Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №752/23313/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1463/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пилипця Антона Юрійовича, в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»,

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Мазура Ю. Ю.

від 28 травня 2025 року

у цивільній справі № 752/23313/24 Голосіївського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»

про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтовуючи вимоги, зазначав, що 05.11.2023 об 11 год. 40 хв. в Запорізькому районі, смт. Кушугум, 4,8 км від вул. Партизанська у бік автошляху М-18, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з ґрунтової дороги на асфальт та повертаючи праворуч, виїхав на зустрічну смугу, був не уважний та не пропустив автомобіль «Volkswagen TRANSPORT», д.н.з. НОМЕР_2 з приєднаним причепом ПГ 02И, н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався з правої сторони, чим порушив вимоги п. 2.3б, 16.11, 10.5 ПДР України.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Volkswagen TRANSPORT», д.н.з. НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2023 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також позивач зазначав, що за висновком експерта № 184/12/23 транспортно-товарознавчої експертизи від 31.12.2023 вартість матеріального збитку автомобіля «Volkswagen TRANSPORT», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП складала 81 081,69 грн. Вартість вказаного висновку експерта становить 5 700,00 грн, які були сплачені позивачем. Проте, не узгодивши із позивачем, як потерпілою особою та власником пошкодженого транспортного засобу розміру страхового відшкодування, ПАТ «СК «УПСК» 03.01.2024 перерахувало на ім`я позивача страхове відшкодування у розмірі 68 891 грн 06 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 17 190 грн 63 коп. страхового відшкодування, 5 700,00 грн вартість експертного автотоварознавчого дослідження та судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 17 190 грн 63 коп., витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 5 700 грн та судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Пилипець А. Ю., в інтересах ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Врахувати франшизу у розмірі 2 600 грн.

Зазначає, що суд безпідставно не врахував встановлений страховим полісом розмір франшизи у сумі 2 600,00 грн, на яку завжди має зменшуватися сума страхового відшкодування. Звертає увагу на те, що огляд транспортного засобу був проведений страховиком у встановлені законом терміни за участю позивача, проте суд не надав оцінки Звіту відповідача та не мотивував його відхилення. Апелянт наголошує, що страхове відшкодування було виплачено без урахування ПДВ, оскільки позивачем не надано доказів фактичного ремонту автомобіля у платника податку на додану вартість, тоді як суд стягнув кошти на підставі висновку позивача, де ПДВ включено до вартості збитків. Скаржник стверджує, що наданий позивачем висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, що є обов`язковою вимогою статті 106 ЦПК України. Також зазначає, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди, різниця має стягуватися з винної особи на підставі статті 1194 ЦК України, а не зі страховика. Посилається на правову позицію Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 163/3008/17 про те, що страховик відповідає перед потерпілим виключно у межах ліміту, зменшеного на суму франшизи. Крім того, вказує на висновок Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19, згідно з яким виплата ПДВ здійснюється лише після надання документів про фактичне проведення ремонту. Апелянт вважає, що зобов`язання страховика припинилися належним виконанням у момент виплати безспірної суми відшкодування.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 28.05.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу адвоката позивача та адвоката відповідача, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.11.2023 об 11 год. 40 хв. в Запорізькому районі, смт. Кушугум, 4,8 км від вул. Партизанська у бік автошляху М-18, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 210994-20, номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з ґрунтової дороги на асфальт та повертаючи праворуч, виїхав на зустрічну смугу, був не уважний та не пропустив автомобіль Volkswagen Transport, номерний знак НОМЕР_2 з приєднаним причепом ПГ 02И номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався з правої сторони. При дорожньо-транпортній пригоді автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2023 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

На момент скоєння ДТП у водія транспортного засобу марки «ВАЗ 210994-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована цивільно-правова відповідальність у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна», згідно полісу обов`язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 3996782.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 31021, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений ТОВ «СЗУ Україна» матеріальний збиток, завданий транспортному засобу Volkswagen Transport, номерний знак НОМЕР_2 складає 66 541,06 грн без ПДВ.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення ОСОБА_1 через ОСОБА_2 № 184/12/23 від 31.12.2023, вартість матеріальних збитків спричинено власнику КТЗ Volkswagen Transporter T5 Combi 1/9 TDi 85(7Н), номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яке мало місце 05.11.2023 станом на час ДТП, при зовнішньому візуальному обстеженні ймовірно становить: «У» = 81 081,69 грн.

У висновку експерта № 184/12/23 від 31.12.2023, зазначено що, судовий експерт Мазур М. С. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, а огляд автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , проводився в світлий час доби за адресою: вул. Обїзна, м. Тернопіль Тернопільської області, в присутності замовника, учасник ДТП чи/або представник на огляд не з?явилися, хоча, зі слів замовника належним чином повідомлені.

