Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №727/13218/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 727/13218/25 суддя в І-й інстанції Горбачова Ю.В.

Провадження № 33/824/2078/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.

Категорія: ч. 3 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Воробець Арсена Вікторовича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 482658, 14 жовтня 2025 року о 07 годині 32 хвилини в м. Чернівці по проспекту Незалежності 127, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «AUDI А5» д.н.з. НОМЕР_2 та був обмежений у праві керування транспортними засобами відділом державної виконавчої служби, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 482656, 14 жовтня 2025 року о 07 годині 32 хвилини в м. Чернівці по проспекту Незалежності 127, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «AUDI А5» д.н.з. НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (не мав права керування), правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800.00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 адвокат Воробець А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Воробець А.В. вказує на те, що у правників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів. Коли працівники поліції зупинили транспортний та підійшли до автомобіля то побачили, що за кермом дівчина, але спілкуватись почали з ОСОБА_2 , який перебував на пасажирському сидінні. Тобто, доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 матеріали справи не містять. До матеріалів справи долучено копію постанови серії ЕНА №5118139, на якій немає відмітки про те, що ОСОБА_2 отримав її копію. Тобто, відомостей про набрання постановою законної сили немає, що вказує на відсутність повторності правопорушення. Крім того, встановивши, що ОСОБА_2 не отримував посвідчення водія, суд не мав позбавляти останнього права керування транспортними засобами. Постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2025 року, на яке посилається місцевий суд, у матеріалах справи відсутня. Слід зауважити, що ОСОБА_1 з перших днів повномасштабної війни захищав Україну від збройної агресії російської федерації. 05 березня 2022 року попав під обстріл зі сторони російських військових, отримавши поранення під час захисту України. На даний момент знову вступив до лав Збройних Сил України, починаючи з 28 серпня 2025 року служить в Державній прикордонній службі України.

В апеляційній скарзі адвокат Воробець А.В. також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що 08 січня 2026 року відбулось судове засідання, після чого суд оголосив перерву для складання постанови. 09 січня 2026 року суд виніс оскаржувану постанову, під час проголошення якої не були присутні ОСОБА_2 та його захисник. Лише 06 лютого 2026 року постанову опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_2 адвоката Воробець А.В. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Судом встановлено, що розгляд справи відбувся 08 січня 2026 року за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Воробець А.В., після чого суд оголосив перерву для складання постанови. 09 січня 2026 року прийнято оскаржувану постанову, яку доставлено до електронного кабінету адвоката Воробець А.В. 13 лютого 2026 року о 22:04 год.

За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши захисника ОСОБА_2 адвоката Воробець А.В. та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 482658, 14 жовтня 2025 року о 07 годині 32 хвилини в м. Чернівці по проспекту Незалежності, 127, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «AUDI А5» д.н.з. НОМЕР_2 та був обмежений у праві керування транспортними засобами відділом державної виконавчої служби, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 17 червня 2021 року вбачається, що державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою В.С. прийнято рішення про обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення ним заборгованості із сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Відповідно до частини 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Аналіз диспозиції частини 3 статті 126 КУпАП вказує на те, що це формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов`язковою ознакою настання шкідливих наслідків. Цей склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.

Для вирішення питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також чи існувало в особи спеціальне право, яке було обмежене держаним виконавцем.

Приймаючи оскаржувану постанову, місцевий суд вказав, що ОСОБА_1 станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення був особою, щодо якої існувало обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як передбачено ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, щодо направлення постанови державного виконавця боржнику, отже відсутні докази того, що ОСОБА_1 обізнаний щодо вжиття до нього обмеження у праві керування транспортними засобами. Зазначені обставини не з`ясовувались працівниками поліції на місці зупинки.

Встановлені обставини вказують на відсутність підстав вважати, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , останньому було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, та те, що в нього існувало право керування транспортними засобами, яке могло бути обмежене.

Як вбачається із довідки старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Чернівецькій області ДПП Ганни Бойчук від 14 жовтня 2025 року, відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 14 жовтня 2025 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія.

У такому разі, дії ОСОБА_1 викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП, оскільки суб`єктом зазначеного правопорушення може бути виключно особа, яка у встановленому законом порядку набула та має чинне право керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, підстав для застосування ст. 36 КУпАП, якою встановлено порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, немає, а тому, послання на вказану статтю у постанові місцевого суду слід виключити.

Разом із тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Заперечуючи свою вину у вчиненні даного правопорушення, ОСОБА_1 не надав посвідчення водія відповідної категорії, в даному випадку категорії «В», у судовому засіданні захисник підтвердив, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не заперечував відсутність у нього права на керування транспортними засобами категорії «В» та не заперечував факту керування транспортним засобом 14 жовтня 2025 року (06:00 запису).

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Чернівецькій області ДПП Ганни Бойчук від 14 жовтня 2025 року, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 2-4 ст. 126 КупАП, а саме, 01 липня 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5118139 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що також наявна у матеріалах справи.

Судом не встановлено, що постанова серії ЕНА №5118139 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскаржувалась ОСОБА_1 в судовому порядку чи була скасована.

Доводи апеляційної скарги в частині не набрання чинності постановою ЕНА №5118139 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП повторно, а не вчинення правопорушення, особою, на яку раніше було накладено стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, наявна у справі постанова ЕНА №5118139 за ч. 2 ст. 126 КУпАП є належним доказом вчинення ОСОБА_1 01 липня 2025 року правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Не ознайомлення останнього з зазначеною постановою не спростовує даного факту, оскільки не свідчить про скасування даної постанови з підстав відсутності події чи складу правопорушення.

У даному випадку, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не отримувала посвідчення водія відповідної категорії.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 14 жовтня 2025 року керував транспортним засобом, не маючи права на керування таким транспортним засобом, а саме категорії «В», тобто вчинив порушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, як повторне протягом року вчинення порушень, передбаченого частиною другою цієї статті.

Посилання в оскаржуваній постанові на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, не вплинуло на законність постанови в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Твердження, викладені в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не отримував посвідчення водія, а тому, суд не мав позбавляти останнього права керування транспортними засобами, є безпідставними та на положеннях закону не ґрунтуються. Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, тобто, зазначене безальтернативне стягнення, яке не передбачає право суду не застосовувати його.

В апеляційній скарзі захисник також зазначав, що ОСОБА_1 з перших днів повномасштабної війни захищав Україну від збройної агресії російської федерації. 05 березня 2022 року попав під обстріл зі сторони російських військових, отримавши поранення під час захисту України. На даний момент знову вступив до лав Збройних Сил України, починаючи з 28 серпня 2025 року служить в Державній прикордонній службі України. Між тим, такі відомості у матеріалах справи відсутні.

Не заперечуючи зазначених обставин, апеляційний суд виходить з того, що, навіть за умови підтвердження зазначених фактів, вони не давали право ОСОБА_1 керувати транспортним засобом як 01 липня 2025 року, так і 14 жовтня 2025 року, без посвідчення водія відповідної категорії.

Доводи апеляційної скарги в частині не керування ОСОБА_1 автомобілем 14 жовтня 2025 року є безпідставними, оскільки останнній на наданому суду відеозаписі не заперечував факту керування ним транспортним засобом, а також факту пересідання з водійського на заднє сидіння автомобіля після його зупинки.

Зазначене повністю підтверджується змістом спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 та зафіксованими на відео фактами характерного незвичного для стоячого автомобіля коливання, які ідентифіковані поліцією як такі, що були наслідком переміщення водія на заднє сидіння, а пасажира на місце водія. Вказаного ОСОБА_1 не заперечував.

Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за повторне протягом року керування транспортним засобом без наявного права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Воробець Арсену Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Воробець Арсена Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 рокупосилання на ст. 36 КУпАП.

В іншій частині постанову Ірпінського міського суду Київської області від 09 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 15 квітня 2026 року.

Суддя В.О. Фінагеєв