 попросив ОСОБА_4 припинити нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

У результаті злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забійних ран потиличній та тім`яних ділянках волосистої частини голови, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів основної фаланги 2-го пальця та середньої фаланги 3-го пальця лівої кисті, які відноситься до середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я, але не були небезпечними для життя.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою винуватість в інкримінованому правопорушенні визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, пояснив суду, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив заяву про проведення судового розгляду у його відсутність , щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисні дії, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_4 не одружений , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимийвідповідно до ст.89 КК України , вину визнав повністю, щиро кається.

Обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, і вважає, що виправлення останнього та перевиховання, попередження з його боку здійснення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, а отже слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Кримінального Закону із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України.

На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку, є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, таке покарання буде справедливим , необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання та запобігання останнім нових кримінальних правопорушень, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації, він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі.

Запобіжний захід не застосовувався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо та речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді 2(двох) років обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк - 1(один) рік, якщо в період якого не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: копія виписки-епекріз із медичної картки стаціонарного хворого №4501 ОСОБА_8 – залишити в матеріалах кримінального провадження; рентгенівський знімок ІД20240514085507 від 14.05.2024 – залишити власнику, медичну картку стаціонарного хворого№4501, що сформована на ім`я ОСОБА_8 – повернути власнику .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1