03.01.2024 позивачу перераховано страхове відшкодування у розмірі 63 891,06 грн, що підтверджується роздруківкою про зарахування від 03.01.2024 о 17:30 год.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля має право на отримання різниці між реальним розміром матеріального збитку та виплаченим страховим відшкодуванням саме за рахунок страховика в межах страхового ліміту. Встановивши, що згідно з висновком експерта, наданим позивачем, вартість збитків становить 81 081,69 грн, а відповідачем виплачено лише 63 891,06 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення недоплаченої суми у розмірі 17 190,63 грн. При цьому суд надав перевагу висновку експерта позивача, оскільки він є пізнішим за часом та містить відмітку про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. Суд першої інстанції відхилив звіт відповідача як такий, що не відповідає вимогам експертного висновку через відсутність попередження оцінювача про відповідальність за статтею 384 КК України. Також судом було стягнуто на користь позивача витрати на проведення експертного дослідження та судовий збір.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються спеціальним Законом № 1961-IV - «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як неодноразово наголошував Верховний Суд, норми цього Закону є пріоритетними (lex specialis) стосовно загальних положень Цивільного кодексу України, оскільки вони детально визначають специфіку, порядок та межі цивільної відповідальності страховика.

Суд першої інстанції помилково проігнорував положення статті 12 Закону № 1961-IV щодо застосування франшизи. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Законодавство встановлює імперативне правило: страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Враховуючи, що чинним страховим полісом відповідача передбачено безумовну франшизу у розмірі 2 600,00 грн, покладення обов`язку з її сплати на страхову компанію є прямим порушенням закону. Обов`язок відшкодувати суму франшизи потерпілому несе виключно особа, яка завдала шкоди, а не її страховик (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Щодо включення до суми стягнення податку на додану вартість (ПДВ), колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, якщо виплата здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума оціненої шкоди обов`язково зменшується на суму ПДВ. Логіка цієї норми полягає у запобіганні безпідставному збагаченню потерпілого: податок сплачується лише тоді, коли послуга з ремонту фактично надана платником ПДВ. Оскільки позивачем не надано доказів проведення відновлювального ремонту на СТО, що є платником ПДВ, та документального підтвердження оплати таких послуг, у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення суми податку зі страховика. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22, де вказано, що страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі страхового відшкодування без підтвердження факту оплати ремонту.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо недопустимості Висновку експерта № 184/12/23, поданого позивачем. Процесуальний закон (частина п`ята статті 106 ЦПК України) висуває суворі вимоги до висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи: у ньому має бути зазначено, що висновок підготовлено саме для подання до суду. Посилання у вступній частині документа на те, що «складено договір для подання до суду», стосується лише мети укладення цивільно-правової угоди між позивачем та експертом, але не є виконанням процесуальної вимоги до змісту самого висновку. Відсутність у тексті висновку декларації експерта про те, що цей документ підготовлений для судового розгляду, позбавляє його статусу належного та допустимого доказу. Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 335/2566/18 чітко вказав, що недотримання цих реквізитів є підставою для неприйняття висновку судом.

Водночас суд першої інстанції безпідставно відхилив Звіт відповідача № 31021. Колегія суддів зауважує, що оцінювач майна, який діє на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не є суб`єктом судової експертизи у розумінні Закону України «Про судову експертизу». Отже, на нього не поширюються вимоги щодо обов`язкового попередження про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України безпосередньо у звіті про оцінку. Звіт про оцінку збитків, складений на замовлення страховика, є передбаченим статтею 34 Закону № 1961-IV належним засобом встановлення розміру шкоди. Оскільки позивач не спростував цей Звіт іншими допустимими доказами (враховуючи дефектність його власного висновку), Звіт № 31021 мав бути покладений в основу розрахунків.

Таким чином, встановивши, що відповідач виплатив страхове відшкодування у розмірі 63 941,06 грн, що відповідає оціненому розміру збитків (66 541,06 грн) за вирахуванням безумовної франшизи (2 600,00 грн) та ПДВ, колегія суддів приходить до висновку, що страховик виконав свої зобов`язання у повному обсязі та у спосіб, передбачений спеціальним законом. Будь-які претензії позивача щодо відшкодування різниці між фактичними витратами на ремонт та сумою страхової виплати, згідно зі статтею 1194 ЦК України, мають бути звернені виключно до винної у ДТП особи, а не до страхової компанії, чий ліміт відповідальності обмежений законом та договором.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів, встановивши порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, що згідно зі статтею 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн, згідно з правилами статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пилипця Антона Юрійовича, в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348) судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов